КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
Справа № 488/5114/15-ц
Провадження № 2/488/104/18 р.
24.05.2018 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,
при секретарі - Тузові Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи без самостійних позовних вимог : КП ДЄЗ “Корабел” та Управління з використанню та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради про виселення без надання іншого житлового приміщення, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та передачу квартири у розпорядження органам місцевого самоврядування, -
У грудні 2015 року позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до відповідачів, який неодноразово уточнювали і остаточно в обгрунтування своїх вимог вказали, що вони проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 (раніше Жовтневому), № 338 в м. Миколаєві. Відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є їхніми сусідами та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2 (раніше Жовтневому), № 338 в м. Миколаєві. Позивачі вказують, що відповідачі систематично порушують правила та порядок користування житловим приміщенням, зокрема, створюють неможливі умови для проживання іншим особам, ведуть антисоціальний спосіб життя, порушують громадський порядок і умови нормального співжиття, не дотримуються вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.
Посилаючись на викладене, позивачі просять суд:
- виселити відповідача - ОСОБА_4 із займаного нею житлового приміщення у квартирі № 121 по пр. Богоявленському (раніше Жовтневому), № 338 в м. Миколаєві без надання їй іншого житлового приміщення на підставі ст. 116 ЖК України;
- визнати відповідачів - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі № 121 по пр. Богоявленському (раніше Жовтневому), № 338 в м. Миколаєві;
- передати квартиру № 121 по пр. Богоявленському (раніше Жовтневому), № 338 в м. Миколаєві у розпорядження органів місцевого самоврядування.
В судове засідання позивачі не з'явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують.
Відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчать повідомлення про одержання ними судових повісток, причину своєї неявки суду не повідомили. Представники третіх осіб без самостійних позовних вимог - КП ДЄЗ “Корабел” та Управління з використанню та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, подали заяви із проханням слухати справу у їх відсутність.
Враховуючи те, що від відповідачів заперечення та заява про розгляд справи у їх відсутність не надходила, то суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.223 ЦПК України), крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Частинами першою та другою статті 116 ЖК України визначено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або приживання відповідача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови N 2 від 12.04.85 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України", при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або приживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення). Відповідно до правил ст. 79 ЦПК щодо допустимості засобів доказування, факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися відповідними письмовими доказами.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про виселення відповідача ОСОБА_4 на підставі ст. 116 ЖК України, позивачі посилалися на те, що відповідачка систематично порушує громадський порядок і умови нормального співжиття, чим робить неможливим їхнє проживання з ними в одному будинку за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 338.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що відповідачка систематично руйнує та псує спірне житло, і відносно неї застосовувалися будь-які заходи запобігання чи громадського впливу.
За таких обставин суд вважає неможливим виселити відповідача із займаного нею житлового приміщення на підставі ст. 116 ЖК України.
Щодо вимог позивачів про визнання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі № 121 по пр. Богоявленському (раніше Жовтневому), № 338 в м. Миколаєві, то суд знаходить їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи із такого.
Відповідно до положень ст.ст. 71-71 ЖК України у випадку відсутності наймача або членів його сім'ї без поважних причин більше шести місяців, вони можуть бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Дослідивши надані позивачами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позивачі не підтвердили належними і допустимими доказами факт непроживання відповідачів у вказаному житловому приміщенні без поважних причин більше ніж шість місяців. До того ж, на думку суду, позивачі не мають право на звернення до суду із такими вимогами через те, що вони не є ні власниками ні наймачами зазначеного житлового приміщення. Тому суд не вбачає підстав для задоволення таких вимог.
Також суд знаходить необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачів про передачу займаного відповідачами житла в розпорядження органів місцевого самоврядування через те, що позивачі не навели правових підстав для вирішення цього питання в судовому порядку.
Доказів, які б спростовували вищевикладене, судом не здобуто.
На підставі ст. 141 ЦПК України позивачам не відшкодовуються понесені ними судові витрати через те, що їм було відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи без самостійних позовних вимог : КП ДЄЗ “Корабел” та Управління з використанню та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та передачу квартири у розпорядження органам місцевого самоврядування - відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачам.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено, відповідно до п.п. 15, 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону № 2147-УІІІ від 03.10.2017 р.), до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.І. Селіщева