Справа № 474/488/18
Провадження № 1-кп/474/51/18
Іменем України
22.06.18 року смт. Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12018150200000111 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження с. Луканівка Кривоозерського району Миколаївської області, освіта 9 класів, непрацюючого, одруженого, місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 125 КК України,
встановив:
13.04.2018р., близько 16 год. 00 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, що раптово виникли, вчинив сварку з ОСОБА_8 , в ході якої у ОСОБА_6 виник умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на спричинення ОСОБА_8 , тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 наніс йому один удар в область обличчя.
У результаті вказаних дій обвинуваченого, потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця та садна обличчя, перелому кісток носу.
Встановлене у судовому засіданні обвинувачення кваліфіковано органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Суд вважає, що вказана кваліфікація дій обвинуваченого є правильною, так як повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.
21.05.2018р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, попросив пробачення у потерпілого в судовому засіданні.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 дав суду показання, що з потерпілим особисто знайомий не був. 13.04.2018р., близько 16 год., перебуваючи на вулиці біля будинку АДРЕСА_2 , наніс один удар ногою потерпілому в область носу. Під час нанесення удару потерпілий стояв на колінах та просив пробачення у батька обвинуваченого ОСОБА_9 за раніше нанесенні йому тілесні ушкодження. Обвинувачений зазначив, що наніс удар потерпілому, оскільки останній ображав його нецензурною лайкою. Після нанесення удару у потерпілого з носу пішла кров та останній пішов з місця події. Обвинувачений просив призначити йому покарання у виді штрафу, при чому пояснив, що він працює неофіційно та ремонтує автомобілі, його середньомісячний заробіток становить близько 6 000 грн.
Потерпілий ОСОБА_8 дав суду показання, які в цілому узгоджуються з показаннями обвинуваченого, однак відрізняються в деяких обставинах. Так потерпілий зазначив, що перед ударом не ображав нецензурною лайкою обвинуваченого, а також зазначив, що йому наносив удар в область потилиці також брат обвинуваченого ОСОБА_10 . Просив призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України або громадські роботи максимальної межі.
Крім того, винна обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.04.2018р., згідно якого потерпілий повідомив про нанесення йому невідомими особами тілесних ушкоджень;
- витягом з кримінального провадження № 12018150200000111, згідно якого 13.04.2018р. до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 122 КК України;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та довідкою до протоколу від 18.05.2018р., згідно якого потерпілий впізнав обвинуваченого за фотознімком;
- висновком судово-медичної експертизи № 224 від 27.04.2018р., згідно якої у потерпілого ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця та садна обличчя. Дані тілесні ушкодження могли утворитися 13.04.2018р. від дії тупого(их) твердого(их) предмета(ів) (руки, ноги і т.п. по ударному механізму не менше одного удару в область носу) і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Зазначені тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту утворитися не могли.
Судом також досліджено матеріали, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:
- характеристику від 21.05.2018р., згідно якої обвинувачений посередньо характеризується по місцю проживання;
- довідку про склад сім'ї № 2396 від 21.05.2018р., свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.04.2012р., свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.10.2006р., серії НОМЕР_3 від 20.12.2000р., медичні висновки № 1 від 08.10.2013р. та № 7 від 05.12.2016р., згідно яких обвинувачений одружений має на утриманні двох малолітніх дітей та одну неповнолітню дитину, яка є інвалідом з дитинства. Обвинувачений разом з сім'єю проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- вимогу про судимість № 3786/62-2018 від 16.05.2018р., згідно якої обвинувачений є особою раніше не судимою;
- довідку ВП ГУНП в Миколаївській області № 3968/62-2018 від 22.05.2018р., згідно якої обвинувачений на протязі останнього року до адміністративної відповідальності не притягувався;
- довідку Врадіївської центральної районної лікарні № 648 від 16.05.2018р., згідно якої обвинувачений на диспансерному обліку не перебуває;
- довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 № 420 від 21.05.2018р., згідно якої обвинувачений не придатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у військовий час.
Згідно досудової доповіді № 482 від 19.06.2018р. зробленої Врадіївським районним сектором з питань пробації стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 ризик повторного вчинення останнім кримінального правопорушення - середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - середній. Виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі.
Обставина, яка відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 - щире каяття.
Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 - відсутні.
Перевіривши та оцінивши докази в їх сукупності з метою встановлення обставин, що мають значення для даного кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ наданий сторонами з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд вважає вказані докази достатніми та такими, що повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 125 КК України.
Судом не встановлено наявності обставин, визначених ст. 69 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, які б з урахуванням особи винного дали можливість призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України за цей злочин.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує скоєння обвинуваченим злочину вперше, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, наявність обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, посередню характеристику по місцю проживання, родині зв'язки обвинуваченого, наявність на утримані обвинуваченого двох малолітніх дітей та одну неповнолітню дитину, яка є інвалідом з дитинства, і вважає можливим призначити покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_6 916 грн. 54 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн. 00 коп. моральної шкоди суд зазначає наступне.
В цивільному позові потерпілий ОСОБА_8 , посилаючись на приписи ст. 127-129 КПК України та ст. 23 ЦК України, вказує, що кримінальним правопорушенням йому заподіяно матеріальної шкоди, оскільки він був змушений проходити курс лікування, в зв'язку з чим поніс матеріальні витрати в сумі 916 грн. 54 коп., що підтверджується наданими до цивільного позову доказами.
Стосовно моральної шкоди у позові зазначено, що остання полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, які позначили негативні зміни у житті потерпілого, зокрема щодо участі у процесуальних діях під час досудового розслідування, відмови від поїздки до Польщі, та як наслідок втрати заробітку. Потерпілий не міг тривалий час їсти, в зв'язку з чим схуд, не міг нормально говорити та спілкуватися зі своїми друзями. У потерпілого порушився сон, та останній відчуває фізичні незручності та психологічний дискомфорт.
Розмір моральної шкоди потерпілий визначав виходячи з характеру та обсягу фізичних, душевних, психологічних страждань, характеру немайнових втрат.
В судовому засіданні потерпілий підтримав цивільний позов в повному обсязі з підстав зазначених в останньому, однак не зміг чітко пояснити в чому полягали його душевні страждання та моральні переживання. Щодо матеріальної шкоди зазначив, що йому ліки зазначені в чеку від 16.04.2018р. були рекомендовані судово-медичним експертом, в той же час, пізніше потерпілий пояснив, що ліки йому були призначенні лікарем Врадіївської ЦРЛ, яка зробила про це запис до його медичної книжки лише 13.06.2018р.
Прокурор підтримав цивільний позов потерпілого та просив його задовольнити в повному обсязі щодо матеріальної шкоди, а в частині моральної шкоди просив позов задовольнити виходячи з обставин вчинення кримінального правопорушення та особи обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 цивільний позов в частині стягнення 916 грн. 54 коп. матеріальної шкоди не визнав повністю, а в частині моральної шкоди визнав в сумі 2 000 грн. 00 коп.
Частиною 1 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
В судовому засіданні, на підтвердження обставин зазначених у цивільному позові щодо шкоди завданої потерпілому, допитувалася ОСОБА_11 , яка дала суду показання, що після отримання тілесних ушкоджень потерпілий погано їв, був зляканий, збентежений та погано спав, в нього часто болить голова. Також свідок пояснила, що була присутня при відвідуванні потерпілим лікарів у зв'язку з головними болями, однак лікарі ще не встановили причини останніх. Свідок зазначила, що потерпілий після отриманих тілесних ушкоджень купував ліки, які використовував для свого лікування. Щодо працевлаштування потерпілого знає зі слів останнього та свого кума.
На підтвердження матеріальної шкоди потерпілим надано фіскальний чек від 16.04.2018р. про купівлю ним ліків, перелік яких відповідає, переліку зазначеному у медичній картці потерпілого (запис від 13.06.2018р.).
При цьому, хоча дата чеку та запис в медичній картці щодо призначеного медикаментозного лікування не співвідносяться між собою в часовому проміжку, однак вказана обставина не спростовує того факту, що ці ліки використанні потерпілим для власного лікування після отриманих тілесних ушкоджень.
Водночас, суд вважає зазначити, що згідно чеку від 16.04.2018р. вартість саме ліків призначених потерпілому становить 912 грн. 54 коп., а не 916 грн. 54 коп. як зазначено у позовній заяві.
Таким чином, з огляду на наявність в матеріалах справи фіскального чеку № 0000007682 від 16.04.2018р., копії медичної картки потерпілого, які підтверджують вимоги потерпілого щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди є законним та обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню в сумі 912 грн. 54 коп.
В частині стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.
Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004р. “Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” роз'яснено судам, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу України та роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001р. № 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч.ч. 3 та 4. ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
В п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (далі - Постанова) судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 4 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При чому згідно п. 5 Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд не бере до уваги наявність у потерпілого паспорта для виїзду за кордон як безумовну обставину, що свідчить про його працевлаштування в іншій державі, та як наслідок понесених ним душевних страждань через неможливість поїхати на роботу, в зв'язку з вчиненням обвинуваченим щодо нього кримінального правопорушення.
Водночас суд бере до уваги медичну картку потерпілого на підтвердження факту перенесення останнім фізичного болю пов'язаного з заподіяними йому тілесними ушкодженнями.
При чому, слід відмітити що потерпілий не надав жодних інших доказів на підтвердження обставин зазначених у цивільному позові щодо заподіяння йому моральної шкоди.
Таким чином, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує ступінь та форму вини обвинуваченого, характер психологічного стресу та душевних страждань, які потерпілий пережив, зусилля, які йому необхідно докласти для відновлення своєї нормальної та здорової життєдіяльності, характер та тривалість вимушених змін в його житті, зумовлені вказаною подією, а тому приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн. 00 коп.
Враховуючи приписи ст. 374 КПК України, оскільки обвинуваченому на стадії досудового розгляду не обирався запобіжний захід, відсутність відповідних клопотань зі сторони обвинувачення, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили не обирати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 128, 129, 368-371, 374 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 54 коп. матеріальної шкоди та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди.
В задоволенні решти цивільного позову - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію цього вироку.
Суддя ОСОБА_1