Справа № 373/405/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/739/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 48 21.06.2018
Іменем України
21 червня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого - судді : - ОСОБА_2
суддів : - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016111100000395 від 09.12.2016 року за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 повернуто прокурору для усунення недоліків,
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 рокуобвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016111100000395 від 09.12.2016 року щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України разом з додатками повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам чинного КПК України.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд вказав, що всупереч встановлених п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України вимог, у даному обвинувальному акті не зазначено розмір витрат на залучення експерта, оскільки, як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування було проведено кілька експертиз.
Вказує, що в наявності є два обвинувальні акти щодо ОСОБА_8 : один з яких датований 07.03.2018 і вручений обвинуваченому та його захисникам, а інший датований 12.03.2018 і поданий до суду та направлений поштою обвинуваченому та його захисникам.
Вказує і те, що сторона обвинувачення не має доказів вручення обвинуваченому копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування від 12.03.2018.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 повернути до суду І інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу прокурор послався на те, під час підготовчого судового засідання 23.05.2018 прокурором було повідомлено суд про те, що будь-які відомості щодо витрат на проведення експертиз разом з його висновками, а також і у подальшому ні органу досудового розслідування ні прокурору не надійшли, а отже ні слідчий ні прокурор фізично не володіли такими даними станом на дату прийняття рішення про затвердження обвинувального акту та вручення його обвинуваченому ОСОБА_8 , тому висновки суду щодо не зазначення судових витрат у обвинувальному акті не є обґрунтованими.
Вказує те, що 11.02.2018 підозрюваному ОСОБА_8 було скеровано повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. З 13.02.2018 по 21.02.2018 з матеріалами кримінального провадження ознайомлювався захисник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , а з 21.02.2018 по 24.02.2018 з матеріалами ознайомлювався підозрюваний ОСОБА_8 .
Крім того, до СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області 23.02.2018 року надійшло клопотання адвоката ОСОБА_9 про вступ у справу та надання на ознайомлення матеріалів кримінального провадження №42016111100000395 від 09.12.2016р.
При цьому, під час ознайомлення з матеріалами справи 24.02.2018 підозрюваний ОСОБА_8 не повідомляв органи досудового розслідування про вступ у справу іще одного захисника.
Захиснику ОСОБА_9 було надано достатній час на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (з 28.02.2018 по 12.03.2018) і останній зобов'язувався з'явитись до слідчого 07.03.2018 разом із іншим захисником - ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_8 щоб ознайомитись до кінця з матеріалами кримінального провадження та отримати обвинувальний акт з додатками до нього, проте захисник ОСОБА_9 до слідчого не з'явився, на телефонні дзвінки не відповідав.
Посилається на те, що слідчим СВ Переяслав-Хмельницького ВП було помилково вручено адвокату ОСОБА_10 та підозрюваному ОСОБА_8 обвинувальний акт від 07.03.2018 до виконання вимог ст. 290 КПК України, оскільки інший захисник не закінчив ознайомлюватись з матеріалами кримінального провадження.
Вказує, що під час ознайомлення захисників - адвоката ОСОБА_7 і ОСОБА_11 та підозрюваного ОСОБА_8 з обвинувальним актом від 12.03.2018 та реєстром матеріалів досудового розслідування, останні порівнювали його з обвинувальним актом від 07.03.2018, який вказаним особам був вручений за вищевикладених обставин, після чого ознайомившись з обвинувальним актом від 12.03.2018 відмовились від отримання вказаного обвинувального акту та додатків до нього, пояснивши, що мають такий самий, але від 07.03.2018, інший їм непотрібно та залишили приміщення прокуратури.
Вказує, що прокурором 12.03.2018 року копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування рекомендованим листом з описом вкладення було направлено поштою за адресою реєстрації підозрюваного ОСОБА_8 та захисників ( ОСОБА_7 та ОСОБА_11 ).
Крім того, відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акта, визначені ч.4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування, як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 рокувідносно обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін.
Вказує, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, крім іншого він повинен містити розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування).
Вказує, що наведене прокурором у апеляційній скарзі лише підтверджує факт не відповідності обвинувального акта вимогам п. 8 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки прокурор визнає той факт, що всупереч імперативним нормам п. 8 ч.2 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті, не зазначено розміру витрат на залучення експерта:
Вказує і те, що відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема п.18 та 19 розділу І та п. 2 та 3 розділу II Реєстру матеріалів досудового розслідування, який є невід'ємною частиною обвинувального акта, зазначено про призначення оціночно-будівельної та економічної експертиз від 08.06.2017 року та 27.10.2017 року, а також відображено наявність висновків експерта №11-17 від 29.09.2017 року та № 0111/17-1 від 01.11.2017 року відповідно, що свідчить про те, що у слідства були наявні відповідні висновки експертиз, задовго до пред'явлення першої підозри (13.12.2017 року) та більше того до затвердження обвинувальних актів (07.03.2018 року та 12.03.2018 року).
Вищенаведене вказує лише на те, що сторона обвинувачення не належним чином виконувала свої обов'язки, і як наслідок допустила затвердження обвинувального акта, який, зокрема, не відповідає вимогам п. 8 ч.2 ст. 291 КПК України.
Крім того, прокурор у апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_8 та його захиснику ОСОБА_7 було помилково вручено обвинувальний акт від 07.03.2018 року, однак прокурор не зазначає, що такий самий обвинувальний акт від 07.03.2018 року було також вручено і захиснику ОСОБА_9 , зокрема таке вручення відбулося вранці 12.03.2018 року. Тому твердження прокурора про помилкове вручення обвинувального акта від 07.03.2018 року не відповідає дійсності оскільки обвинувальний акт від 07.03.2018 року було вручено підозрюваному ОСОБА_8 та його захисникам у відповідності до вимог ст. 293 КПК України.
Крім того, прокурором у апеляційній скарзі зазначено про начебто ознайомлення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисників з обвинувальним актом від 12.03.2018 року та реєстром матеріалів досудового розслідування, та начебто звірянням одного акта з іншим, та відмовою його отримувати, однак зазначене не відповідає дійсності, а прокурором не надано доказів на підтвердження вищенаведеного.
Більше того, прокурором не надано суду доказів на підтвердження вручення копій обвинувального акта від 12.03.2018 року, як ОСОБА_8 так і його захиснику, бо такий обвинувальний акт від 12.03.2018 року, ніколи не вручався ОСОБА_8 та його захиснику.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту у випадку, коли він не відповідає вимогам КПК України.
Вимоги до обвинувального акту визначені у ст. 291 КПК України.
Належним чином вивчивши зміст та форму обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42016111100000395 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Так, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні залучалось декілька експертів. В порушення вимог п.8 ч.2 ст.291 КПК України у обвинувальному акті не зазначені відомості про розмір витрат на залучення експерта.
Як судом першої, так і судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному кримінальному провадженні було складено два обвинувальні акти щодо одного і того ж злочину, зокрема: від 07.03.2018 року та від 12.03.2018 року. Саме існування двох обвинувальний актів, на думку колегії суддів, є порушенням закону, оскільки відповідно до ч.4 ст.110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким висувається обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Для обвинувального акту законом передбачена спеціальна процесуальна форма, спеціальний порядок його складання та затвердження. Саме обвинувальний акт є підставою для продовження кримінального провадження в суді і саме обвинувальний акт викликає необхідність у сторони захисту здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення. Аналіз цих правових норм із урахуванням того, що діючим КПК України не передбачене право прокурора відкликати чи змінювати затверджений обвинувальний акт до скерування його суду, дає підстави стверджувати, що складання та затвердження обвинувального акту від 12.03.2018 року після складання, затвердження та вручення стороні захисту обвинувального акту від 07.03.2018 року, яким фактично було завершене досудове розслідування, не можливо визнати законним, а тому акт від 12.03.2018 року не може породжувати передбачених законом процесуальних наслідків, зокрема тих, які регламентовані Розділом IV «Судове провадження у першій інстанції», що вказує на необхідність повернення цього обвинувального акту.
Є формально обґрунтованими і висновки суду першої інстанції про відсутність даних про вручення обвинуваченому обвинувального акту від 12.03.2018 року, що також унеможливлює призначення цього обвинувального акту до розгляду.
Доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність ухвали суду про повернення обвинувального акту внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими. Так, посилання прокурора на неотримання слідчим даних про розмір витрат, пов'язаних із залученням експерта не можливо визнати обґрунтованим, оскільки за змістом п.3 ч.1 ст. 91 у поєднанні із ст.118 КПК України розмір витрат, пов'язаних із залученням експерта підлягає доказуванню у ході кримінального провадження.
Мотиви складання другого обвинувального акту від 12.03.2018 року та причини вручення стороні захисту обвинувального акту від 07.03.2018 року свідчать про порушення стороною обвинувачення вимог закону, які регламентують порядок відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження, складання обвинувального акту та вручення його обвинуваченому і не можуть бути підставою для скасування ухвали суду від 23.05.2018 року.
Посилання прокурора на відсутність підстав для перевірки в ході підготовчого судового засідання дотримання положень закону, які регламентують вимоги до реєстру матеріалів досудового розслідування є необґрунтованим, оскільки відповідно до положень ст. 109 і ст. 291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування є невід'ємною складовою обвинувального акту, а тому недотримання положень закону, які регламентують вимоги до цього реєстру є підставою для повернення обвинувального акту.
Посилання прокурора на підстави отримання стороною захисту обвинувального акту від 07.03.2018 року, неотримання ними ж обвинувального акту від 12.03.2018 року та на дії прокурора після відмови отримати обвинувальний акт від 12.03.2018 року не можливо визнати обґрунтованими і розцінити їх як підстави для скасування ухвали суду від 23.05.2018 року, оскільки в ході вчинення зазначених вище дій сторона обвинувачення діяла із порушенням вимог закону, результатом чого стала неможливість призначення до розгляду обвинувального акту від 12.03.2018 року.
Наведене у своїй сукупності вказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 23.05.2018 року відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - залишити без задоволення.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за ч.2 ст. 367 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків - залишити без змін.
Судді:
________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4