Справа № 370/3187/14-ц Головуючий у І інстанції Устимчук М. Ю.
Провадження № 22-ц/780/1788/18 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.
Категорія 26 22.06.2018
Іменем України
22 червня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Таргоній Д.О.,
суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,
за участі секретаря Дрозда Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімакс» про стягнення заборгованості,
у грудні 2014 року позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Хімакс» перед ПАТ КБ «Актив-Банк» за кредитним договором № 1002/02 від 02.10.2007 року, між ПАТ КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_2, 29.03.2013 року було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання солідарну відповідальність з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімакс» за Кредитним договором №1002/02 від 02 жовтня 2007 року з усіма наступними змінами та доповненнями до нього. Оскільки, зобов'язання виконані не були, ПАТ КБ «Актив-Банк» просив суд стягнути з відповідача на свою користь, заборгованість за кредитним договором № 1002/02 від 02.10.2007 року укладеного між ПАТ КБ «Актив-Банк» та ТОВ «Хімакс» в сумі 7 634 882,22 грн., що виникла в результаті порушення ТОВ «Хімакс» умов вказаного договору, та яка складається з суми заборгованості за простроченими процентами - 477 655,18 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 19 583,16 грн., суми поточної заборгованості за кредитом - 7 087 160,00 грн. та суми заборгованості за нарахованими процентами - 50 483,88 грн.
Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» заборгованість за кредитним договором № 1002/02 з усіма змінами та доповненнями до нього, що станом на 14 листопада 2014 року становить 7 634 882,22 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 3 654,00 грн.
07 серпня 2017 року на адресу Макарівського районного суду Київської області надійшла заява від ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2015 року.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2015 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Актив-Банк» відмовити.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначено, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції належним чином не перевірено факт порушення зобов'язання за кредитним договором, моменту виникнення заборгованості та її фактичного розміру. Так, відповідач вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості спірним та недоведеним, оскільки він не містить даних про усі банківські операції за весь період ведення і використання рахунку, суму грошових коштів, сплачених відповідачем та третьою особою в рахунок погашення заборгованості, дати часткового погашення боргу, назви і реквізити документу, на підставі якого здійснено оплату, не містить жодних посилань на облікові документи і проводки, дані щодо штрафних санкцій і відсотків, формули розрахунку пені і відсотків, порядку зарахування коштів і залишку заборгованості, на який нараховується пеня, відсотки на початок і кінець кожного періоду. Також, відповідач вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив факту видачі кредитних коштів у заявленій позивачем сумі. На обґрунтування позовних вимог позивачем не надано первинних і облікових документів та книг бухгалтерського обліку, що перешкоджає повному та об'єктивному розгляду справи, а також реалізації процесуальних прав відповідача, що зумовлює доцільність призначення у справі судової економічної (бухгалтерської) експертизи. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що вимога позивача про дострокове погашення заборгованості не вручена відповідачу, що виключає можливість констатувати місцевим судом факт про настання права банку на дострокове стягнення усієї суми заборгованості і беззаперечного додержання останнім порядку дострокового стягнення грошової заборгованості, адже відповідач був позбавлений законного права розглянути таку вимогу та прийняти рішення про добровільне усунення порушень Кредитного договору.
10 квітня 2018 року на адресу апеляційного суду Київської області від ПАТ КБ «Актив-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому банк просить відмовити ОСОБА_2 в задоволені апеляційної скарги, а заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.
Також у відзиві зазначено, що позиція апелянта ґрунтується на спірності розрахунку заборгованості, та разом з тим, апелянт жодним чином не обґрунтовує та не пояснює свою позицію. Зокрема, не надає будь-якого контр розрахунку, не наводить норму закону, якому не відповідає розрахунок заборгованості, що міститься в матеріалах справи. Заявлена апелянтом вимога про призначення судово-економічної експертизи не конкретизована переліком питань до експерта та не містить вагомого обґрунтування необхідності призначення такої експертизи. Банк звертає увагу суду на те, що судова експертиза може бути призначена в разі, коли матеріали справи містять суперечливі докази стосовно одних і тих обставин, а у суду відсутня можливість без застосування спеціальних знань, умінь та навиків встановити, які докази мають бути застосовані, а які відхилені. В той же час, апелянтом не надано жодних доказів, спростовуючи розмір заявлених позивачем вимог. Також, банк вважає безпідставною позицію апелянта щодо необґрунтованості позовних вимог про дострокове стягнення заборгованості за відсутності даних, підтверджуючих отримання ним досудової вимоги про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив Банк», що є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімакс» (надалі-Третя особа), було укладено Кредитний договір № 1002/02 (відновлювальна лінія, юридична особа) (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Позивач відкрив Третій особі кредитну лінію та надав кредити, заборгованість за якими в сумі не перевищує 1 500 000, 00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 копійок). Кредитні кошти надані на реконструкцію заводу та поповнення обігових коштів, з встановленою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 18 % річних. (а.с. 6-7)
Згідно з п. 1.2 договору позичальник зобов'язується погашати кредит з одночасним зменшенням ліміту кредитної лінії за наступним графіком: починаючи з жовтня 2009 року щомісячно, не пізніше 5 числа кожного місяця, частинами не менше ніж по 50000,00 грн., та кінцевим строком погашення заборгованості - не пізніше 30.03.2012р.
У відповідності з п. 2.1 договору банк відкриває для обліку наданого кредиту рахунок № НОМЕР_2 та для обліку процентів рахунок нарахованих доходів № НОМЕР_3.
Як передбачено пунктом 2.2 договору банк видає кредит позичальнику шляхом перерахування суми згідно пункту 1.3 на рахунок позичальника НОМЕР_1 у ТОВ «КБ «Актив-банк».
У відповідності до пункту 2.3. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на фактично отриману позичальником суму кредиту та за фактичний термін користування ним з дня видачі кредиту по останній день строку погашення. Кількість днів для розрахунку процентів визначається методом факт/факт. Нарахування процентів здійснюється щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, за повний поточний календарний місяць та в день строку погашення. Після настання строку погашення, якщо кредит не погашено, проценти продовжують нараховуватись, і банк має право стягнути з позичальника пеню та інші штрафні санкції, передбачені умовами цього договору. Позичальник сплачує нараховані проценти у валюті кредиту (гривні) щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, та в день строку погашення.
Відповідно до п. 4.1 договору за несвоєчасне погашення кредиту та/або сплату процентів та комісій банк має право стягнути з позичальника пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.
Зміни та доповнення до цього договору оформляються додатковими угодами (договорами) в письмовій формі (п. 5.5 договору).
Так в подальшому, сторонами спору до Кредитного договору № 1002/02 від 02.10.2007р. було укладено ряд додаткових угод (договорів), а саме: від 02.06.2008p., 29.09.2009p., 30.09.2009p., 13.01.2010p., 01.06.2010р., 23.07.2010p., 05.08.2010p., 15.09.2010p., 05.10.2010p., 31.01.2011p., 17.02.2011р., 30.06.2011р., 02.08.2011р., 30.03.2012р., 29.03.2013р., 28.01.2014р., 03.02.2014р., 03.03.2014р., 02.06.2014р.
Відповідно до п. 1 Додаткового договору від 30.03.2012 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1002/02 від 02.10.2007р. сторони дійшли згоди продовжити строк дії кредитного договору до 29.03.2013р., у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 додаткового договору, банком для обліку наданого кредиту було відкрито рахунок №206223011290, на який 30.03.2012р. було перенесено заборгованість за кредитом в сумі 9 607 160,00 грн.
03.03.2014 р. сторонами було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1002/02 від 02.10.2007 р., відповідно до умов якого сторони погодили встановити ліміт основного зобов'язання у сумі 7 087 160,00 грн. із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20% річних та строком виконання зобов'язання - до 27.03.2015 р.
Як вбачається з матеріалів справи, оскільки згідно з додатковим договором від 03.03.2014 р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1002/02 від 02.10.2007 р. сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до кредитного договору, то заборгованість за кредитом, що станом на 04.03.2014р. становила 7 087 160,00 грн. та обліковувалась на рахунку № НОМЕР_4, була перенесена для її подальшого обліку на рахунок № НОМЕР_2. Для обліку простроченої заборгованості за кредитом банком було відкрито рахунок НОМЕР_5.
Відповідно до п. 10.1 додаткового договору від 03.03.2014р. сторонами погоджено поняття «негативні обставини та їх наслідки». Зокрема, негативною обставиною є невиконання або неналежне виконання клієнтом будь-яких зобов'язань за договором та/або договором (правочином) щодо забезпечення та/або будь-якими іншими договорами між банком та клієнтом, та/або будь-якими іншими договорами між клієнтом та фінансовими установами.
У відповідності з п. 10.2 додаткового договору, у випадку виникнення будь-якої негативної обставини, для клієнта, виключно на власний розсуд банку, можуть настати наслідки, зокрема, у вигляді дострокового повернення кредиту. Банк має право в односторонньому порядку вимагати від клієнта достроково повернути наданий клієнтові кредит в повному обсязі. Клієнт зобов'язаний, незважаючи на інші положення договору, виконати зазначену вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із нарахованою платою за кредитну операцію і штрафними санкціями, що підлягають сплаті клієнтом на користь банку, в строк не пізніше 30 календарних днів з дня направлення банком відповідної вимоги клієнту (пп. 10.2.1 п. 10.2 додаткового договору).
В забезпечення виконання зобов'язань позичальником (клієнтом), що виникають з кредитного договору № 1002/032 від 02.10.2007 р. (зі змінами та додатковими угодами до нього), між банком та ОСОБА_2 (поручитель) 29.03.2013 р. було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком нести солідарну відповідальність з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімакс» за кредитним договором № 1002/02 від 02.10.2007р. з усіма наступними змінами та доповненнями до нього.
03.03.2014 р. між банком та поручителем було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору поруки від 29.03.2013 р., відповідно до якого поручитель зобов'язався перед банком нести солідарну відповідальність з ТОВ «Хімакс» за кредитним договором № 1002/02 від 02.10.2007 р. з усіма змінами та доповненнями до нього, відповідно до якого банк здійснює для позичальника або від його імені кредитні операції в загальному розмірі не більше 7 087 160,00 грн. строком до 27.03.2015 р. та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20 % річних.
При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що несплата боржником заборгованості за кредитом, процентів за користування ним є підставою для стягнення вказаних сум в примусовому порядку та застосуванням до відповідача такої відповідальності, як з поручителя.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
В силу частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Позивач належним чином виконав передбачені Кредитним договором зобов'язання, встановивши вищезазначені ліміти кредитування та надавши Третій особі передбачені Кредитним договором кредитні кошти, що підтверджується відповідними Меморіальними ордерами наявними у матеріалах справи. (а.с. 44-56). Що ж стосується третьої особи, то взяті не себе зобов'язання, передбачені Кредитним договором, позичальником не виконуються, умови Кредитного договору систематично порушуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України і майновий поручитель і боржник за основним зобов'язанням є солідарними боржниками; поручителя та кредитора зв'язують самостійні правовідносини, але одночасне звернення з позовом до поручителя і боржника не суперечить принципам солідарної відповідальності та приписам ст.ст. 543, 555-558 ЦК України.
В силу ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 557 ЦК України боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя.
Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України, у свою чергу, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2012 року, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. В пункті 17 вказаної постанови зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки від 28 лютого 2013 року, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач зобов'язався нести солідарну з третьою особою відповідальність щодо виконання позичальником/третьою особою зобов'язань, що виникають з Кредитного договору №1002/02 від 02 жовтня 2007 року із змінами та доповненнями до нього, отже заборгованість відповідача, як солідарного боржника, перед позивачем, за Кредитним договором, станом на 14 листопада 2014 року становить 7 634 882,22 грн. (сім мільйонів шістсот тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 22 копійки), яку суд першої інстанції, на думку судової колегії, правильно стягнув.
З матеріалів справи випливає, що позивач на адресу відповідача та третьої особи направив вимогу №7117/11 від 28.11.2014р. про дострокове повернення кредиту. За змістом вказаної вимоги банк вимагав у добровільному порядку та в найкоротші строки погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, яка станом на 14.11.2014р. становила 7634882,22 грн., у тому числі - 477655,18 грн. заборгованість за простроченими процентами, 19583,16 грн. пені, 7087160,00 грн. заборгованість за кредитом, 50483,88 грн. заборгованість за нарахованими процентами.
Вказана вимога залишена відповідачем без реагування, заборгованість не сплачена.
Доводи апеляційної скарги про обов'язковість отримання боржником та поручителем досудової вимоги про дострокове повернення кредиту не заслуговують на увагу, оскільки навіть відсутність вимоги про дострокове стягнення заборгованості не може обмежити право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості, представленого банком, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами, фактично є голослівними та не спростовують даних, що містяться в розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
Слід також зазначити, що рішенням господарського суду Київської області від 10 березня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» до Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімакс», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, встановлено розмір заборгованості за неповернутим ПАТ КБ «Актив-Банк» кредитом в сумі 7 634 882,22 грн., у тому числі - 477655,18 грн. заборгованість за простроченими процентами, 19583,16 грн. пені, 7087160,00 грн. заборгованість за кредитом, 50483,88 грн. заборгованість за нарахованими процентами
Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, тому судова колегія вважає доводи щодо неправильного розрахунку заборгованості нікчемними.
Інші доводів які б спростували правильні висновки суду першої інстанції апеляційна скарга в собі не містить.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 23 червня 2018 року.
Головуючий
Судді: