Справа № 370/1112/17 Головуючий у І інстанції Мазка Н. Б.
Провадження № 22-ц/780/2269/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.
Категорія 56 23.06.2018
Іменем України
23 червня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Сліпченка О.І., Таргоній Д.О., Іванової І.В.,
за участю секретаря: Тимошевської С.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Київобленерго»,
представник відповідача - Васильєв Д.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов'язання поновити електропостачання,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-
встановила:
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що його будинок відключений від електроенергії.
Такі дії Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (надалі ПАТ «Київобленерго» та/або відповідач) вважає незаконними, безпідставними, оскільки заборгованості по оплаті послуг електропостачання не має.
Просив визнати незаконними дії відповідача по відключенню 26.09.2016 року, його як споживача послуг з електропостачання домоволодіння, від електричної мережі за адресою: АДРЕСА_1
- зобов'язати ПАТ «Київобленерго» в особі Макарівського РП терміново поновити електропостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що суд формально підійшов до розгляду справи, не дослідив належним чином подані докази та обґрунтування, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Київобленерго» зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні сторони підтримали свої позиції.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1)письмовими, речовими і електронними доказами;
2)висновками експертів
3)показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлені позивачем про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання та зобов'язання поновити електропостачання, не відповідають способам захисту судом цивільних прав та інтересів, передбачених ст.16 ЦК України.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2015 року за №156342 працівниками ПАТ «Київобленерго» складений акт технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії 220/380 В, за адресою: АДРЕСА_1 та замінено прилад обліку СО-5000 №2181813, строк державної повірки якого закінчував, на новий НІК 2102-02 М2В (а.с.11).
Згідно претензії від 16.11.2015 року, на ім'я позивача направлена претензія щодо неналежного виконання умов договору про користування електричною енергією (о/р 10641960) та погашення заборгованості на загальну суму 26 044,51 гривень, яка відповідачем отримана (а.с.12, 23).
Згідно листу-відповіді №45 від 06.02.2017 року позивачу повідомлено, що постачання електричної енергії до його житлового будинку здійснюється у відповідності до договору користування електричною енергією №119/208 від 27.03.2004 року.
26.11.2015 року та 28.01.2016 року працівниками ПАТ «Київобленерго», було направлено листом з рекомендованим повідомленням про вручення, попередження про припинення постачання електричної енергії ОСОБА_4, при цьому останньому роз'яснено, що спірними питаннями між сторонами вважається оскарження дії працівників Товариства в судовому порядку - споживачем(а.с.13об.).
10.03.2016 року позивач був відключений від електропостачання, згідно наряду на відключення за несплату, про що 10.03.2016 року складений Акт про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб встановлених на ньому (а.с.24, 25).
У зв'язку, зі зміною показників електролічильника НІК 2102-02 М2В, з 003610 кВт на 005604 кВт, який мав бути відключений від електромережі, згідно наряду від 26.09.2016 року на відключення на опорі, представниками ПАТ Київобленерго», при перевірці відключення було повторно проведено відключення вже на опорі (а.с.26).
З розрахунку наданого відповідачем, вбачається, що станом на листопад 2015 року згідно договору №119/208 від 27.03.2004 року за ОСОБА_4 рахується заборгованість в сумі 30 550,84 гривень, яка станом на грудень 2016 року склала 30 348,37 гривень (а.с.27-28).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно ували рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 лютого 2017 року між сторонами розглядається спір про стягнення заборгованості згідно договору про користування електричною енергією (а.с. 62), що підтвердили сторони в судовому засіданні.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивач 10.03.16 року та 26.09.16 року відключався від електропостачання, станом на грудень 2016 року борг - 30 348,37 грн. Звертався до відповідача та на письмове звернення від 31.01.2017 року йому було роз'яснено, що спірними питаннями між сторонами вважається оскарження дії працівників Товариства в судовому порядку - споживачем, а з лютого 2017 року між сторонами існує судовий спір (а/с 13, 24-28, 62 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Правовідносини в сфері електроенергетики регулюються нормами ЦК України, Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) № 28 від 31 липня 1996 року, у редакції постанови НКРЕ від 17 травня 2005 року № 910 (зі змінами та доповненнями), Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За приписами ст. 25 Закону України "Про електроенергетику", Споживачі електричної енергії мають право на: приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж; вибір постачальника електричної енергії; отримання інформації щодо якості електричної енергії, цін, порядку оплати, умов та режимів її споживання; отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами; відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством.
Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", «Про захист економічної конкуренції", «Про енергозбереження", іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживання енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно з пунктом 1 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, відносини між громадянами (споживачами) та енергопостачальниками регулюються даними Правилами. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Відповідно до частини 1, 2 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільного права та інтересу зазначені у ст. 16 ЦК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не встановив фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив лише з того, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, передбачений положеннями ст. 16 ЦК України, залишивши поза увагою, що суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб та ненадано докази на підтвердження вимог.
Способи захисту порушеного права зазначені ч. 2 ст. 16 ЦК України мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Існують особливості щодо захисту особистих немайнових прав, визначені ст. 275 ЦК України, за якою захист цих прав здійснюється способами, встановленими гл. 3 ЦК України, і може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило порушення.
Крім цього, суд першої інстанції при вирішення спору залишив поза увагою, що позивач, звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, посилався, у тому числі на положення Закону України "Про захист прав споживачів".
Таким чином, - неправильне тлумачення судом першої інстанцій статті 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням і призвело до неправомірної відмови позивачу в реалізації права на судовий захист, при цьому суд належним чином не перевірив доводи сторін, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не навів мотивів відхилення цих доводів, зокрема, про право позивача обирати спосіб судового захисту.
Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.
В судовому засіданні колегією суддів встановлено, що між сторонами існує спір щодо заборгованості по сплаті послуг за електроенергію, тому у відповідності до абзацу 5 п. 27 ПКЕЕН, спірні питання щодо заборгованості вирішуються шляхом переговорів між електропостачальником та побутовим споживачем або в судовому порядку. До вирішення спірного питання між сторонами відключення об'єкта побутового споживача не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що в судовому засіданні позивачем не доведено, що відключення було проведено з порушенням його прав, як споживача, оскільки не надано доказів, які б дали підставу колегії суддів вважати, що дії відповідача щодо припинення постачання електроенергії до його будинку саме з 26.09.2016 року є протиправними.
Натомість, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити постачання електроенергії, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції між сторонами існував спір, про що сторони не заперечували і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, але місцевим судом цьому факту не було дано відповідну оцінку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача поновити постачання електроенергіїне відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання поновлення електропостачаннята ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4- задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року скасувати в частині зобов'язання поновлення електропостачаннята ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» - задовольнити частково.
Зобов'язати ПАТ «Київобленерго» в особі Макарівського РП поновити електропостачання будинку за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Чорногородка, вул. Лісова, 5а.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ПАТ «Київобленерго» в особі Макарівського РП в дохід держави судовий збір в розмірі 1600 (тисячу шістсот) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: