Головуючий І інстанції: Зінченко А.В.
12 червня 2018 р. Справа № 820/10403/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління ДФС у Харківській області про скасування рішення, -
01.10.2015 року позивач ОСОБА_2 підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» (подалі - ДП «Завод ім. В.О. Малишева», підприємство) звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (нині - Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) № НОМЕР_1 від 27.07.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про застосування штрафу у сумі 1532558,49 грн. за період з 21.10.2014 року по 10.08.2015 року та нарахування пені у сумі 3997955,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.12.2011 року господарським судом Харківської області порушено провадження по справі про банкрутство ДП «Завод ім. В. О. Малишева» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (справа № 5023/10655/11). Провадження по справі триває.
З 18.01.2013 року набула чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року.
Згідно п- 1-1 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2343-ХІІ (в редакції 18.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» розповсюджується редакція Закону № 2343-ХІІ від 04.11.2012 року.
У період до 29.05.2015 року порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455. З 29.05.2015 року зазначені правовідносини регулюються Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449.
Згідно пп. 7 п. 4.3 Інструкції № 455 платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).
Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.
Фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Аналогічні положення містяться у п. 7 пп. 3 п. 2 розділу ІV Інструкції № 449.
Тобто, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати, а сплачується під час кожної виплати заробітної плати, одночасно з видачею зазначених сум.
З огляду на дефіцит обігових коштів, заробітна плата робітникам підприємства виплачувалась із запізненням і частинами із одночасним відрахуванням єдиного внеску, що підтверджується довідкою від 11.08.2015 року № 1198/17.
Таким чином позивач вважає, що підприємством не порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку сплати єдиного соціального внеску.
Правом надання заперечень проти позову ДП «Завод ім. В.О. Малишева» відповідач не скористався.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 року (постанова у повному обсязі виготовлена 02.12.2015 року) адміністративний позов ДП «Завод ім. В.О. Малишева» задоволений наступним чином: визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 27.07.2015 року № НОМЕР_1 про застосування до ДП «Завод ім. В.О. Малишева» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного в внеску.
Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39858581) на користь ДП «Завод ім. В.О. Малишева» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 4872,00 грн.
Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати, а сплачується під час кожної виплати заробітної плати, одночасно з отриманням зазначених сум.
З огляду на дефіцит обігових коштів, заробітна плата робітникам підприємства виплачувалась із запізненням і частинами, що підтверджується довідкою № 1198/17 від 11.08.2015 року.
Таким чином, суд визначився, що підприємством не порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку сплати єдиного соціального внеску.
Окрім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 року порушено провадження по справі про банкрутство ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (справа № 5023/10655/11), на даний час провадження по справі триває.
Із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону № 2343-ХІІ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня); не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу повністю відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.
Проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірне винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ДП «Завод ім. В.О. Малишева» у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що рішення щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску прийняті контролюючим органом на підставі даних карток особових рахунків платників та складені за відповідною формою, а саме додатком № 9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також вказує, що лише після винесення Господарським судом ухвали про визнання боржника банкрутом кредитори не можуть застосовувати штрафні санкції, заявляти інші кредиторські вимоги, а до того часу маються всі законні підстави виносити рішення, щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги /а.с. 101-104 т. 1/, позивач зазначає аналогічні обставини, що зазначені ним у позовній заяві.
У додаткових поясненнях /а.с. 115-117 т. 1/ Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (правонаступник ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) вказує, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 9 Порядку обчислення і сплати єдиного внеску встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Так, 10.04.2014 року підприємством позивача надано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів фіскальної служби за березень 2014 року з нарахуваннями єдиного внеску в сумі 2496495,96 грн. (термін сплати по звіту 22.04.2014 року).
14.05.2014 року надано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів фіскальної служби за квітень 2014 року з нарахуваннями єдиного внеску в сумі 2467025,45 грн. (термін сплати по звіту 20.05.2014 року).
17.06.2015 року надано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів фіскальної служби за травень 2014 року з нарахуваннями єдиного внеску в сумі 2593123,80 грн, (термін сплати по звіту 20,06.2014 року).
21.07.2014 року надано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів фіскальної служби за червень 2015 року з нарахуваннями єдиного внеску в сумі 2519919,39 грн. (термін сплати по звіту 21.07.2014 року).
12.08.2014 року надано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів фіскальної служби за липень 2015 року з нарахуваннями єдиного внеску в сумі 2675150,32 грн. (термін сплати по звіту 20.08.2015 року).
19.09.2014 року надано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів фіскальної служби за серпень 2014 року з нарахуваннями єдиного внеску в сумі 2573869,25 грн. (термін сплати по звіту 22.09.2014 року).
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу фіскальної служби (звітним періодом), є календарний місяць.
Платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховуються єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансової санкції, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно 7 розділу «Фінансові санкції» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (підпункт 2 пункту 7.2 розділу 7).
На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунком 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Рішення про застосування штрафних санкцій та пені № НОМЕР_1 від 27.07.2015 року отримано підприємством поштою 03.08.2015 року.
Таким чином, рішення про застосування фінансові санкції та пені від 27.07.2015 року № НОМЕР_1 сформовано на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідач вважає обґрунтованим.
В доповнення до заперечень проти апеляційної скарги /а.с. 1-3 т. 2/, позивач зазначає, що застосування до підприємства фінансових санкцій згідно рішення відповідача № НОМЕР_1 від 27.07.2015 року за період, протягом якого діяв і діє мораторій, є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки винесено з грубим порушенням положень ст. 12 Закону № 2343-ХІІ (в редакції від 04.11.2012 року).
Крім цього, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 року дії ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску визнано протиправними та зобов'язано контролюючий орган зарахувати зазначену пеню у сумі 1434554,84 грн. в рахунок сплати єдиного соціального внеску і виключити її з картки особового рахунку ДП «Завод імені ОСОБА_3».
Таким чином, за період в межах з 23.04.2014 року до 31.10.2014 року судовим рішенням вже скасовано нарахування пені.
Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги /а.с. 24-26 т. 2/, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є податком чи збором (обов'язковим платежем) в розумінні норм податкового законодавства, а тому, положення зазначених позивачем постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 року та практики Верховного суду України до спірних правовідносин застосовуватись не можуть.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 року по справі № 5023/10655/11 введено мораторій саме на нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових санкцій (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), та не введено такого мораторію на зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак, і на нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну його сплату.
Також зазначає, що задекларовані суми зобов'язань підприємством були сплачені несвоєчасно (відповідно до інформації з інтегрованої картки платника податків), що є порушенням п. 8 ст. 9 Закону № 2464, оскільки відповідно до законодавства України заробітна плата виплачується 2 рази на місяць, частина ЄСВ (у розмірі 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати) сплачується при виплаті авансових платежів, а потім, після подання звіту за календарний місяць, в якому виплачувалася заробітна плата, ЄСВ має бути сплачений не пізніше 20 числа наступного місяця.
За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обгрунтованність вимог позивача, з наступних підстав.
Судом установлено, що 27.07.2015 року відповідачем винесено рішення № НОМЕР_1 про застосування до ДП «Завод імені ОСОБА_3» штрафних санкцій в розмірі 1532558,49 грн. за період з 23.04.2014 року по 13.07.2015 року та нараховано пеню в розмірі 3997955,87 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного в внеску за період квітень - вересень 2014 року /а.с. 9 т. 1/.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (тут і далі Закон № 2464-VI в редакції Закону, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), визначалось, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктами 1 та 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до абзацу 5 ч. 8 ст. 9 цього Закону періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону 2464-VI єдиний внесок зараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частина 8 ст. 9 цього Закону передбачає, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 ч.1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Підпунктами 1, 2 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 року № 393), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2016 року за № 508/26953, визначено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (п. 1).
Відповідно до частини 11 ст. 25 Закону 2464-VI до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах:
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди (п. 2).
Колегія суддів зазначає, що представниками учасників справи не заперечуються ті обставини, що у період з квітня 2014 року по вересень 2014 року підприємством заробітна плата працівникам виплачувалась частками, також частково підприємством сплачувався єдиний внесок.
Колегія суддів не вбачає підстав піддавати критиці твердження представника апелянта про те, що, оскільки відповідно до законодавства України заробітна плата виплачується 2 рази на місяць, частина єдиного внеску (у розмірі 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати) сплачується при виплаті авансових платежів, а потім, після подання звіту за календарний місяць, в якому виплачувалась заробітна плата, єдиний внесок має бути сплачений не пізніше 20 числа наступного місця.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що згідно пункту 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"», в редакції, чинній з 19.01.2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 року порушено провадження по справі про банкрутство ДП «Завод ім. В. О. Малишева» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (справа № 5023/10655/11), на даний час провадження по справі триває.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону від 14.05.1992 року № 2343-ХII, яка застосовується до спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частина четверта статті 12 цього Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону № 2343-ХІІ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про стягнення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи зі змісту Закону № 2343-ХІІ, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Аналогічна правова позиція про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушенно справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладений Верховним Судом України у постановах від 18.12.2012 року у справі № 5/34-09, від 12.03.2013 року у справі 29/5005/16170/2011, та від 01.10.2013 року у справі № 28/5005/3240/2012.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду щодо протиправності рішення відповідача від 27.07.2015 року № НОМЕР_1 про застосування до ДП «Завод імені ОСОБА_3» штрафних санкцій в розмірі 1532558,49 грн. за період з 23.04.2014 року по 13.07.2015 року.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 року дії ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску визнано протиправними та зобов'язано контролюючий орган зарахувати зазначену пеню у сумі 1434554,84 грн. в рахунок сплати єдиного соціального внеску і виключити її з картки особового рахунку ДП «Завод імені ОСОБА_3».
Таким чином, за період в межах з 23.04.2014 року до 31.10.2014 року судовим рішенням нарахування пені скасовано.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &?а; &?е; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, - без змін.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6
Постанова у повному обсязі складена і підписана 22 червня 2018 року.