21 червня 2018 рокусправа № 804/7569/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.
судді: Круговий О.О. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (головуючий суддя: Єфанова О.В) по адміністративній справі №804/7569/17
за адміністративним позовом ОСОБА_2 керуючого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, -
Позивач ОСОБА_2 керуючий ОСОБА_3 15.11.2017 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ГТУЮ у Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача про недопущення повторних порушень №53П від 28.09.2017 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 року позовні вимоги задоволено, стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 640 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГТУЮ у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що винесений за наслідками проведеної у відношенні позивача перевірки припис, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому висновки суду першої інстанції щодо визнання його протиправним та скасування є безпідставними.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-XII) визначено, що арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Також приписами даного Закону визначається порядок ведення та закінчення процедури розпорядженням майном боржника; виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь в санації боржника; особливості введення процедури санації боржника; план санації боржника, порядок виконання зобов'язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном боржника) у процедурі санації; порядок здійснення в процедурі санації продажу майна боржника; особливості ліквідаційної процедури; порядок виконання зобов'язань власником майна (органом, уповноваженим управляти майном боржника) у ліквідаційній процедурі; порядок продажу майна банкрута.
Наказом Міністерства юстиції України №1284/5 від 27.06.2013 року затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), п. 1.3,2.1 - 2.3, п. 6.9, 6.12 якого визначено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюють Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства, та за дорученням Мін'юсту України головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, м. Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.
Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці, шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки; складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого; надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо довідки та (або) усунення зазначених у довідці порушень; складення акта перевірки з урахуванням довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.
У разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень у якому міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов'язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень. Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) згідно Свідоцтва № 737, виданого 24.04.2013 року на підставі наказу Міністерства юстиції України №457/5 від 18.03.2013 року (а.с.8).
В період з 20.07.2017 року по 31.07.2017 року ГТУЮ у Дніпропетровській області на підставі плану перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядків майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на III квартал 2017 року, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2017 року №2230/7 проведено планову виїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо дотримання вимог Конституції України, ГПК України, Закону № 2343-ХІІ, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення відповідних повноважень, за результатами якої складено акт №56-А від 09.07.2017 року (а.с.51 - 60), за висновками якого встановлені порушення позивачем, зокрема:
ч.3 ст. 58 Закону № 2343-ХІІ, який діє в редакції Закону №4212-VІ від 22.12.2011 року, в частині не розміщення оголошення на нерухомому майні ТОВ «ЄВА» та ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ПРОЦЕСИНГОВА КОМПАНІЯ» під час його продажу на аукціоні;
абз. 10 ч. 2 ст. 41 Закону № 2343-ХІІ, в редакції Закону № 4212-VІ в частині не повідомлення працівників банкрута ТОВ «МАГЕЛЛАНГРУПП» про звільнення та здійснення його відповідно до законодавства України про працю;
ст. 4-5 ГПК України щодо не виконання постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 року та ч. 9 ст. 41 Закону № 4212-VІ в частині не надання ліквідатором ТОВ «МАГЕЛЛАНГРУПП» звітів про свою діяльність за період з 29.01.2016 року по 07.04.2016 року.
На підставі вищевказаних висновків акту перевірки, ГТУЮ у Дніпропетровській області 28.09.2017 року винесено припис №53П про недопущення арбітражним керуючим ОСОБА_3О повторного здійснення вищезазначених порушень (а.с.61), який оскаржено позивачем в судовому порядку.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку в частині відсутності порушень позивачем вимог ч.3 ст.58 Закону №4212-VІ щодо нерухомого майна ТОВ «ЄВА» та ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ПРОЦЕСИНГОВА КОМПАНІЯ», з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 58 Закону №4212-УІ визначено, що під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні.
Колегія суддів наголошує, що п.2.6.2 договорів про надання послуг з організації аукціону №А-0911/15 від 29.12.2015 року та №0418 від 18.04.2016 року, укладених ТОВ «ЄВА» та ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ПРОЦЕСИНГОВА КОМПАНІЯ» з ТБ «УМТБ», визначено, що саме на товарну біржу покладено обов'язок розміщення оголошення відносно нерухомого майна даних товариств (а..62- 65).
Відповідно до абз.10 ч. 2 ст. 41 Закону № 4212-VI, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної проце дури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідато ром у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.
Із матеріалів справи вбачається, що в ході проведення процедури банкрутства ТОВ «МАГЕЛЛАНГРУПП» позивачем встановлено відсутність боржника та його керівних органів за місцезнаходженням, будь-які відповіді щодо надання інформації та документів на неодноразово надіслані листи та запити позивачу не надано, розшук посадових осіб не є компетенцією арбітражного керуючого.
Згідно даних компетентних органів заборгованість по сплаті заробітної плати чи будь-яких податків та відрахувань (податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок) у ТОВ «МАГЕЛЛАНГРУПП» відсутня.
Також в ході проведення процедури банкрутства ТОВ «МАГЕЛЛАНГРУПП» позивачем згідно розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації встановлено, що його керівником значиться ОСОБА_4, у зв'язку з чим позивачем видано наказ №01 від 13.10.2015 року про його звільнення.
Таким чином судом першої інстанції вірно зроблено висновок про вжиття позивачем усіх можливих заходів, спрямованих на виконання приписів абз.10 ч.2 ст.41 Закону № 4212-VI, що свідчить про відсутність ним порушень в цій частині.
Порушення позивачем ст. 4 - 5 ГПК України - не виконання постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 року та ч.9 ст.41 Закону № 4212-VІ в частині не надання позивачем як ліквідатором ТОВ «МАГЕЛЛАНГРУПП» звітів про свою діяльність за період з 29.01.2016 року по 07.04.2016 року не підтверджено матеріалами справи з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 року по справі № 904/1054/15 зобов'язано ліквідатора банкрута - ОСОБА_3 виконувати повноваження ліквідато ра банкрута у відповідності до вимог чинного законодавства України, щомісячно надавати комітету кре диторів звіт про хід здійснення ліквідаційної процедури, копію звіту направляти щомісячно до суду для долучення до справи про банкрутство та у строк до 13.10.2016 року подати на затвердження до го сподарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс (а.с.93-97).
Відповідачем в акті перевірки зазначено, що на виконання вимог даної постанови позивачем складались звіти про свою діяльність за період з 13.10.2015 року по 29.01.2016 року, які надавались комітету кредиторів для схвалення та господарському суду для долучення до матеріалів справи, однак зазначається про неправомірність не подання позивачем таких звітів за період з 29.01.2016 року по 07.04.2016 року.
За приписами ч.1 ст.46 Закону № 4212-V, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються визначені додатки.
Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків). Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі.
На виконання даних вимог позивачем складено звіт та ліквідаційний баланс станом на 29.01.2016 року, які в цей же день схвалені комітетом кредиторів на засіданні, але затвердженні судом ухвалою від 07.04.2016 року (а.с.69 - 70), оскільки розгляд справи відкладався через неявку кредитора, тобто через незалежні від позивача обставин.
В силу викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за приписами ч.1 ст.46 Закону № 4212-VІ, звіт ліквідатора є остаточним та після його схвалення кредиторами та поданні його до суду для затвердження, ліквідатор не вчиняє жодних ліквідаційних дій, а отже позивачем не порушено вимог ст. 4 - 5 ГПК України та ч. 9 ст. 41 Закону № 4212-VІ.
З огляду на дані обставини суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції вірно визнано протиправним та скасовано припис відповідача №53П від 28.09.2017 року.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.
Також судом відповідно до приписів ст. 139 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року) вірно стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 640 грн.
За таких обставин суд вважає, що винесене судом першої інстанції рішення прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року по адміністративній справі №804/7569/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року.
Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: А.В. Шлай