Справа № 464/2790/18
пр.№ 1-кп/464/342/18
23 червня 2018 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження №464/2790/18, внесене 19 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140070001636, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Вилкове Кілійського району Одеської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , неодружений, має судимість,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Львова, українки, громадянки України, неодруженої, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має судимість,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 - ч. 3 ст. 185 КК України,
у провадженні суду знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обгрунтування клопотання покликається на те, що у даному кримінальному провадженні наявні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першої ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки не працює, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, покарання відбув, судимість не погашена; обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років; у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки не працює, неодружений та не має на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб. Тому до обвинуваченого неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, який би в повній мірі забезпечив запобігання зазначеним ризикам. Беручи до уваги наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, просить клопотання задоволити. Одночасно просить визначити обвинуваченому розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240 грн. Зазначає, що ухвалою слідчого судді від 22.05.2018 застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 своїх процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним в ст. 177 КПК України, в розмірі НОМЕР_1 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35240 грн. А відтак, з урахуванням вимог ст. 315 КПК України просить заявлене ним клопотання задовольнити у повному обсязі.
Обвинувачені та представник потерпілого при вирішенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покликаються на розсуд суду.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, з ОСОБА_6 , 19.05.2018 року близько 19:00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше сховище, з корисливих мотивів, перебуваючи по вул. Демнянській у м. Львові, проникли через огорожу на огороджену охоронювану територію Державної установи «Львівська виправна колонія № 48», що по вул. Хуторівка, 2 в м. Львові, звідки, намагалися таємно викрасти з автомобіля ГАЗ-66, д.н.з. НОМЕР_2 , паливний бак, вартістю 2200 грн. та компресор, вартістю 1200 грн., однак, з причин, що не залежали від їх волі не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були затримані працівниками Державної установи «Львівська виправна колонія № 48». Своїми злочинними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 намагалися заподіяти Державній установі «Львівська виправна колонія № 48» матеріальної шкоди на загальну суму 3400 гривень.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має судимість за вчинення умисних злочинів проти власності - крадіжки, обвинувачується у вчиненні нового злочину проти власності, не працює та не має постійного та стабільного доходу. Вказане свідчить, що обвинувачений на шлях виправлення не став, продовжив займатися злочинною діяльністю.
Ризик переховування від суду підтверджується відсутністю у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків та відсутністю неповнолітніх чи непрацездатних осіб на утриманні, а також тим, що вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а тому усвідомлюючи реальність міри покарання може переховуватися від суду.
Інкримінований ОСОБА_5 злочин згідно із ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Натомість суд звертає увагу на положення ч.3 ст.68 КК України, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Характер та фактичні обставини злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «В. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства». Також Європейський суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» вказував, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Також при обранні запобіжного заходу, як цього вимагає ст.178 КПК України, враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, зокрема відсутність відомостей щодо незадовільного стану здоров'я, репутація та майновий стан.
Таким чином прокурором доведено необхідність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як: наявна обґрунтована підозра у вчинені кримінального правопорушення за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України; наявні достатні підстави вважати, що існують передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, ризики; для запобігання вказаним ризикам, з урахуванням наведених вище обставин, недостатньо застосування більш м'яких запобіжних заходів; саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі вимог ч.1 ст.197 КПК України з урахуванням стадії судового провадження - підготовчого судового засідання, не проведення по справі дослідження доказів - допит свідків, письмових доказів, а тому строк тримання під вартою визначається до 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи зазначене положення, відсутність обставин, визначених ч.4 ст.183 КПК України, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про його особу наведені вище, суд вважає, що заставу останньому слід визначити в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240 грн. У разі внесення підозрюваним суми застави покласти на нього обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.194, 315, 369-372, КПК України,
клопотання прокурора задоволити.
Обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 21 серпня 2018 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240 грн.
Підозрюваний або заставодавець (фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора, суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Зазначені обов'язки діють до 21 серпня 2018 року включно.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1