21 червня 2018 рокусправа № 804/4945/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.
судді: Круговий О.О. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року (головуючий суддя: Верба І.О) по адміністративній справі №804/4945/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу та рішення, -
Позивач ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2В (далі - ФОП ОСОБА_2В) 02.08.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем, податкові повідомлення-рішення, а саме:
податкове повідомлення-рішення №0007011303 від 01.06.2017 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 14 101,38 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 525,35 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0007021303 від 01.06.2017 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в розмірі 1 299,80 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 324,95 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0003731301, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 80 784,10 грн. до нього застосовано штрафну санкцію 10% в розмірі 8 078,41 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0003741301 від 11.07.2017 року , яким за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 159,35 грн. до нього застосовано штрафну санкцію 20% в розмірі 2 601,87 грн.
визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем 01.06.2017 року вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф - НОМЕР_1 на суму 25 397,89 грн. та рішення №0007041303 про застосування до нього штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4 270,46 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано винесені відповідачем 01.06.2017 року податкові повідомлення-рішення №0007011303, №0007021303, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007031303, рішення №0007041303 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована неправомірністю викладених судом першої інстанції висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування винесених відповідачем податкових повідомлень - рішень №0003731301, №0003741301 від 11.07.2017 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована неправомірністю викладених судом першої інстанції висновків щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування винесених податковим органом 01.06.2017 року податкових повідомлень-рішень №0007011303, №0007021303, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007031303 та рішення №0007041303 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі суд приходить до висновку, що апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2 та ГУ ДФС у Дніпропетровській області не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області в період з 11.05.2017 року по 16.05.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства про збір та введення обліку єдиного внеску, правильності його нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт №5377/04-36-13-03/НОМЕР_2 від 23.05.2017 року (т.1 а.с.28-39).
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи:п.177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 14 101,38 грн., в тому числі за 2015 рік - 7 481,27 грн., за 2016 рік - 6 620,11 грн.;
п.177.10 ст. 177 ПК України, в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат за 2016 рік;
п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу на суму 25 397,89 грн., в тому числі за 2015 рік - 17 306,68 грн., за 2016 рік - 8091,21 грн.;
п. 51.1 ст. 51, пп. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині неповного відображення відомостей щодо сум доходу, виплачених фізичним особам-підприємцям та неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за IV кв. 2016 року;
пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України, в частині не нарахування та несплати суми військового збору до бюджету у розмірі 6 984,64 грн., у тому числі за 2015 рік - 5 168,55 грн., за 2016 рік - 1 816,09 грн.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області 01.06.2017 року винесено:
податкове повідомлення-рішення №0007011303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 14 101,38 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 525,35 грн.; податкове повідомлення-рішення №0007021303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в розмірі 1 299,80 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 324,95 грн. (т. 1 а.с 24,25);
вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф - №0007031303 на суму 25 397,89 грн. та рішення №0007041303 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4 270,46 грн. (т.1 а.с 26,27).
Із матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_2В з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №6132/04-36-13-02/НОМЕР_2 від 12.06.2017 року (т. 1 а.с 40,41).
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем не своєчасно здійснено сплату узгодженої суми податку на додану вартість у 2015-2017 роках, на підставі акту ГУ ДФС у Дніпропетровській області 11.07.2017 року винесено
податкове повідомлення - рішення №0003731301, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 80 784,10 грн. до позивача застосовано штрафну санкцію 10% в розмірі 8 078,41 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0003741301, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 159,35 грн. до позивача застосовано штрафну санкцію 20% в розмірі 2 601,87 грн.
Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, а також вимогою та рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою щодо визнання їх протиправними та скасування.
Пунктом 177.2,177.4 ст. 177 ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Цивільним кодексом України, зокрема, ст. 1068-1069 ЦК України визначено, що клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви про відкриття поточного рахунку ФОП ОСОБА_2 відкрито поточний рахунок 26003060198521 та картковий рахунок 26057050217093 (т.2 а.с 129).
Згідно умов заяви «Кредитний ліміт на рахунок» банк, за наявності вільних грошових ресурсів, здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнту за рахунок кредитних коштів в межах лімітів, про розмір яких повідомляє банк клієнту на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
Таким чином, здійснення операцій по використанню кредитного ліміту за оплатною формою у вигляді відсотків (процентів), підпадає під визначення послуг розрахунково-касового обслуговування, визначеного п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», крім того податковим органом не заперечується факт використання позивачем кредитних коштів у власній господарської діяльності, що свідчить про наявність у нього підстав для включення даних сум до складу валових витрат перевіреного періоду.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість посилання податкового органу на завищення позивачем валових витрат перевіреного періоду, виходячи з нарахованих йому відсотків (процентів) за користування кредитним лімітом, згідно договору поруки №POR1415368679908 від 07.11.2014 року, укладеним ним з ПАТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с.177-179), оскільки наявними в матеріалах справи копіями звітів не підтверджено здійснення позивачем погашення процентів за даним договором.
Викладене свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції щодо відсутності завищення позивачем витрат у 2015 та 2016 роках, визнання протиправним та скасування винесеного ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення №0007011303 від 01.06.2017 року.
Пунктами 4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7, п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п.5 ч.1 ст.4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 % зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 % суми донарахованого єдиного внеску.
Відповідно до п. 16-1 розділу ХХ «Прикінцеві положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту.
Оскільки матеріалами справи не підтверджений факт заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 та 2016 рік, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що винесені відповідачем 01.06.2017 року вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Ф - №0007031303, рішення №0007041303 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкове повідомлення - рішення №0007021303 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з військового збору є неправомірними та підлягають скасуванню.
В частині правомірності винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень №0003731301, №0003741301 від 11.07.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 54.1 ст. 54, п.57.1. ст.57, п.126.1 ст.126, п.203.2 ст.203 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Крім випадків, передбачених податковим законодавством платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем здійснення ним з порушенням строку, визначеному п. 57.1. ст. 57, п.203.2 ст. 203 ПК України. сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за поданими деклараціями у 2015 - 2017 роках.
В частині доводів позивача щодо відсутності у відповідача правових підстав для проведення камеральної перевірки у 2017 році додержання ним вищезазначених строків сплати за податкові періоди з лютого 2015 року по березень 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.
З 01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII від 21.12.2016 року, яким пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76 ПК України викладено в наступній редакції: «Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу.
Викладене свідчить, що податковим органом проведена камеральна перевірка своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання за 2015 - 2017 роки з дотриманням вимог чинного податкового законодавства, розрахунок штрафних санкцій здійснено у відповідності до приписів ПК України, а тому підстави для скасування податкових повідомлень - рішень №0003731301, №0003741301 від 11.07.2017 року відсутні.
Доводами апеляційних скарг зазначені обставини не спростовано.
Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано обставини справи та винесено рішення з додержанням норм матеріального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року по адміністративній справі №804/4945/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року.
Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: А.В. Шлай