20 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/3055/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у порядку письмового провадження,
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., Лисенко В.А.
від 12.04.2017
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"
про стягнення 154456,47 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуенерго", в якій просло стягнути з останнього 157456,47 грн., з яких 78124,38 грн. пені; 4228,37 грн. 3 % річних та 75103,72 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу №4017/15-КП-23 від 11.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати природного газу, в результаті чого позивачем було нараховано 3% річних, пеню та інфляційні втрати у розмірах, про стягнення яких він і звернувся до суду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 у справі №916/3055/16 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 10000 грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 4119 грн. 60 коп., інфляційні втрати у сумі 3804 грн. 58 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що виходячи з аналізу присів Закону України № 1730 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", учасники процедури врегулювання заборгованості, що включає в собі, зокрема, і списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі організації, що включені до реєстру. Однак, як встановлено судом, вказаний Реєстр на теперішній час Кабінетом міністрів України не сформовано, що в свою чергу свідчить про відсутність механізму реалізації вказаного Закону та не є підставою для списання існуючої у відповідача заборгованості перед Публічним акціонерним товариством „НАК "Нафтогаз України". Судом першої інстанції частково відмовлено у задоволенні позовних вимог з мотивів невірного розрахунку позивача по суті.
Комунальне підприємство "Теплові мережі "Ізмаїлтеплокомуненерго" з рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 не погодилось та звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 року у справі №916/3055/16 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також відшкодувати судові витрати за апеляційний перегляд рішення.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплові мережі "Ізмаїлтеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 року у справі №916/3055/16 - задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 року у справі №916/3055/16 - скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплові мережі "Ізмаїлтеплокомуненерго" про стягнення пені у сумі 78124 грн. 38 коп., 3% річних у сумі 4228 грн. 37 коп., інфляційних втрат у сумі 75103 грн. 72 коп. у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства "Теплові мережі "Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, буд. 5, корпус А, код ЄДРПОУ 05514413) судовий збір за апеляційний перегляд рішення у сумі 2598 грн. 04 коп. Доручено Господарському суду Одеської області видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що стягнення з відповідача санкцій, передбачених договором та нормами Цивільного кодексу України, після набрання чинності зазначеним Законом, до моменту створення Реєстру та надання боржнику можливості реалізувати свої права, щодо включення його до Реєстру та проведення відповідної процедури списання заборгованості, не є правомірним, адже позбавлятиме боржника законодавчих гарантій, встановлених цим Законом і позивач не довів суду апеляційної інстанції наявність у нього правових підстав для нарахування відповідачу заходів відповідальності при умові відсутності суми основного боргу в зв'язку з невиконанням ним імперативної норми Закону в частині списання нарахованих сум. Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 у справі №916/3055/16 не відповідає нормам матеріального та процесуального права України, тому підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
01.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №916/3055/16, в якій спросило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №916/3055/16 щодо відмови у стягненні 10000,00 грн. пені, 4119,60 грн. 3% річних, 3804,58 грн. інфляційних втрат. Прийняти нове рішення, за яким рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2017 у справі №916/3055/16 залишити в силі. Судові витрати покласти на відповідача.
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що не погоджується з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №916/3055/16 щодо відмови у стягненні 10000,00 грн. пені, 4119,60 грн. 3% річних, 3804,58 грн. інфляційних втрат і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», ст. ст. 598-599 Цивільного кодексу України, та процесуального права, ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню. На даний момент, підприємство відповідача не є учасником процедури врегулювання заборгованості, а отже порядок списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, передбачений ч. 3 ст. 7 Закону 1730 не може бути застосований до відповідача. Таким чином, виходячи з аналізу положень ст. 1-3 Закону, учасниками процедури врегулюванні заборгованості (що включає у себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Оскільки на даний час реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості перебуває на стадії формування, а відповідач не включений до реєстру, то списання заборгованості є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог по справі №916/3055/16 - незаконною.
Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2018 поновлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №916/3055/16. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №916/3055/16. Призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №916/3055/16 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у письмовому відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №916/3055/16 залишити без змін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.04.2018 року у зв'язку з відрядженням судді Вронської Г.О. для розгляду справи №916/3055/16 визначено наступний колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) і Комунальним підприємством "Теплові мережі "Ізмаїлтеплокомуненерго" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 11.12.2014 №4017/15-КП-23, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
За умовами пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
Пунктами 3.3 - 3.4 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом (пункт 5.1 договору).
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У розділі 11 договору визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
До договору купівлі-продажу природного газу від 11.12.2014 №4017/15-КП-23 сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими змінювалась ціна газу.
За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
В силу приписів частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1866490 грн. 98 коп., що підтверджується актами приймання-передачі, що містяться в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом всього періоду оплачував поставлений природний газ несвоєчасно, остаточно сплачено заборгованість за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 11.12.2014 №4017/15-КП-23 було 05.02.2016, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, нарахованих за прострочку виконання умов договору.
03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016.
Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статті 4, 5, 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).
Отже, єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.
З матеріалів справи вбачається, що основна заборгованість за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 11.12.2014 №4017/15-КП-23 власними коштами була погашена відповідачем 05.02.2016, тобто до набрання чинності цим Законом.
Отже, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" про стягнення пені у сумі 78124 грн. 38 коп., 3% річних у сумі 4228 грн. 37 коп., інфляційних втрат у сумі 75103 грн. 72 коп. не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, цілком обґрунтовано та законно скасував рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).
Колегія суддів Касаційного господарського суду, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, вважає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, з дотриманням вимог ст. 3 ЦК України щодо вирішення спору з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності і розумності.
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі №916/3055/16- без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді В. Студенець
І. Ткач