Головуючий І інстанції: Єресько Л.О.
12 червня 2018 р. Справа № 816/1980/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Донець Л.О. , Бенедик А.П.
за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ДЕЛЬТА БАНК» ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ДЕЛЬТА БАНК» ОСОБА_1, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
31.10.2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» ОСОБА_1 (подалі - уповноважена особа Фонду) щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду включити її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не включено її до переліку вкладників АТ «ДЕЛЬТА БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (подалі - Фонд гарантування), чим порушено право позивача як вкладника. Вказує, що договір вкладу (депозиту) від 30.09.2014 року № 10006008733429, укладений між нею та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», не є договором укладеним на індивідуальній основі та є дійсним.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачу в індивідуальному порядку додатковою угодою до договору банківського вкладу надано підвищену процентну ставку на суму вкладу, а саме у розмірі 24,5 %, хоча звичайні тарифи по депозиту у той період були затверджені на рівні 23,5 %.
Вказує, що в його діях відсутня протиправна бездіяльність, оскільки він діяв у відповідності до вимог п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно вимог якої, Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку, що якраз і має місце у ситуації з позивачем.
У письмових поясненнях третя особа Фонд гарантування не погоджується із позовом ОСОБА_2 та зазначає, що згідно пункту 7 частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування не відшкодовує, зокрема, кошти за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 цього, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Оскільки позивач є тією особою, яка не набула прав на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, а відтак вона правомірно не включена до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.
Крім цього, підставою для включення до Загального реєстру вкладників відомостей про гарантовану суму вкладу є складений уповноваженою особою Фонду попередній перелік вкладників. А оскільки у спірних відносинах до Фонду від уповноваженої особи Фонду не надходила інформація про необхідність відшкодування гарантованої суми вкладу позивачу, підстави для включення інформації про ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників відсутні.
Вказує, що уповноваженою особою Фонду вчинялися активи дії щодо перевірки правочинів, укладених банком, формування переліку вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, та повідомлення правоохоронних органів за фактом виявлення можливих протиправних дій відносно банку. Означені дії вчинялися уповноваженою особою Фонду на виконання своїх повноважень, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тобто жодної пасивної поведінки з боку уповноваженої особи Фонду, відносно позивача при складанні переліку вкладників - допущено не було.
З огляду на викладене, твердження позивача про допущення з боку відповідача відносно неї протиправності при перевірці умов договору в силу Закону і вмотивоване обґрунтування неможливості здійснити відшкодування, - є необґрунтованими.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року (постанова у повному обсязі складена 02.12.2017 року) адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений наступним чином: визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування щодо не включення ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» від 30.09.2014 року № 10006008733429.
Уповноважена особа Фонду зобов'язана внести додаткову інформацію про ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» від 30.09.2014 року № 10006008733429.
Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно, до осіб, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж до інших вкладників, і особа має усвідомлювати, що при наявності таких пільг, банком до неї застосовані саме такі (більш сприятливі) умови.
У пункті 1.4 додаткової угоди № 1 від 30.09.2014 року, як і в договорі банківського вкладу від 30.09.2014 в цілому не зазначено, що саме процентна ставка на суму вкладу в розмірі 24,5 % річних укладається на індивідуальних умовах.
Крім того, в тексті додаткової угоди відсутні будь-які посилання на те, що вказану додаткову угоду, укладено на підставі рішення уповноважених осіб банку щодо погодження індивідуальних умов для позивача, як і відсутні докази звернення позивача із заявою про встановлення розміру процентної ставки на індивідуальних умовах.
Враховуючи викладені обставини, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження укладення позивачем додаткової угоди № 1 від 30.09.2014 саме на індивідуальних умовах.
Саме по собі визначення процентної ставки на рівні 24,5 % річних додатковою угодою № 1 від 30.09.2014 до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» у гривнях від 30.09.2014 року № 10006008733429 не свідчить про те, що така процентна ставка надана на індивідуальних умовах лише ОСОБА_2, та не надана іншим вкладникам цього банку. Крім того, доповнення вказаного договору пунктом 2.10 згідно із додатковою угодою № 1 від 30.09.2014 року не може позбавити позивача передбаченого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Приймаючи до уваги той факт, що уповноваженою особою Фонду не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, належна сума коштів не була їй відшкодована Фондом, то суд погодився із позивачем, що мало місце порушення її прав протиправною бездіяльністю відповідача.
Обираючи спосіб захисту, суд виходив із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому застосував найбільш ефективний спосіб на думку суду про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування внести додаткову інформацію про ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» від 30.09.2014 року № 10006008733429.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач уповноважена особа Фонду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, незаконність і необґрунтованість судового рішення, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 у повному обсязі.
Окрім доводів, наведених у запереченнях проти позову, скаржник зазначає, що за вищезазначеним договором, банком надано позивачу індивідуальні умови депозитного вкладу шляхом надання значно вищої відсоткової ставки у порівнянні з базовою. Цією ж Додатковою угодою до основного договору додано п. 2.10, яким позивача ознайомлено, що сума вкладу за ним договором не гарантується Фондом. Крім цього, 30.09.2014 року позивачем підписано заяву про те, що працівник банку ознайомив її з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині обставин, за наявності яких, Фонд не здійснює відшкодування вкладів.
Висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних доказів укладення договору є безпідставним. В матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання ОСОБА_3 Директорів AT «ДЕЛЬТА БАНК» від 11.06.2014 року № 38, згідно з яким встановлюються відсоткові ставки за всіма депозитними програмами в AT «ДЕЛЬТА БАНК». Між позивачем та відповідачем 30.09.2014 року укладено Договір № 10006008733 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line», в якому встановлена процентна ставка згідно з вищевказаним протоколом № 38 від 11.06.2014 року. Також, в цьому договорі відсутні будь-які пункти про попередження вкладника, стосовно індивідуальності умов укладення та того, що такий вклад не гарантується Фондом. На противагу цьому, в Додатковій угоді № 1 від 30.09.2014 року підвищено відсоткову ставку по вкладу на 1% та додано п. 2.10, яким позивача ознайомлено, що сума вкладу за цим договором не гарантується Фондом.
Тобто, факт укладення додаткової угоди з підвищенням відсоткової ставки та включенням пункту про попередження вкладника, що сума вкладу за цим договором не гарантується Фондом, а також відсутності в додатковій угоді посилань на будь-які спеціальні пропозиції (акційні умови чи бонуси), на які посилається суд першої інстанції, - сам по собі є підтвердженням укладення договору на індивідуальних умовах.
Крім наведеного зазначає, що інформація щодо початку процедури ліквідації ОСОБА_4 розміщена в газеті «ОСОБА_3 України» № 2187(6191) від 08.10.2015 року. Таким чином, кредитори ОСОБА_4 мали можливість заявити свої вимоги до ОСОБА_4 з 08.10.2015 року по 09.11.2015 року.
Будь-яких підстав для продовження чи поновлення даного строку Законом не передбачено - цей строк є пресічним за своєю правовою природою та не може бути відновленим.
Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що у пункті 1.4 додаткової угоди № 1 від 30.09.2014 року, як і в договорі банківського вкладу від 30.09.2014 року в цілому не зазначено, що саме процентна ставка на суму вкладу в розмірі 24,5 % річних укладається на індивідуальних умовах.
Крім того, в тексті додаткової угоди відсутні будь-які посилання на те, що вказану додаткову угоду укладено на підставі рішення уповноважених осіб банку щодо погодження індивідуальних умов для позивача, як і відсутні докази звернення позивача із заявою про встановлення розміру процентної ставки на індивідуальних умовах.
Тобто, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження укладення позивачем додаткової угоди № 1 від 30.09.2014 року саме на індивідуальних умовах.
Позивач не є пов'язаною з банком особою у розумінні ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Саме по собі, визначення процентної ставки на рівні 24,5 % річних додаткового угодою № 1 від 30.09.2014 року до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» у гривнях від 30.09.2014 року № 10006008733429 не свідчить про те, що така процентна ставка надана на індивідуальних умовах лише позивачу та не надана іншим вкладникам цього банку. Крім того, доповнення вказаного договору пунктом 2.10 згідно із додатковою угодою № 1 від 30.09.2014 року не може позбавити позивача передбаченого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Підтримуючи вимоги апеляційної скарги уповноваженої особи Фонду, та зазначаючи аналогічні доводи заперечення проти позову, третя особа Фонд просить скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняте нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2
За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга уповноваженої особи Фонду підлягає задоволенню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, з наступних підстав.
Згідно із ст. 73 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (тут і подалі - в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема, обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій (п. 7 ч. 1 ст. 73); віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного (п. 12 ч. 1 ст. 73).
Постановою Національного банку України від 17.08.2012 року № 346 затверджене Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, яке (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначає підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку, здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи.
При цьому, відповідно до п.п. 1.3 п. 1 розділу 1 цього Положення «обмеження операцій» це тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом/обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном.
Постановою Правління Національного банку України № 392/БT від 30.10.2014 року до АТ «ДЕЛЬТА БАНК» застосовані заходи впливу - банк на строк до 180 днів віднесений до категорії проблемних, з метою фінансового оздоровлення для банку запроваджені певні обмеження в здійсненні окремих видів операцій, зокрема, - не допускати проведення будь-яких операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів укладених до набрання чинності цієї постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Судом встановлено, що 30.09.2014 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» (банк) та ОСОБА_2 (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» у гривнях № 10006008733429. Сума вкладу за даним договором складає 100000,00 грн. /а.с. 49 т. 1/.
Згідно з пунктом 1.6 цього договору, банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26350112392903.
Пунктом 1.4 договору процентна ставка на суму вкладу становить 23,5 % річних.
До договору від 30.09.2014 року № 10006008733429 укладено додаткову угоду № 1 від 30.09.2014 року, відповідно до якої, сторони домовились викласти пункт 1.4 статті 1 договору в наступній редакції « 1.4 Процентна ставка на суму Вкладу становить 24,5 % (двадцять чотири цілих п'ять десятих) процентів річних» та доповнити статтю 2 Договору пунктом 2.10 та викласти його в наступній редакції: «Підписанням цього Договору вкладник підтверджує своє розуміння та ознайомлення з тим, що у випадку встановлення розміру процентної ставки за вкладом на індивідуальних умовах або отримання інших фінансових привілеїв від банку за цим Договором, передання банку в заставу майнових прав вимоги вкладу для забезпечення зобов'язань перед банком як вкладника, так і будь-яких інших третіх осіб, що виникають на підставі інших правочинів, укладених між банком та вкладником / будь-якими іншими третіми особами, а також у випадку настання інших законодавчо передбачених обставин, за наявності яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється відшкодування коштів за вкладом, гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не поширюватимуться на відшкодування коштів за вкладом відповідно до цього Договору» /а.с. 58 т. 1/.
Також позивачем підписано заяву на ім'я голови ОСОБА_3 Директорів АТ «ДЕЛЬТА БАНК» ОСОБА_5 до договору від 30.09.2014 року № 10006008733429 на підтвердження того, що уповноважений представник ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» ознайомив її із положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині обставин, за наявності яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється відшкодування коштів за вкладом /а.с. 84 т. 1/.
На депозитний рахунок ОСОБА_2 № 26350112392903, відкритий за договором банківського вкладу, 30.09.2014 року перераховані кошти у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2014 року № 6218191 /а.с. 50 т. 1/.
Згідно виписки по угоді № 10006008733429 від 30.09.2014 року на вказаний рахунок 18.02.2015 року здійснено переказ коштів від ОСОБА_6 в сумі 10000,00 грн. та 20.02.2015 року поповнення депозиту через систему myDelta в сумі 3500,00 грн. /а.с. 261 т. 1/.
Постановою Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 року ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» віднесений до категорії неплатоспроможних. Цією ж постановою визнана такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ /а.с. 73-76 т. 1/.
02.03.2015 року рішенням № 51 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» з 03.03.2015 року запроваджена тимчасова адміністрація, та призначена Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» /а.с 77-78 т. 1/.
Постановою Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ДЕЛЬТА БАНК» /а.с. 81 т.1/.
На офіційному сайті Фонду розміщено повідомлення про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08.10.2015 року /а.с. 82 т. 1/.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції Закону, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ст. 38 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 38).
При цьому, ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Аналіз положень ст. ст. 190, 509 Цивільного кодексу України показує, що майновим зобов'язанням є зобов'язання боржника передати кредитору майно (річ, сукупність речей, майнові права та обов'язки) або сплатити певну грошову суму на підставах, встановлених ст. 11 цього кодексу.
Законом України від 16.07.2015 року N 629-VIII, що набрав чинності з 12.08.2015 року, частина 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» викладена в новій редакції: «Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті».
Відповідно до довідки Полтавського відділення ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» № 3 від 06.09.2016 року вих. № 05-3321711/1, на її ім'я відкритий в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» рахунок № 26350112392903 в гривнях (згідно Договору від 30.09.2014 року № 10006008733429), по якому станом на 02.10.2015 року обліковується сума грошових коштів у розмірі 131676,30 грн. /а.с. 55 т. 1/.
Згідно виписки по угоді № 10006008733429 від 30.09.2014 року за період з 30.09.2014 року по 02.10.2015 року на рахунку позивача обліковувалися залучені кошти на депозит в загальному розмірі 113500,00 грн., а також відсотки, нараховані на кошти депозиту в загальному розмірі 22648,74 грн. /а.с. 261-263 т. 1/.
Судом установлено, позивач ОСОБА_2 зверталась до відповідача з питання повернення грошових коштів з банківського вкладу (депозиту) в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».
Листом від 03.08.2016 року Банк повідомив позивача, що за результатами проведеної перевірки виявлено, що договір банківського вкладу (депозиту) від 30.09.2014 року № 10006008733429 «Найкращий від Миколая on-line» укладений на індивідуальній основі, а тому на підставі п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» інформацію щодо вказаного договору не включено до переліку вкладників АТ «ДЕЛЬТА БАНК» які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб /а.с. 53 т. 1/.
Листом від 07.10.2016 року № 34-036-40814/46 Фонд повідомив позивача, що на договір банківського вкладу (депозиту) від 30.09.2014 року № 10006008733429, укладений на індивідуальній основі, не поширюються гарантії Фонду. Оскільки уповноваженою особою Фонду інформацію щодо вказаного договору не включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то у Фонду відсутні підстави щодо включення відповідної інформації до Загального реєстру /а.с. 56 т. 1/.
Приходячи до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 38 Закону № 4452-VI визначені підстави, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. Однією з цих підстав є встановлення обставин того, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38).
При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд не відшкодовує, зокрема, кошти за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку.
Відповідно до п. 7 ч. 7 cт. 52 Закону № 4452-VI поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов'язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні.
Як убачається із договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» у гривнях № 10006008733429 від 30.09.2014 року, укладеного між позивачем та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», процентна ставка на суму вкладу становить 23,5 % річних (п. 1.4 договору).
Додатковою угодою № 1 від 30.09.2014 року пункт 1.4 викладений в наступній редакції « 1.4 Процентна ставка на суму Вкладу становить 24,5 % (двадцять чотири цілих п'ять десятих) процентів річних».
В матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання ОСОБА_3 Директорів AT «ДЕЛЬТА БАНК» від 11.06.2014 року № 38, відповідно до якого, встановлюються відсоткові ставки за всіма депозитними програмами в AT «ДЕЛЬТА БАНК» на рівні 23,5 %.
Таким чином, позивачу додатковою угодою до договору банківського вкладу надано підвищену процентну ставку на суму вкладу, а саме у розмірі 24,5 %, хоча звичайні тарифи по депозиту у той період були затверджені на рівні 23,5 %.
Крім цього, позивач ознайомлена із положеннями Закону № 4452-VI в частині обставин, за наявності яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється відшкодування коштів за вкладом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1058 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.
Колегія суддів зазначає, що умови розміщення вкладу на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах не пропонуються публічно невизначеному колу осіб.
Колегія суддів вважає, що факт укладення додаткової угоди з підвищенням відсоткової ставки та включенням пункту про попередження вкладника, що сума вкладу за цим договором не гарантується Фондом, а також відсутності в додатковій угоді посилань на будь-які спеціальні пропозиції (акційні умови чи бонуси), - є підтвердженням тієї обставини, що укладення спірного договору відбулось на індивідуальних умовах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що якщо будь-хто може скористатися спеціальною пропозицією банку, яка не змінюється під конкретного вкладника, відповідні депозитні договори є такими, що укладаються на звичайних умовах.
Дійсно, вклади, розміщені в рамках проведення будь-яким банком спеціальних пропозицій, акцій або надання бонусних процентів, не можна віднести до таких, що розміщені на індивідуальних, більш вигідних умовах, якщо за умовами проведення акцій цю пропозицію було розраховано на широке необмежене коло осіб, і будь-хто міг скористатися нею.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що остаточні умови кредиту будуть запропоновані в індивідуальному порядку.
Доводи позивача ОСОБА_2 про те, що договір між нею та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відповідав поточним ринковим умовам, так як вона укладала його на загальних підставах, погодившись на запропоновані банком на той час умови розміщення банківського вкладу, спростовуються рішеннями засідання ОСОБА_3 директорів ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» (т. 1, а.с. 85, 86), згідно з якими у період з 06.08.2014 року повноваження на підвищення відсоткових ставок за залученими коштами юридичних та фізичних осіб в межах 10 процентних пунктів в гривні та 5 процентних пунктів в іноземній валюті надано лише двом особам банку - заступнику ОСОБА_3 директорів та начальнику Казначейства. Станом на 30.09.2014 року базова процентна ставка за вкладом «Найкращий on-line» у гривнях складала 23,5% річних.
В матеріалах справи відсутні дані, які б посвідчували ту обставину, що позивачем оспорено умови додаткової угоди № 1 від 30.09.2014 року до договору від 30.09.2014 року № 10006008733429.
За наведених обставин, позивач не набуває права на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відтак, правомірно не включена до повного переліку вкладників, які мають на відшкодування коштів.
Колегія суддів зазначає, що за відсутності факту порушеного права позивача щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» за рахунок Фонду, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог ОСОБА_2
Оскільки зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, і цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує судове рішення та приймає нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині (п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Приписами 99 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 99). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 99).
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У пунктах 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, у абзаці 7 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012 Суд зазначав, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
За наведених обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача та третьої особи щодо пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду, оскільки застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення права позивача на справедливий суд.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ДЕЛЬТА БАНК» ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9
Постанова у повному обсязі складена і підписана 22 червня 2018 року.