12 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 905/2458/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Жукова С.В., Катеринчук Л.Й
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.
учасники справи:
позивач - Приватне підприємство "Рондо",
представник позивача - Верченко О.О. (ордер № 083382)
відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Прометей",
представник відповідача - не з'явився,
орган примусового виконання рішень - Великоновосілківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області
представник органу примусового виконання рішень - не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства "Рондо",
на ухвалу господарського суду Донецької області
від 16.01.2018
у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 28.03.2018
у складі колегії суддів: Будко Н.В.(головуючий), Сгара Е.В., Склярук О.І.,
за скаргою
Приватного підприємства "Рондо",
на дії (бездіяльність) Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області
у справі за позовом
Приватного підприємства "Рондо",
до Селянського (фермерського) господарства "Прометей",
про стягнення 658 240, 34 грн.,
У вересні 2017 Приватне підприємство "Рондо" звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою в порядку приписів ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991) (далі - ГПК України), в якій скаржник просив: - визнати незаконною бездіяльність начальника Великоновосілківського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області щодо невинесення постанови про опечатування та обмеження у користуванні арештованим майном боржника С(Ф)Г Прометей, а саме - Автозаправочної станції Янісоль, яка розташована за адресою: Донецька обл., Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вул. Верхня, 6;
- зобов'язати начальника Великоновосілківського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області обмежити право користування арештованим майном боржника С(Ф)Г Прометей, а саме - шляхом опечатування Автозаправочної станції Янісоль, яка розташована за адресою: Донецька обл., Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вул. Верхня, 6 та винесення відповідної постанови.
Скарга обґрунтована тим, що з дня відкриття виконавчого провадження у Великоновосілківському РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області боржник не вчинив жодних дій на виконання рішення господарського суду Донецької області, яке набрало законної сили 04.11.2016, здійснюючи господарську діяльність на території арештованого майна та отримуючи регулярний дохід від цього.
Позивач стверджував, що територія АЗС "Янісоль" є територією з підвищеною небезпекою, тому пожежа, вибух, зруйнування може призвести до неможливості виконати рішення суду, у зв'язку з чим виконавець зобов'язаний був обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам шляхом винесення відповідної постанови.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.01.2018, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 905/2458/16, відмовлено у задоволенні вищезазначеної скарги.
Судові рішення мотивовані тим, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено ряд заходів для забезпечення реального виконання рішення суду, серед яких можна виділити, як заходи, які вчиняються державним виконавцем в обов'язковому порядку (виявлення майна (коштів) боржника та його арешт, вилучення, примусова реалізація, ін.), так і інші заходи, які можуть вчинятися державним виконавцем за власною ініціативою, враховуючи реальну необхідність їх вчинення у кожному окремому випадку (опечатування майна та обмеження у користуванні майном, ін.).
При цьому, судами зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що АЗС "Янісоль" є єдиним майном боржника, як і доказів, що зазначене майно використовується боржником у господарській діяльності, що призводить до погіршення його стану, зниження вартості, що існує реальна загроза знищення майна, а також того, що боржник отримує регулярний дохід, ухиляючись при цьому від виконання рішення суду. Більш того, реалізація майна - АЗС "Янісоль" не є єдиним можливим джерелом одержання коштів від боржника, враховуючи здійснення органом ДВС інших виконавчих дій, зокрема, розшук транспортного засобу, який на теперішній час не завершений.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Донецької області від 16.01.2018 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 905/2458/16, Приватне підприємство "Рондо" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу позивача у повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 18, 56 Закону України "Про виконавче провадження".
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 905/2458/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 11.04.2018.
Ухвалою Верховного Суду, у визначеному складі колегії суддів, від 26.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 905/2458/16 господарського суду Донецької області за касаційною скаргою Приватного підприємства "Рондо" на ухвалу господарського суду Донецького області від 16.01.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 12.06.2018. Витребувано з господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду матеріали справи № 905/2458/16. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.06.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2458/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018.
Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2018 у визначеному складі колегії суддів справу № 905/2458/16 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Рондо" на ухвалу господарського суду Донецького області від 16.01.2018 та постанову Донецького прийнято до провадження. Ухвалено розгляд касаційної скарги здійснити у час та дату, визначені ухвалою Верховного Суду від 26.04.2018.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив скасувати оскаржувані судові акти та припинити провадження за скаргою Приватного підприємства "Рондо" на бездіяльність начальника Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991) (далі - ГПК України).
Так, відповідач стверджує, що виконавче провадження було розпочато за незаконним виконавчим документом, виданим юридичною особою державної форми власності, яка не мала повноважень станом на 15.11.2016, що були передбачені ч. 2 ст. 21 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
В судове засідання 12.06.2018 з'явився уповноважений представник позивача та надав пояснення у справі. Інші учасники судового процесу своїх повноважних представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін (учасників судового процесу) не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю інших повноважних представників.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 позовні вимоги Приватного підприємства "Рондо" задоволені, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" 658 240, 34 грн. боргу та 9 873,61 грн. судового збору.
15.11.2016 на виконання вищезазначеного рішення господарським судом Донецької області виданий відповідний наказ.
06.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53047620 з примусового виконання вищезазначеного наказу, а також постанови про накладення арешту на все нерухоме майно та рахунки боржника.
30.03.2017 з метою виконання рішення суду державним виконавцем здійснений опис та арешт майна боржника АЗС "Янісоль".
10.04.2017 начальником Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області з метою проведення оцінки арештованого майна боржника призначено суб'єкта оціночної діяльності та доручено останньому провести оцінку нерухомого майна, яке належить боржнику.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до приписів ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що однією із засад здійснення виконавчого провадження, зокрема, є співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
З огляду на всі обставини та зібрані у справі докази, беручи до уваги спрямованість дій державного виконавця на виконання судового рішення з метою захисту та реалізації прав стягувача, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги позивача. При цьому, судами зауважено, що вчинення заходів, як то опечатування та обмеження у користуванні арештованим майном, є правом державного виконавця, яке останній реалізує на власний розсуд враховуючи співмірність заходів примусового виконання та обсяг вимог, зазначених у рішенні суду, їх об'єктивну виправданість, необхідність дотримання прав та охоронюваних законом інтересів сторін виконавчого провадження.
Також судами зазначено, що реалізація майна - АЗС "Янісоль" не є єдиним можливим джерелом одержання коштів від боржника, враховуючи здійснення органом ДВС інших виконавчих дій, зокрема, розшук транспортного засобу, який під час винесення оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій, не завершений.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Росії", аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до ст. 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму положень ст. 6 Конвенції та зазначеної практики Європейського суду з прав людини у справі, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.
Враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи Суд зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків Європейського суду з прав людини повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами покладеного на них обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б стати підставою для скасування прийнятих у справі рішень.
Посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу, що виконавче провадження було розпочато за незаконним виконавчим документом, виданим юридичною особою державної форми власності, яка не мала повноважень, оцінюються колегією суддів як такі, що не можуть спричиняти наслідки у вигляді скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.
30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 02.06.2016, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Систему судоустрою складають: місцеві суди; апеляційні суди; Верховний Суд (ч. 3 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцевими господарськими судами є окружні господарські суди.
Згідно з пп. 6 п. 161 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31.12.2017, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
Статтею 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд утворюється і ліквідовується законом. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.
Слід зазначити, що вищезазначені приписи не містять жодних положень щодо припинення повноважень господарських судів до утворення та початку діяльності окружних господарських судів, як і не містять положень щодо виконання цих повноважень у період до утворення та початку діяльності окружних господарських судів іншими юрисдикційними органами.
Законом України "Про Вищу раду правосуддя", який набрав чинності 05.01.2017, доповнено п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" наступним положенням: "Господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя продовжують здійснювати свої повноваження без обмеження строком до утворення та початку діяльності окружних господарських судів, юрисдикція яких розповсюджується на відповідну територію", що в свою чергу додатково підтверджує те, що діяльність господарських судів не припинялась Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 02.06.2016.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Рондо" та залишення ухвали господарського суду Донецької області від 16.01.2018 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 905/2458/16 без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рондо" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 16.01.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 905/2458/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді С.В. Жуков
Л.Й. Катеринчук