20 червня 2018 року справа № 219/233/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Шишова О.О., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року (складене в повному обсязі 06 квітня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 219/233/18 (суддя в І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, Управління), в якому просив: визнати дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати пенсії у розмірі 5% від щомісячного грошового забезпечення протиправними; зобов'язати Управління відновити виплату пенсії за вислугою років та учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії 95% грошового забезпечення; зобов'язати відповідача провести перерахунок з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 95% від щомісячного грошового забезпечення та виплатити недораховану суму.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2006 році ГУ ПФУ в Донецькій області було здійснено перерахунок пенсії позивача. У 2012 року відповідачем було зупинено виплату. Зупинення мотивоване тим, що у позивача не має статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач не погодився з даним висновком та звернувся за захистом своїх прав до суду, посилаючись на статтю 14 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у справі № 219/233/18 позовні вимоги були задоволені частково, внаслідок чого: визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати пенсії у розмірі 5% від щомісячного грошового забезпечення протиправними; відновлено виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугою років та учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії з 95% щомісячного грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести повторний перерахунок ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням 95% щомісячного грошового забезпечення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, інваліду другої групи; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги за межами строку звернення до суду. Крім того, порушено норми матеріального права, оскільки позивач не є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, а отримав такий статус з огляду на роботу в ПО «Маяк» в 1957-1958 роках, тому не має права на отримання пенсії в розмірі 95% грошового забезпечення.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти чого заперечував позивач.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1992 року знаходиться на обліку у відповідача як пенсіонер «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС» другої групи, згідно посвідчення серії А № 516861 (арк.справи 44). Вказане посвідчення видане на підставі довідки адміністрації Челябінської області від 29 лютого 1996 року, відповідно до якої позивач приймав участь в роботі по ліквідації наслідків аварії на території ПО «Маяк» з жовтня 1957 року по листопад 1958 року. З приводу даної обставини спір відсутній, ця обставина визнається сторонами.
Листом від 03 січня 2012 року 5/05 відповідач повідомив позивача, що нараховувати вислугу років 5%, тобто виплачувати пенсію в розмірі 95% грошового забезпечення немає підстав. Даний висновок відповідач обґрунтовує тим, що при проведенні інвентаризації пенсійної справи позивача встановлено, що йому призначена пенсія відповідно до п. «а» ст. 12, абзацу 4 ст. 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) за вислугу років в розмірі 95% грошового забезпечення.
Таким чином, з 01.01.2012 позивачеві сплачувалась пенсія, виходячи з розміру 90%, а не 95% грошового забезпечення, що також не є спірною обставиною між сторонами. Як пояснила в апеляційному суді представник відповідача, справжній розрахунок пенсії позивача, яка йому фактично виплачувалась, викладений в протоколі від 07.03.2018 (аркуш справи 35), а розрахунок від 12.04.2017 (аркуш справи 36) - це розрахунок у випадку обрахування пенсії в розмірі 95% грошового забезпечення, зроблений у зв'язку із зверненнями позивача, проте фактично не реалізований.
Відповідно до абз. 4 ст. 13 вказаного закону загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Стверджуючи про правомірність своїх дій, відповідач посилається на приписи ст. 10 Закону № 796-ХІІ, якою визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів.
Позивач із заявою від 15 травня 2017 року звернувся до відповідача, в якій просив відновити виплату пенсії за весь період (арк.справи 13).
У своїй відповіді від 12 грудня 2017 року № 2060-К-01 на звернення позивача, відповідач, за тих же обставин зазначив, посилаючись на статтю 13 Закону № 2262-ХІІ, що відсутні підстави відновлювати виплату пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.
Спір виник між сторонами, з приводу наявності права у позивача щодо нарахування вислуги років, тобто виплати пенсії в розмірі 95 % грошового забезпечення, відповідно до Закону № 796-ХІІ, у зв'язку з тим, що позивач приймав участь в ліквідації ядерної аварії на таємному атомному реакторі ПО «Маяк», а не на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст. 7 КАС України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ст. 14 Закону № 796-ХІІ, яка визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, до цієї категорії відносяться громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, належать до категорії 1, або 2, або 3.
Громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у частині третій цієї статті - частина третя статті 14 виключена на підставі Закону від 06.06.1996 М230/96-ВР.
Компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені розділом IV Закону № 796-ХІІ. Статтею 19 вказаного розділу встановлено, що компенсації і пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій.
Частиною третьою статті 65 Закону № 796-ХІІ чітко визначено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
На виконання ч. 3 ст. 14 Закону № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 2 грудня 1992 року № 674, якою затвердив порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), а також установив, що громадянам, відносно яких застосовується цей порядок, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідної категорії за зразками, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501.
Фактично видачею посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС» другої категорії серії А № 516861 (арк.справи 44) держава урівняла позивача в правах з особами, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, тому, на переконання колегії суддів, ОСОБА_1 має право користуватися такою пільгою, яка визначена в Законі № 2262-ХІІ щодо більшого розміру відсотків грошового забезпечення, з якого обчислюється його пенсія.
Системний аналіз наведених положень законодавства, в контексті встановлених колегією суддів обставин справи, дає підстави для висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для призупинення та відмови у виплаті пенсії позивачу в розмірі 95% грошового забезпечення.
Проте суд першої інстанції припустився помилки, не врахувавши наступне.
Згідно частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовом до суду позивач звернувся 10.01.2018 року (згідно штампу вхідної кореспонденції суду), хоча ставить питання про порушення його прав за час, більший ніж шість місяців.
Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися ще в січні 2012 року, оскільки пенсія є регулярним платежем та виплачується щомісяця.
Фактично позивач і не заперечує, що йому було відомо про зменшення розміру його пенсії з 95% до 90% з 2012 року, додавши лист відповідача про це № 5/05 від 03.01.2012.
Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом щодо частини своїх вимог.
При цьому на спірні правовідносини не поширюються вимоги статті 51 Закону №с 2262-ХІІ, оскільки в цій справі не йде мова про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Тому вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести повторний перерахунок ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року по 09 липня 2017 року з урахуванням 95% щомісячного грошового забезпечення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, інваліду другої групи (тобто за час, який передував шестимісячному терміну до моменту звернення до суду) підлягає залишенню без розгляду, а рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог - скасуванню. За період з 10.07.2017 по 31.12.2017 судове рішення має бути залишено без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у справі № 219/233/18 - скасувати в частині вирішення позовних вимог за період з 01 січня 2012 року по 09 липня 2017 року, а в цій частині позов - залишити без розгляду.
В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у справі № 219/233/18, зокрема, в частині задоволення позовних вимог з 10 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року - залишити без змін.
Повне судове рішення - 23 червня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Сіваченко
Судді А.А. Блохін
ОСОБА_3