КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
Справа № 488/630/15-ц
Провадження № 2/488/58/18 р.
Іменем України
30.05.2018 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого по справі судді - Селіщевої Л.І.,
при секретарі - Тузові Р.О.,
за участю позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП ,-
Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом до відповідачів - ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_3, в обґрунтування якого вказав, що 22.02.2014 р. на Одеській об'їзній дорозі трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу DAF XF95 480 р/н НОМЕР_1 з причепом Шмитц р/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3
Внаслідок вказаної ДТП належний позивачу транспортний засіб DAF XF95 480 р/н НОМЕР_1 отримав значні механічні ушкодження.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 15.05.2014 р. відповідач по даній справі - ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні даної ДТП. Його цивільно-правова відповідальність була застрахована іншим відповідачем по даній справі - ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Після звернення позивача до відповідачів щодо відшкодування завданих збитків, відповідач - ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатила йому страхове відшкодування у розмірі 22 128,89 грн. Однак позивач не погодився із цим розміром та зазначив, що розмір спричинених йому збитків є значно більшим, тому він звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути на його користь:
-з ТДВ СК «Альфа-Гарант» - 26 871,11 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму - 31 871,11 грн.;
-з ОСОБА_3 - 80 750,56 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму - 85 750,56 грн.
Крім цього, позивач зазначив, що внаслідок ДТП він зазнав моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях через необхідність відшукувати значні кошти на ремонт пошкодженого автомобіля та зміну способу життя, витрати часу на ремонт транспортного засобу.
В ході розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги, та з урахуванням висновку судової авто товарознавчої експертизи № 17-848 від 21.11.2017 р., просив стягнути на його користь:
-з ТДВ СК «Альфа-Гарант» - 26 759,91 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму - 31 759,91 грн.;
-з ОСОБА_3 - 2 412,92 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму -7 412,92 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений неодноразово та належним чином, причини неявки суду невідомі.
Представник відповідача - ТДВ СК «Альфа-Гарант» у судове засідання не з'явився, подав свої письмові заперечення, в яких не погодився із розміром матеріальної шкоди, який просить стягнути позивач, та вказав, що відповідно до звіту № 6747 від 03.06.2014 р. про вартість збитку, завданого власнику транспортного засобу DAF р/н НОМЕР_1, розмір збитку становить - 27 888,10 грн., із яких позивачу було сплачено 22 240,09 грн. (за вирахуванням 1 000 грн. франшизи). Посилаючись на таке, представник відповідача вказав, що відповідач ТДВ СК «Альфа-Гарант» виконало свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі та належним чином. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, представник відповідача вказав, що позивач не зазнав ушкодження здоров'я внаслідок ДТП, відтак такі вимоги до ТДВ СК «Альфа-Гарант» задоволенню не підлягають.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані по справі письмові докази, та надавши їм відповідну оцінку, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судовим розглядом встановлено, що 22.02.2014 р. о 15.00, на 11 км + 340 м по об'їзній дорозі в м. Одеса, відповідач по даній справі - ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_4, не впевнився в безпеці руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5 з причепом Шмітц р/н НОМЕР_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 15.05.2014 р. (справа № 496/1692/14-п 3/496/692/14) ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні вказаної ДТП, відповідно до ст. 124 КУпАП, згідно якої на нього був накладений штраф у розмірі 340 грн. (а.с. 8).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 р. №1961-IV (далі - Закон №1961-IV), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 22.1 статті 22 Закону №1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Виходячи зі змісту Закону №1961-IV та положень ст.ст. 979-980 ЦК України, сторонами договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов»язання згідно з договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов»язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов»язання не виключають одне одного. Деліктне зобов»язання первісне, основне зобов»язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов»язково припиняє деліктне зобов»язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов»язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов»язаний виконати обовязок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов»язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов»язання не створює обов»язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов»язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов»язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов»язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов»язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов»язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов»язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону №1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов»язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Виходячи з вищевикладених норм права та правових висновків Верховного Суду України, зроблених ним при ухваленні постанов від 20.01.2016 р. у справі №6-2808цс15 та від 26.10.2016 р. у справі №6-954цс16, позивач має право звернутися спершу до страховика, а потім різницю між оціненою шкодою та страховою виплатою вимагати від винної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником автомобіля НОМЕР_5, який отримав пошкодження з вини відповідача ОСОБА_3 у ДТП, що сталася 22.02.2014 р.
Судовим розглядом встановлено, що позивач звертався до ТДВ СК «Альфа-Гарант», у якому була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 згідно полісу № АС/6896611 від 19.02.2014 р., із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, що сталася 22.02.2014 р. За наслідками розгляду цієї заяви, позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 22 240,09 грн., що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення № 5132 від 20.08.2014 р. (а.с. 63).
Із листа ТДВ СК «Альфа-Гарант» № 12/2235 від 01.10.2014 р. (а.с.12) вбачається, що підставою для розрахунку страхового відшкодування став Звіт про незалежну експертну оцінку вартості матеріального збитку № 6747 від 03.06.2014 р., проведеного ТОВ «Експертум-АВЕ», згідно якого вартість відновлювального ремонту склала 23 240,09 грн. При виплаті страхового відшкодування із цієї суми була вирахувана франшиза у розмірі 1 000 грн., що передбачена умовами договору страхування.
Із висновку судової авто товарознавчої експертизи № 17-848 від 21.11.2017 р. вбачається, що розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля НОМЕР_5 внаслідок необхідності проведення відновлювального ремонту цього транспортного засобу для усунення пошкоджень, завданих під час ДТП, яка сталася 22.02.2014 р. з вини ОСОБА_3, з урахуванням всіх необхідних ремонтно-відновлювальних робіт, зміни комплектуючих запчастин, вартості використаних матеріалів та втрати товарного вигляду, складає 51 412,92 грн. Коефіцієнт фізичного зносу приймався експертом рівним 0,7 (а.с.70-79).
В дослідницький частині експертизи експерт зазначав, що дослідження проводилося на основі представлених документів, оскільки ТЗ на момент проведення експертизи було видозмінено (транспортний засіб був відновлений в 2014 році), тому єдиним джерелом інформації про тип та характер пошкоджень є матеріали даної цивільної справи, зокрема, акт виконаних робіт № БФ-001 від 10.09.2014 р., звіт оцінювача ОСОБА_5 за № 6747 від 03.06.2014 р. з додатками фототаблицею та протоколом огляду.
Зазначений висновок узгоджується із іншими наявними у матеріалах справи письмовими доказами, а тому підстав для його відхилення згідно вимог ст.ст. 89, 110 ЦПК України судом не встановлено.
За такого, та з урахуванням отриманого позивачем страхового відшкодування у розмірі 22 240,09 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідачів невідшкодовані збитки у розмірі - 29 172,83 грн. При цьому, з урахуванням ліміту відповідальності страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант» , з нього належить стягнути 26 759,91 грн. (50 000 грн. ліміт відповідальності за договором страхування - 1 000 грн. франшиза - 22 240,09 грн. отримане позивачем страхове відшкодування).
З урахуванням вимог ст. 1194 ЦК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача по даній справі - ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що стягується з ТДВ СК «Альфа-Гарант», у розмірі - 2 412,92 грн. (51 412,92 грн. фактичні збитки - 22 240,09 грн. отримане позивачем страхове відшкодування - 26759,91 грн. страхове відшкодування, яке стягує суд з страховика).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди, то суд вважає можливим задовольнити ці вимоги частково виходячи із такого.
Відповідно до положень статей 26-1 та страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
З урахуванням цього, а також того, що судовим розглядом встановлено, що позивач не зазнав ушкодження здоров»я внаслідок ДТП, що сталася за участю застрахованого транспортного засобу, підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача - ТДВ СК «Альфа-Гарант», суд не вбачає.
Разом із цим, суд вважає можливим стягнути моральну шкоду з відповідача - ОСОБА_3, з вини якого сталася ДТП, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань позивача, зокрема, те, що ДТП сталася ще в 2014 році, і з цього часу він страждає з приводу невідшкодованих йому у повному розмірі збитків, а тому суд вважає можливим визначити її у розмірі 2 000 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача належить стягнути судові витрати, понесені позивачем у вигляді 3 654 грн. судового збору та 950 грн. витрат на проведення експертизи, пропорційно до задоволених вимог, а саме: стягнути з відповідачів по 1 841,76 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (ЄДРПОУ 32382598, 01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки 26) на користь ОСОБА_2 (ІДН НОМЕР_6, прож. 54036 м. Миколаїв, вул. Райдужна 22) у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП - 26 759,91 грн. та судові витрати у розмірі - 1 841,76 грн., а всього стягнути на загальну суму - 28 601,67 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІДН НОМЕР_7, прож. 65069 АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІДН НОМЕР_6, прож. 54036 м. Миколаїв, вул. Райдужна 22) у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП - 2 412,92 грн., моральну шкоду у розмірі - 2 000 грн., та судові витрати у розмірі - 1 841,76 грн., а всього стягнути на загальну суму - 6 254,68 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.І. Селіщева