10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 806/1165/18
іменем України
"18" червня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Франовської К.С.
суддів: Іваненко Т.В.
ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "18" квітня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити пенсію за віком , -
суддя в 1-й інстанції - Нагірняк М.Ф.,
час ухвалення рішення - 15 год. 47 хв.,
місце ухвалення рішення - м.Житомир,
дата складання повного тексту рішення - 21.04.2018 р.,-
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII та зобов'язати призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII, з 31.01.2018 року .
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що з 16.08.2005 отримує пенсію по інвалідності, яка настала в період роботи на державній службі. У зв'язку із досягненням загального пенсійного віку та враховуючи загальний стаж роботи 38 років, в тому числі 23 роки державної служби, 31.01.2018 року він звернувся до відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII. Проте, відповідач листом від 12.02.2018 року відмовив в призначенні пенсії за віком , чим порушив його права.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Позивач зазначає, що він досяг пенсійного віку, а тому має право на пенсію за віком відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII . Посилається на те, що він звернувся до відповідача саме з питанням реалізації ним права на пенсію за віком, а не за перерахунком призначеної йому пенсії по інвалідності. Суд першої інстанції не звернув увагу на обставини справи та дослідив питання перерахунку пенсії за віком, а тому відмовив у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Посилається на те, що позивачу правомірно відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з переведенням на інший вид пенсії. Відповідач зазначає, що позивачу з 16.08.2005 року призначена пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723 -ХІІ. Законом № 889-VIII не передбачено окремого порядку перерахунку пенсії особам, яким до 01.05.2016 було призначено спеціальні пенсії за нормами Закону №3723 -ХІІ.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржене рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.
Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 з 16.08.2005 року перебуває на обліку у органах пенсійного фонду та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХII.
31.01.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII.
Відповідач листом від 12 .02.2018 року № 1881/03.2 повідомив позивача про відмову у задоволенні заяви про перехід на іншій вид пенсії з посиланням на п.3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 , яким передбачено, що право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723 -ХII мають, зокрема чоловіки, які досягли 62 років, з урахуванням 20- річного стажу на посадах за категоріями посад державних службовців, якщо до набрання чинності Законом № 889 їм не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що з 06.08.2016 року діючим законодавством не передбачено підстави та порядок перерахунку пенсій державним службовцям у разі підвищення розміру заробітної плати , а тому відмовив у задоволенні позову.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, нормам матеріального права та фактичним обставинам справи не відповідає і є помилковим, з наступних міркувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування " громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Закон України "Про державну службу" визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.06.2015 року відповідно до розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02.03.2015 року скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначено відповідно до Закону України "Про державну службу".
01 травня 2016 року набув чинностіЗакон № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Відповідно до п. 2 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, згідно з якою таке право мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з п.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Нового Закону передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Попереднього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Нового Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Враховуючи наведені норми, апеляційний суду приходить до висновку, що вимоги п. 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII та ст. 37 Закону № 3723-XII позивачем дотримано у повній мірі: досягнення віку у 62 роки, стаж державної служби станом на 01.05.2016 року перевищував 20 років, загальний страховий стаж позивача складає 38 років, чого не заперечується відповідачем.
Тобто позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З огляду на те, що, відповідно до викладених норм, вибір пенсії є виключним правом пенсіонера, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач має право на переведення на обраний ним вид пенсії, а тому відмова відповідача у такому переведенні є протиправною.
Враховуючи наведене, твердження відповідача щодо неможливості призначення позивачу пенсії з підстав, зазначених у п.3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, є помилковими з наступних міркувань.
Як вбачається зі змісту Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 він регулює питання саме призначення пенсії за віком особам, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”:
мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Тому, у п.3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 визначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:
61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;
жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач має стаж державної служби, передбачений пунктом 2 цього Порядку, пенсія за віком згідно ст. 37 Закону № 3723-XII йому не призначалась, а тому враховуючи положення ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, він має право на перехід з одного виду пенсії на інший- з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, оскільки право на такий вид пенсії ним не реалізовано.
За умови тлумачення приписів п.3 Порядку у розумінні відповідача, позивач, втративши право на отримання пенсії по інвалідності, не матиме права на отримання пенсії за віком на підставі Закону № 889 за жодних умов.
Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, включаючи пенсії. Відповідно до Закону України «Про державне пенсійне забезпечення», усі громадяни України мають право на отримання пенсії після досягнення певного віку за інвалідністю або за іншими підставами. Україна є учасником міжнародних конвенцій, які гарантують права на соціальний захист. Зокрема, права на соціальне забезпечення і належний рівень життя захищені статтями 22 і 25 Загальної декларації прав людини та статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Конвенція Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення № 102 встановлює мінімальні стандарти захисту, у тому числі виплати пенсій та соціальної допомоги. Стаття 12 Європейської соціальної хартії захищає право на соціальне забезпечення, у тому числі пенсії, які в цілому можна охарактеризувати як захист матеріальних умов, необхідних для забезпечення належного та безпечного рівня життя. Пенсійні права підпадають під сферу дії права на захист власності, що гарантоване статтею 1 І Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. З цього випливає, що будь-яке втручання в це право має ґрунтуватися на праві, має переслідувати законну мету і забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи та інтересами суспільства. Воно також не повинно накладати важкий і непропорційний тягар на громадян.
Таким чином, припинення пенсійних прав може являти собою втручання в право на мирне володіння майном.
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, обмежився лише дослідженням питання щодо наявності у позивача підстав для перерахунку пенсії, а тому дійшов помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову щодо його права на перехід на інший вид пенсії.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
В силу п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції при винесенні рішення допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "18" квітня 2018 р. скасувати, прийняти постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України № 889-VIII “Про державну службу”.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до п.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII "Про державну службу" з 31 січня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя К.С. Франовська
судді: Т.В. Іваненко
ОСОБА_1
Повне судове рішення складено "21" червня 2018 р.