Справа № 382/1364/16-ц Головуючий у І інстанції Кисіль О. А.
Провадження № 22-ц/780/1888/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 58 07.06.2018
07 червня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Журби С.О.,
суддів Олійника В.І ., ОСОБА_2,
за участю секретаря Топольського В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою голови Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_3 на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року у справі за скаргою голови Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, заінтересовані особи: ОСОБА_4, Баришівська центральна районна лікарня,
У січні 2018 року голова Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про накладення штрафу від 17 лютого 2017 року та від 02 березня 2017 року.
Зазначав, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року задоволено позов ОСОБА_4 до Баришівської районної ради Київської області, Баришівської центральної районної лікарні, третя особа Голова Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_3. Скасовано рішення Баришівської районної ради Київської області від 05 серпня 2016 року №228-09-07 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади головного лікаря комунального закладу «Баришівська центральна районна лікарня» як незаконне. Скасовано наказ Баришівської центральної районної лікарні від 08 серпня 2016 року №92-к «Про звільнення ОСОБА_4 з посади головного лікаря» комунального закладу «Баришівська центральна районна лікарня» як незаконний. Поновлено ОСОБА_4 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні, стягнуто з Баришівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23 564 гривні та моральну шкоду у розмірі 6000 гривень.
23 листопада 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження №52959949 з примусового виконання виконавчого листа №382/1364/16-ц від 16 листопада 2016 року.
Постановою головного державного виконавця Телявського А.М. від 17 лютого 2017 року у виконавчому провадженні №52959949 за невиконання рішення суду накладено на голову Баришівської районної ради Київської області штраф на користь держави у розмірі 3400 гривень. 02 березня 2017 року головним державним виконавцем Резніковим О.Г. винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду на голову Баришівської районної ради Київської області на користь держави у розмірі 6800 гривень.
Вказував, що рішенням суду від 16 листопада 2016 року не було зобов'язано третю особу по справі голову Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_3 вчиняти юридично значимі дії, а саме - поновити ОСОБА_4 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні. У виданому на виконання рішення суду виконавчому листі №382/1364/16-ц також не зобов'язано третю особу по справі ОСОБА_3 вчиняти юридично значимі дії.
Оскаржуваною постановою головного державного виконавця Телявського А.М. встановлено, що 23.11.2016 року відкрито виконавче провадження та зобов'язано юридичну особу голову Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_3 виконати рішення суду шляхом поновлення ОСОБА_4 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні.
При цьому повноваження голови районної, обласної, районної у місті ради визначені ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачена можливість прийняття головою ради рішення одноосібно, якщо таке рішення відноситься до повноважень ради як колегіального органу, оскільки у випадку такого прийняття рішення ради головою одноосібно, вказане рішення буде визнане протиправним.
Крім того, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та згідно Положення про порядок призначення та звільнення з посади керівників, підприємств, установ, закладів, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селища Баришівського району, затвердженого рішенням Баришівської районної ради №49-02-47 від 22.12.2015 року, призначення та звільнення керівників підприємств спільної власності здійснюється за рішенням районної ради.
Питання виконання рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року про поновлення ОСОБА_4 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні розглядалось на засіданнях дванадцятої позачергової сесії Баришівської районної ради 24 листопада 2016 року та чотирнадцятої позачергової сесії Баришівської районної ради 23 грудня 2016 року та за результатами голосування депутатів ради на сесії не прийняті, про що повідомлено державних виконавців відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області листами від 12 січня 2017 року №01-04/031/27 та 27 лютого 2017 року № 01-04/03/92.
У виконавчому листі №382/1364/16-ц від 16.11.2016 року, виданому Яготинським районним судом, боржником зазначено Баришівську районну раду, але у постанові державного виконавця за невиконання рішення суду накладено штраф саме на голову Баришівської районної ради Київської області як на посадову особу штраф.
При цьому голова районної ради ОСОБА_3 вчинив усі залежні від нього юридично значимі дії для поновлення на роботі ОСОБА_4, довів рішення суду до Баришівської районної ради, двічі виносив питання про поновлення ОСОБА_4 на розгляд сесії Баришівської районної ради. Інших можливостей чинним законодавством голові районної ради не надано. За таких умов державним виконавцем не доведено умисне невиконання законних вимог саме посадовою особою органу місцевого самоврядування, вказані постанови у виконавчому провадженні №52959949 про накладення штрафу прийняті поза межами повноважень та у спосіб, який не передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовані, з порушенням вимог безсторонності (неупередженості), добросовісності, розумності. У зв'язку з наведеним оскаржувані рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 листопада 2016 року у абзаці 3 було зазначено: «Поновити ОСОБА_4 на роботі - на посаді головного лікаря Баришівської центральної районної лікарні». Але не зазначено, хто має вчиняти процесуально значимі дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно до ст.. 75 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення може бути накладено і на юридичну особу, проте державний виконавець без обґрунтування своїх дій, самостійно визначив боржником посадову особу, а не юридичну особу - Баришівську районну раду як це зазначено у виконавчому листі.
Враховуючи викладене, заявник просив суд визнати протиправними та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_5 від 17 лютого 2017 року та постанову головного державного виконавця Резнікова О.Г. від 02 березня 2017 року у виконавчому провадженні №52959949.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні скарги голови Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_3.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, заявник голова Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його скаргу в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі та залишено позаувагою доводи, якими він обґрунтовував свою позицію. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що вказаним вимогам оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.
За наслідками розгляду справи колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості скарги голови Баришівської районної ради Київської області на дії державного виконавця, який при проведенні виконавчих дій по даній справі діяв у межах та порядку, встановленому вимогами Закону України «Про виконавче провадження», чому суд дав відповідну правову оцінку.
Скаржником фактично здійснюється підміна понять, якою він намагається приховати невчинення ним як керівником органу місцевого самоврядування, що є відповідачем по справі, дій з виконання рішення суду, яке вступило в законну силу. Зокрема, скаржник посилається на те, що рішення про поновлення позивача на роботі не було прийняте колегіальним органом, відтак відповідальність має бути покладена на цей орган,а не на нього як його керівника. При цьому скаржник не зважає на ту обставину, що рішення районної ради про звільнення ОСОБА_4 з роботи вже було скасоване рішенням суду, а самого позивача цим же рішенням поновлено на посаді. За таких умов повторне вирішення даного питання районною радою, зокрема прийняття на сесії рішення про поновлення ОСОБА_4 на роботі, ні чинним законодавством, ні рішенням суду не передбачене та не потребується. Скаржник як особа, що керує та представляє відповідача - районну раду, мав забезпечити виконання судового рішення, а не винесення такого питання на обговорення сесії, чого ним зроблено не було, що й було належним чином встановлено державним виконавцем.
Зважаючи на наведене, висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим. В той же час колегія суддів не може погодитися з оскаржуваною ухвалою в частині вирішення питання розподілу судових витрат.
У відповідності до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.
Суд першої інстанції з посиланням на ст. 452 ЦПК України стягнув із скаржника на користь держави 704,80 грн. судового збору. При цьому суд не звернув увагу на те, що ні положеннями Закону України «Про судовий збір», ні іншими нормативними документами не передбачено обов'язку сплати судового збору за подання скарги на дії державного/приватного виконавця. За таких умов підстави для включення до складу судових витрат у даному випадку непередбаченого законом судового збору та стягнення його із скаржника не ґрунтується на положеннях закону.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору підлягає скасуванню. В іншій частині ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу голови Баришівської районної ради Київської області ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору скасувати. В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: В.І. Олійник
ОСОБА_2