Справа № 369/1307/18
Провадження № 2/369/1490/18
Іменем України
06.04.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
за участі секретаря Водала А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У лютому 2018 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 2016 року. Від спільного проживання мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружнє життя не склалось, проживають окремо. Неповнолітня дитина залишилась проживати разом з нею та перебуває на її утриманні. Для повноцінного та всебічного розвитку дитини є необхідним стягнення аліментів в розмірі 3000 грн. Вказала, що відповідач, як батько, має надавати матеріальну допомогу. Крім того, в даний час вона не працює та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач як батько дитини має також і надавати їй до досягнення дитиною трьох років.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 3000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1500 грн. до досягнення дитиною трьох років; судові витрати покласти на відповідача.
У судове засіданні позивачка не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена. Представник позивача подав суду письму заяву про розгляд справи у його відсутність. Просив суд задоволити позовні вимоги.
У судове засідання відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи 06 квітня 2018 року повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
22 лютого 2018 року ОСОБА_2 подав суду заяву про відкладення розгляду справи для забезпечення права на захист та укладення договору на правову допомогу. Одночасно подав клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи про розірвання шлюбу.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2018 року у задоволенні даного клопотання було відмовлено.
14 березня 2018 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням відповідача на лікарняному і неможливістю бути присутнім на судовому засіданні.
05 квітня 2018 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням відповідача на довготривалому стаціонарному лікуванні і неможливістю бути присутнім на судовому засіданні.
Разом з тим, до своїх клопотань представник відповідача не надав належного підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засідання ні на 16 березня 2018 року, ні на 06 квітня 2018 року, не вказав чому не може надати суду дані докази. Від відповідача також до суду не надходило ні клопотань про відкладення розгляду справи, ні підтвердження перебування його на довготривалому стаціонарному лікуванні, ні вказав чому не може надати відповідне підтвердження.
Зважаючи, що судові засідання 23 лютого 2018 року, 16 березня 2018 року відкладались через неявку та за клопотанням відповідача та його представника, строки розгляду справ про стягнення аліментів, суд визнав причини неявки відповідача ОСОБА_2 та його представника неповажними, відзив у встановлений судом строк ні відповідач, ні його представник не подав, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказах.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що 01 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Від спільного проживання сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст. 180 СК України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір'ю ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 02 лютого 2018 року.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
З огляду на те, що дитина проживає з матір'ю, вік дитини, вартість продуктів харчування, інших речей першої необхідності, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, відсутність підтвердження доходів відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на утримання дитини аліментів у розмірі 1500 грн. до досягнення нею повноліття для забезпечення потреб дитини для повноцінного її розвитку, як це передбачено ч. 2 ст. 183 СК України. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню через недоведеність їх позивачем.
Відповідно до ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
За ст. 91 СК України якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.
Згідно довідки ТОВ «Егзагон» №01022018/1 від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 працює в товаристві та з 28 березня 2017 року по 18 січня 2020 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка не працює та має на утриманні малолітню дитину, а саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому відповідач зобов'язаний утримувати також і позивачку до досягнення дитиною трьох років. Позовні вимоги суд задовольняє частково про стягнення на її утримання аліментів в розмірі 500 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 84, 181, 182, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1, - аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот грн.) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 лютого 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1, - аліменти на її утримання в розмірі 500 грн. (п'ятсот грн.) щомісячно до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, трьох років.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Згідно пп.15.5 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.С. Пінкевич