Справа № 458/885/17 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.
Провадження № 22-ц/783/1084/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.
Категорія: 59
12 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Брикайло М.В.
з участю - представника апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації на рішення Турківського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про повернення автомобіля, отриманого інвалідом,-
У вересні 2017 року директор Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про повернення автомобіля, отриманого інвалідом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам і дітям-інвалідам надають безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітаційні послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворюючі апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.
На виконання вимог вищезазначеного Закону України видано низку підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють питання матеріального, соціально-побутового і медичного забезпечення інвалідів. Зокрема, щодо забезпечення інвалідів автомобілями Кабінетом Міністрів України видано постанову від 19.06.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Відповідно до цієї постанови, якою закріплено умови для забезпечення автомобілями безкоштовно чи на пільгових умовах інвалідів, також встановлено вимоги для взяття на облік та забезпечення інвалідів автомобілями, зокрема на облік беруться і забезпечуються автомобілями інваліди, які: - не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції, що перебував в експлуатації менш як 10 років; - протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п'ять років.
ОСОБА_4 відповідно до витягу із акту огляду у МСЕК по визначенню медичних показань для забезпечення транспортними засобами № 301 від 06.04.2005 року встановлено показання для забезпечення спецавтотранспортом. В подальшому ОСОБА_4 взято на облік для забезпечення автомобілем з включенням його до списку інвалідів Львівської області на видачу автомобіля.
Відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу серії НДЦ № 987452 від 07.12.2010 року та довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації про реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку та вибракування транспортного засобу від 27.12.2010 року № 10-11750 ОСОБА_4 забезпечено автомобілем, моделі М1 ЗАЗ-110308-44, виготовлений 23.11.2010 року, номер двигуна - 307100В0783512, номер кузова - Y6D110308B0140284, безплатно, без права продажу, з передачею права керування, у разі необхідності ОСОБА_3 (Турківський район, с.Жукотин).
ОСОБА_4 23.12.2016 року помер.
Згідно з пунктом 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» № 999 від 19.07.2006 року передбачено випадки залишення автомобіля в користуванні членів сім'ї. Зокрема абзацом 6 цього пункту передбачено, що іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Листом від 12.01.2017 року № 10-323 Департамент соціального захисту населення Львівської обласної адміністрації повідомив членів сім'ї померлого інваліда ОСОБА_4 про можливість розгляду, у разі їх звернення, документів на переоформлення автомобіля.
Абзацом 8 пункту 16 вищезазначеної постанови передбачено, що в іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.
Також відповідно до довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації про реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку та вибракування транспортного засобу від 27.12.2010 року №10-11750 вказаний автомобіль видавався з передачею права керування ОСОБА_3.
На час подання позовної заяви автомобіль не повернуто Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації.
Згідно з законодавчо встановленими обмеженнями щодо володіння автомобілем, котрий отриманий відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, ОСОБА_3 не має правових підстав на володіння автомобілем моделі М1 ЗАЗ-110308-44, виготовлений 23.11.2010 року, номер двигуна - 307100В0783512, номер кузова - Y6D110308B0140284.
Просив суд зобов'язати ОСОБА_3 повернути Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації автомобіль моделі ЗАЗ-110308-44, 2010 року виготовлення, номер двигуна НОМЕР_1, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2, отриманий інвалідом ОСОБА_4, для подальшого забезпечення в порядку черговості інших інвалідів або здачі підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту.
Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року у задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про повернення автомобіля, отриманого інвалідом, відмовлено.
Рішення Турківського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року оскаржив заступник директора Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації.
В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання розгляду даної справи, що призвело до невірного застосування судом норм як матеріального, так і процесуального права. Звертає увагу, що суд в оскаржуваному рішенні посилається на абзац 2 пункту 16 Постанови КМУ №999 від 19.07.2006 року, однак даний пункт регулює питання оплатної чи безоплатної передачі автомобіля члену сім'ї, а згідно з абзацом 6 пункту 16 Постанови, іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом. Однак, в даному випадку особа з інвалідністю ОСОБА_4 користувався автомобілем ЗАЗ-110308-44, номер двигуна -307100В0783512, шість років, а ОСОБА_3 (член сім'ї) після смерті особи з інвалідністю ОСОБА_4 не звернувся в Департамент для переоформлення автомобіля відповідно до вищенаведеної Постанови КМУ.
Просить скасувати рішення Турківського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги департаменту в повному обсязі.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль, отриманий ОСОБА_4 на даний час перебуває у члена його сім'ї, сина ОСОБА_3, сім'я якого є малозабезпеченою, а тому відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі - за наявності відповідного медичного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 грудня 2010 року ОСОБА_4, через органи праці та соціального захисту населення забезпечений автомобілем моделі М1 ЗАЗ-110308-44, виготовлений 23.11.2010 року, номер двигуна - 307100В0783512, номер кузова - Y6D110308B0140284. Цей автомобіль йому надано без права продажу, із правом передачі керування ОСОБА_3, як члену сім'ї, що підтверджується довідкою про реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку та вибракування транспортного засобу від 27.12.2010 року № 10-11750.
З довідки про склад сім'ї № 232 від 07.02.2018 року вбачається, що станом на 22.12.2016 року до складу сім'ї ОСОБА_3 входили ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дружина), ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка), ОСОБА_4.,ІНФОРМАЦІЯ_4 (батько).
Відтак, ОСОБА_4 є членом сім'ї ОСОБА_3, з яким він проживав та був зареєстрований за однією адресою на момент смерті.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер 23.12.2016 року в с. Лімна Турківського району Львівської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).
Частиною 4 ст. 4 ЦК України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи № 6-10цс12 (постанова від 16 травня) Верховним Судом України зроблено висновок, відповідно до якого питання щодо вилучення після смерті інваліда у членів його сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, повинно вирішуватися на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, а не на час надання такого автомобіля інваліду.
Порядок забезпечення інвалідів автомобілями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999.
Відповідно до п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 999 від 19.07.2006 року (в редакції, яка діяла на день смерті інваліда, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-153цс12), після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда. Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що передують дню смерті інваліда, не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції. Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінсоцполітики. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім'ї померлого інваліда, а у разі їх відсутності повертається головному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції. Член сім'ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда. Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом. Розрахункова сума для викупу автомобіля визначається головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний місяць або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики. В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті. Автомобіль, отриманий інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду за поданням головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на час смерті ОСОБА_4 його сім'я, членом якої був також і ОСОБА_3, була малозабезпеченою і отримувала державну соціальну допомогу, середньомісячний сукупний дохід сім'ї за шість місяців, що передують дню смерті інваліда, не перевищував прожиткового мінімуму для сім'ї.
Дані обставини підтверджуються таким доказами: світлокопією паспорта ОСОБА_4 серії МЕ № 623879, виданого Турківським РВ УМВС України у Львівській області 30.12.2004 року; світлокопією витягу із акту огляду МСЕК № 301 від 06.04.2005 року ОСОБА_4; світлокопією довідки-висновку МСЕК серії ЛВА-1 № 029672, виданої ОСОБА_4; світлокопією акту приймання-передачі транспортного засобу серії НДЦ № 987452 від 07.12.2010 року; світлокопією витягу із списку № 10-11645 від 13.11.2010 року, виданого Головним управлінням праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації; світлокопією довідки про реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку та вибракування транспортного засобу від 27.12.2010 року № 10-11750; свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 серії 1-СГ № 443746, виданим виконавчим комітетом Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області 26.12.2016 року; паспортом ОСОБА_3 серії КВ № 251216, виданим Турківським РВ УМВС України у Львівській області 19.10.1999 року; довідкою про склад сім'ї ОСОБА_3, виданою виконавчим комітетом Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області № 232 від 07.02.2018 року; свідоцтвом про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище «Пшеницька») О.П. серії 1-СГ № 172406, виданим Лімнянською сільською радою Турківського району Львівської області 27.08.2011 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_7, серії 1-СГ № 424244, виданим виконавчим комітетом Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області 24.12.2014 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії 1-СГ № 330741, виданим виконавчим комітетом Лімнянської сільської ради Турківського району Львівської області 09.08.2012 року; довідкою, виданою Турківською КЦРЛ № 16 від 24.01.2018 року та довідками про отримання державної соціальної допомоги ОСОБА_5 № 201 і № 202 від 23.01.2018 року, виданими управлінням соціального захисту населення Турківської районної державної адміністрації Львівської області.
Як встановлено районним судом, 12.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з листом (а.с. 4), в якому роз'яснив йому порядок переоформлення після смерті інваліда ОСОБА_4 автомобіля, отриманого ним через органи праці та соціального захисту населення. Зокрема, позивач вказав, що таке переоформлення можливе після подання відповідачем пакету документів на комісію з питань оцінки та надання дозволу на переоформлення автомобілів після смерті інваліда при департаменті соціального захисту населення. Подані документи будуть розглянуті комісією, яка встановить можливість безкоштовного переоформлення автомобіля та обрахує вартість (з врахування ступеня зношення) автомобіля.
В ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що відповідач вказаного листа від 12.01.2017 року не отримував, зокрема в своїх поясненнях ОСОБА_3 вказав, що вперше дізнався про вимоги щодо повернення лише з повідомлення Турківського районного суду Львівської області. При цьому відповідач вказав, що в разі отримання листа з Департаменту соціального захисту населення ЛОДА подав би пакет необхідних документів.
Разом з тим, позивачем ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження жодними належними та допустимими доказами не доведено тієї обставини, що ОСОБА_3 отримував листа від 12.01.2017 року.
У зв'язку із цим, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений позов є передчасним, а відтак районний суд обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Підстав для обов'язкового скасування рішення суду, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відтак, на думку колегії суддів, рішення районного суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам та доказам по справі в їх сукупності і присуджений ним розмір аліментів відповідає засадам розумності, справедливості та виваженості.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації- залишити без задоволення.
Рішення Турківського районного суду Львівської області від 14 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
ОСОБА_8