Справа № 442/9384/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.
Провадження № 22-ц/783/5726/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.
Категорія:48
06 червня 2018 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Брикайло М.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідачів - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення витрат, понесених на будівництво житлового будинку,
У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи (а.с.3-6, 165-168, 199-201 т.1), з остаточними вимогами про стягнення з ОСОБА_4 у її користь вартість витрат, понесених нею на будівництво житлового будинку з господарськими спорудами, розташованими на вул.Молодіжна, 273 в с.Рихтичі Дрогобицького району Львівської області, в сумі 714155 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у 2004 році під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_4 вони разом розпочали будівництво житлового будинку на виділеній його батькові ОСОБА_6 земельній ділянці зі згоди останнього, яке завершили у 2009 році, продовжуючи до 2013 року внутрішні ремонтні роботи в будинку для можливості проживати у ньому, однак, після прийняття будинку в експлуатацію, будинок було зареєстровано на праві власності за відповідачем ОСОБА_6, який, в подальшому, подарував будинок своєму синові ОСОБА_4, щоб в такий спосіб позбавити її права на цей будинок. Зазначає, що будинок будувався за кошти, які їй переказала з США через банківські установи її мати ОСОБА_8 за вказаний період на загальну суму 35550 доларів США та, частково, за їхні спільні з відповідачем ОСОБА_4 грошові кошти, оскільки батьки її чоловіка доходів для такого будівництва не мали.
Зазначала, що оскільки набуття права власності на вказане нерухоме майно відбулось за рахунок її особистих коштів, які вона вклала у будівництво житлового будинку, в сумі 24142 доларів США, що еквівалентно станом на 25.11.2016 року 617745 грн. 50 коп., та у будівництво літньої кухні - в сумі 96409 грн. 50 коп., тому у її користь підлягають стягненню з власника будинку кошти в сумі 714155 грн.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.06.2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 385579 грн. витрат, понесених на будівництво житлового будинку з господарськими спорудами, розташованими по вул. Молодіжній 273 в с. Рихтичі Дрогобицького району Львівської області.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4 в особі свого представника - ОСОБА_3, просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу в підтвердження того, що вона вклала кошти у будівництво будинку в сумі 385579 грн., що є 1/2 частиною від вартості будинку та літньої кухні -771158 грн. Неправильним вважає апелянт висновок суду про те, що позивач має право на відшкодування і що ці кошти відповідач зобов'язаний повернути як за майно, набуте ним без достатньої правової підстави. Апелянт вважає, що позивачем не доведено наявності дозволу забудовників подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та/або домовленості між ними про її (позивача) право на вкладення у будівництво (право на спільну участь у будівництві). На думку апелянта, суд не дав належної правової оцінки доказам, які сторони надали в обгрунтування своїх вимог та заперечень на позов. Зокрема, звертає увагу на те, що позивач купувала дорогі меблі та побутову техніку, які після розірвання шлюбу та виселення у 2016 році з будинку забрала, придбала автомобіль, який перед розірванням шлюбу продала, а гроші повернула своїй матері.
Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України, які суд застосував як правову підставу для задоволення позовних вимог, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідачів в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4 з 30.08.2001 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у 2014 році за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Предметом спору є житловий будинок №273 на вул.Молодіжна в с.Рихтичі Дрогобицького району Львівської області, який складається з п'яти житлових кімнат, загальною площею 171 кв.м., житловою площею 77,8 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Вказаний будинок побудовано на земельній ділянці, яка була виділена відповідачеві ОСОБА_6 для індивідуального житлового будівництва рішенням Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 30.05.1995 року №113 (а.с.25-27 т.1).
Рішенням виконавчого комітету Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 01.10.2012 року №78 вирішено оформити право власності на новозбудований та прийнятий 14.09.2012 року в експлуатацію житловий будинок №273 на вул.Молодіжна в с.Рихтичі Дрогобицького району Львівської області за ОСОБА_6 (а.с.16, 28-33 т.1).
На підставі цього рішення відповідачу ОСОБА_6 07.11.2012 року видано свідоцтво про право власності на будинок (а.с.18 т.1).
13.06.2014 року відповідач ОСОБА_6 подарував вказаний житловий будинок своєму синові - відповідачеві ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №276 (а.с.135 т.1).
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача ОСОБА_5 та присуджуючи у її користь з відповідача ОСОБА_4, як з власника будинку, грошові кошти, які становлять 1/2 частину вартості цього будинку з належними до нього будівлями (спорудами) літньої кухні-гаражу відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи від 31.03.2015 року (а.с.181-184 т.1), суд першої інстанції виходив із того, що позивача було позбавлено права власності на спірний будинок за наявності її участі в будівництві у рівній мірі з її колишнім чоловіком - відповідачем ОСОБА_4, виходячи з рівності їх часток в будинку, при цьому, посилаючись як на правову підставу для задоволення позовних вимог, на норми ст.ст.1212, 1213 ЦК України.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Частиною третьою статті 1212 ЦК України передбачено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником з чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи наведені вище норми матеріального закону й те, що відповідач ОСОБА_4 є власником спірного нерухомого майна на підставі договору дарування, укладеного з попереднім власником цього майна - відповідачем ОСОБА_6, який, в свою чергу, набув права власності на це нерухоме майно у встановленому законом порядку, яке позивачем не оспорювалось, тому правових підстав для висновку, що спірне майно набуто та/або збережено відповідачами або одним із них за рахунок позивача без достатньої правової підстави, немає.
Вимоги позивача за своїм змістом фактично зводяться до поділу спірного будинку з виплатою позивачеві за рахунок відповідача грошової компенсації за належну позивачеві частку в будинку відповідно до вартості вкладених нею грошових коштів у будівництво під час шлюбу, однак, за наведених вище обставин справи вказаний будинок не може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, правових підстав для задоволення позовних вимог позивача немає.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин, допустив порушення норм матеріального права, застосувавши норми матеріального закону, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Враховуючи те, що судовим рішенням апеляційного суду у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено та, відповідно, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задоволено, з позивача у користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3190 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення витрат, понесених на будівництво житлового будинку з господарськими спорудами, розташованими на вул.Молодіжна, 273 в с.Рихтичі Дрогобицького району Львівської області, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 у користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3190 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 15 червня 2018 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Копняк С.М.
ОСОБА_12