15 травня 2018 рокусправа № 320/4176/17(2-а/320/173/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя: Сафронова С.В.,
суддів: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду від 08 грудня 2017 року у адміністративній справі № 320/4176/17(2-а/320/173/17) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 08 грудня 2017 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 стосовно визнання неправомірними дій відповідача при відмові в призначенні їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 06.02.2017 року, та про скасування рішення Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо відмови в призначенні їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 06.02.2017 року і зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити їй щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання згідно заяви від 06.02.2017 року.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачкою в апеляційному порядку з підстав помилкового розуміння норм матеріального права, зокрема п.7 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», та не врахування усіх обставин, які суттєво впливають на вирішення спору у цій справі, у зв'язку з чим просить скасувати постанову Мелітопольського міськрайонного суду від 08 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення її вимог у повному обсязі.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).
Відповідно до п.1 цього нормативного акта, щомісячна адресна допомога установлюється внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Така допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище - Чуприна) з 24.02.2015 року перебуває на обліку Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується копією довідки (а.с.7).
25 лютого 2015 року позивачка по справі зверталася до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, як перемішеній з тимчасово окупованої території України, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.24), в якій вказувала своє дівоче прізвище - Чупріна, а також про те, що не працює, а вказаний вид соціальної виплати оформлює вперше. На підставі поданої заяви позивачці було призначено Адресну допомогу (а.с.23), яку вона отримувала в період: з 25.02.2015 року по 24.06.2015 року -. у сумі 442 грн., з 25.04.2015 року по 24.06.2015 року - у сумі 221 грн.. Виплату допомоги позивачці було припинено з 24.06.2015 року на підставі п.7 Порядку № 505, в якому передбачено, що у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Рішення відповідача про припинення виплати щомісячної адресної допомоги, як перемішеній з тимчасово окупованої території України, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг - позивачкою не оскаржувалося.
'23.10.2015 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та взяла його прізвище (а.с.6), а 01.03.2016 року позивачка народила дитину - ОСОБА_3, внаслідок чого їй були видані довідки (а.с.25) для призначення і виплати державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, як не застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, саме на підставі яких і була призначена допомога, яка виплачувалася в період з 01.01.2016 року по 31.03.2017 року (а.с.8)
З заявою про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, позивачка ОСОБА_4 звернулася до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області 06.02.2017 року (а.с.22), зазначивши в цій заяві, що не працює, а перебуває у відпустці по догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1. За результатом вказаної заяви, рішенням відповідача допомогу призначено лише на дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 06.02.2017 року по 05.08.2017 року в сумі 884 гривні, а в призначенні допомоги ОСОБА_1Є - відмовлено у зв'язку з тим, що виплату допомоги було припинено на підставі п.7 Порядку № 505, як особі працездатного віку, яка не працевлаштувалася, що й стало підставою для звернення позивачки до суду за захистом її прав та є предметом спору у цій справі.
Вирішуючи спір у цій справі по суті та відмовляючи у задоволенні вимог позивачки по цій справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень п.3 Порядку № 505, в якому чітко зазначено, особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.
Судова колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі, та не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції і для задоволення вимог позивачки, оскільки оскаржуване позивачкою у цій справі рішення прийнято відповідачем в межах повноважень та відповідає вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.
Твердження позивачки про те, що 06.02.2017 року вона звернулась до відповідача із заявою не про поновлення виплат, а за новим призначенням - суперечить змісту п.2 Порядку N 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), в якому визначено, що грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що грошова допомога призначається один раз при звернення за її призначенням і виплачується до зняття з обліку. В даному випадку позивачка не знімалася з обліку Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області як внутрішньо переміщена особа, а виплата допомоги їй була припинена у зв'язку з тим, що будучи працездатною, вона не працевлаштувалася.
Відповідно до п.12 Порядку № 505, виплата грошової допомоги позивачці може бути поновлена, якщо у неї зміняться обставини, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги, і протягом визначеного Порядком № 505 терміну вона повідомить уповноважений орган про зміну.
Помилковість розуміння позивачкою положень п.12 Порядку № 505, за змістом якого виникає право на отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у разі зміни статусу з особи працездатного віку, яка не працевлаштувалась на статус особи працездатного віку, яка доглядає за дитиною до досягнення трирічного віку - не свідчить про незаконність рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки позивачка в дійсності після народження нею дитини не змінила свій статус в розумінні п.7 та п.12 Порядку № 505, бо не працюючи в період 2016 - 2017 р.р. вона не могла отримати право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, яка державою надається з метою забезпечення можливості батькам поєднувати належний догляд за дітьми з трудовою діяльністю тільки працюючим батькам дитини.
Підсумовуючи вищенаведене, а також виходячи із наявних у справі наданих сторонами доказів в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, постанову Мелітопольського міськрайонного суду від 08 грудня 2017 року - залишити без змін
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: Д.В. Чепурнов