КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
Справа № 488/1064/18
Провадження № 2/488/1189/18 р.
11.05.2018 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої у справі судді - Селіщевої Л.І.,
при секретарі судового засідання - Тузові Р.О.,
за участю представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Універсальна Товарна Біржа “Віконт -Т”, про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, -
У березні 2018 року позивач - ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що 27.02.1998 року вона - ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_4, від імені якої, на підставі довіреності, виданої П'ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою за № 1-3102 від 19.12.1996 року, діяв ОСОБА_5, з другої сторони, уклали договір № 1084 купівлі - продажу нерухомого майна - житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Миколаїв вулиця Литовченка № 226.
Вказаний договір купівлі - продажу був посвідчений 27.02.1998 р. на Універсальній Товарній Біржі “Віконт -Т”, зареєстрований в “Журналі реєстрації біржових угод” за № 1084, а 19.03.1998 року право власності на вищезазначене домоволодіння було зареєстровано за позивачем в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за р. № 10422.
Дана угода була виконана сторонами повністю.
На теперішній час позивачу стало відомо, що вищезазначений договір купівлі - продажу нерухомого майна необхідно в судовому порядку визнати дійсним. Сторони при укладені договору купівлі - продажу керувалися ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої, угоди, які зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, тому позивач вважала, що договір укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.
Крім цього, з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -4804445502018 від 21.02.2018 року, Рішення V сесії ХХІІ скликання Жовтневої районної Ради народних депутатів Миколаївської області від 12.09.1995 року “Про безкоштовну передачу земель в приватну власність під індивідуальне житлове будівництво” та з Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 783 від 22.07.1996 року, вбачається, що власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору за адресою: м. Миколаїв, вул. Литовченка, № 226 є ОСОБА_4 При цьому, на Державному акті на право приватної власності на землю, є примітка про те, що новим власником земельної ділянки є
ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу № 1084 від 27.02.1998 року.
Тобто, на момент укладання вищезазначеного договору позивач, в силу своєю юридичної необізнаності, не здійснила державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в разі набуття її на підставі цивільно - правового договору щодо відчуження земельної ділянки.
На підставі вищевикладеного позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом та просити визнати договір купівлі - продажу № 1084 від 27.02.1998 року - дійсним; визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, з кадастровим номером: 4810136600:06:037:0030 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: м. Миколаїв вулиця Литовченка, № 226.
В судове засідання позивач не з'явилася, її представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала на підставах, викладених у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, судом про дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Враховуючи те, що від відповідача заперечення та заява про розгляд справи у її відсутність не надходила, то суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.
Представник третьої особи: Універсальна Товарна Біржа “Віконт -Т” у судове засідання не з'явився, судом про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.223 ЦПК України), крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані суду письмові докази по справі, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню виходячи із такого.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ст.ст. 47, 227 ЦК УССР (в редакції ЦК 1963р.), які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, коли одна із сторін повністю виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд має право на вимогу сторони, що виконала угоду, визнати її дійсною.
Судом встановлено, що 27.02.1998 року ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_4, від імені якої, на підставі довіреності, виданої П'ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою за № 1-3102 від 19.12.1996 року, діяв ОСОБА_5, з другої сторони, уклали договір № 1084 купівлі - продажу нерухомого майна - житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Миколаїв вулиця Литовченка № 226
Вказаний договір купівлі - продажу був посвідчений 27.02.1998 р. на Універсальній Товарній Біржі “Віконт -Т”, зареєстрований в “Журналі реєстрації біржових угод” за № 1084, а 19.03.1998 року право власності на вищезазначене домоволодіння було зареєстровано за позивачем - ОСОБА_3 в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за р. № 10422, що підтверджується довідкою виданою Миколаївським МБТІ № 2-104 від 07.02.2018 року.
Однак через невідповідність даного договору вимогам закону, позивач позбавлена можливості розпорядитися належним їй майном.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що придбане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,1000 га, з кадастровим номером: 4810136600:06:037:0030 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та право власності на дану земельну ділянку, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -4804445502018 від 21.02.2018 року, Рішення V- сесії ХХІІ скликання Жовтневої районної Ради народних депутатів Миколаївської області від 12.09.1995 року “Про безкоштовну передачу земель в приватну власність під індивідуальне житлове будівництво” та з Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 783 від 22.07.1996 року, зареєстровано за ОСОБА_4 При цьому, на Державному акті на право приватної власності на землю, є примітка про те, що новим власником земельної ділянки є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу № 1084 від 27.02.1998 року.
Згідно з положеннями ст. 30 Земельного Кодексу України, в редакції від 1992р., на момент виникнення спірних правовідносин, до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на визнання за нею права власності на земельну ділянку, розмір якої відповідає розміру ділянки, на отримання якої у власність має сторона згідно ст. 121 ЗК України та яка перебуває у її фактичному використанні відповідно до наданих документів. Встановивши наявність у позивача прав на відповідну земельну ділянку, суд має визначити порядок і спосіб захисту порушеного (невизнаного) права, задовольнивши позов про визнання за позивачем права власності на відповідну земельну ділянку та зобов'язавши відповідний державний орган погодити спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Визнати дійсним договір № 1084 купівлі - продажу нерухомого майна - житлового будинку № 226 з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Миколаїв вулиця Литовченка, укладений між ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_4, від імені якої, на підставі довіреності, виданої П'ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою за № 1-3102 від 19.12.1996 року, діяв ОСОБА_5, з другої сторони, зареєстрований на Універсальній Товарній Біржі “Віконт - Т” за реєстровим № 1084 від 27.02.1998 року та зареєстрованого 19.03.1998 року в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за р. № 10422.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, з кадастровим номером: 4810136600:06:037:0030 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Миколаїв вулиця Литовченка, № 226.
Копію заочного рішення направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено, відповідно до п.п. 15, 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону № 2147-УІІІ від 03.10.2017 р.), до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.І. Селіщева