33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 червня 2018 року Справа № 902/12/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Гудак А.В.,
Суддя Олексюк Г.Є. ,
Суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Драчук В.М.
за участю представників:
позивача - уповноважений представник не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1 дов. в справі;
третьої особи на стороні відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.2017 у справі № 902/12/17 (головуючий суддя - Матвійчук В.В., судді: Колбасов Ф.Ф., Білоус В.В., м.Вінниця, повний текст складено 23.05.2017 р. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" (вул. Сонячна, буд. 9, с. Грузьке, Гайсинський район, Вінницька область, 23756)
до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027)
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 04214)
про визнання договору поновленим
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропідприємство “Грузьке” звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання договору оренди землі від 13.08.2007 року, зареєстрований в Державному реєстрі земель 30.08.2007 року за № 040781000003 поновленим із попереднім орендарем; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області укласти із попереднім орендарем - ТОВ “Агропідприємство “Грузьке” додаткову угоду до договору оренди землі від 13.08.2007 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 30.08.2007 року за № 040781000003.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.08.2007 року між ТОВ “Агропідприємство “Грузьке” та Гайсинською районною державною укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 65,39 га, у тому числі землі резервного фонду Грузької сільської ради площею 65,39 га, терміном на 5 (п'ять) років. Даний Договір землі було зареєстровано у Державному реєстрі земель 30.08.2007 року за № 040781000003. Протягом 2007-2012 років ТОВ “Агропідприємство “Грузьке” належним чином виконувало свої обов'язки орендаря за умовами Договору, оренду плату вносив в розмірі значно більшому, ніж встановлено п. 9 Договору.
Протягом 2007-2012 років орендодавцем в односторонньому порядку, без будь-якого письмового повідомлення та узгодження з орендарем було зменшено площу об'єкта оренди за цим Договором із 65,39 га до 33,65 га. Вказана земельна ділянка до сьогоднішнього дня використовується орендарем, сплачується орендна плата. За таких обставин, ТОВ “Агропідприємство “Грузьке” вважає Договір оренди землі від 13.08.2007 року поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області уклало договір оренди землі № 1-395 від 10.11.2015 року із громадянкою ОСОБА_2 земельної ділянки із земель резервного фонду Грузької сільської ради, якою користується ТОВ “Агропідприємство “Грузьке”, чим порушило передбачене чинним законодавством право ТОВ “Агропідприємство “Грузьке” на оренду.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.05.2017 у справі №902/12/17 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання договору поновленим, відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивач не звертався із заявою про поновлення Договору у строки, визначені статтею 33 закону України "Про оренду землі"; позивач не подавав ОСОБА_3 текст додаткової угоди; відбулась зміна фактичної площі та меж земельної ділянки; відповідачем укладено договір оренди землі № 1-395 із третьою особою. За таких обставин колегія суду приходить до висновку, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилось.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 18 травня 2017 по справі №902/12/17 скасувати. Визнати договір оренди землі від 13.08.2007 року зареєстрований у Державному реєстрі земель 30.08.2007 за №040781000003 поновленим із попереднім орендарем. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області укласти із попереднім орендарем - ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» додаткову угоду до договору оренди землі від 13.08.2007, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 30.08.2007 за №040781000003.
Вважає, що протягом серпня - вересня 2012 року ні відповідач, ні Гайсинська районна державна адміністрація в розпорядженні якої на той час перебувала орендована позивачем земельна ділянка, не зверталися до позивача із запереченнями щодо продовження використання позивачем спірної земельної ділянки. Фактично дана земельна ділянка вилучена не була. Ці дії буди розцінені позивачем як намір і бажання орендодавця продовжити співпрацю за договором. Такі наміри були також неодноразово озвучені керівництвом району, що скерувало позивача до дій щодо недопущення пустування та забур'янення орендованих земель. Свій намір продовжити орендні відносини позивач продемонстрував фактичними діями, які полягали у продовженні використання об'єкта оренди на умовах, що були передбачені договором та юридичними діями, які полягали у своєчасній сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди.
Зважаючи на відсутність будь-яких заперечень з боку орендодавця протягом тривалого часу та керуючись принципом добросовісності контрагента при укладенні та виконанні угод в контексті ч. 5 ст. 12 ЦК України, а також беручи до уваги прийняття відповідачем виконання зобов'язання позивача за договором у вигляді орендної плати за користування землею (теж фактично до сьогоднішнього дня), надання представником відповідача позивачеві довідок про розмір використовуваних земельних ділянок державної власності, позивач небезпідставно вважає договір оренди землі від 13.08.2007 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в силу ст. 764 ЦК України та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 не прийнято до розгляду і повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" на рішення господарського суду Вінницької області від18.05.2017 у справі № 902/12/17 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.04.20108 ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі № 902/12/17 скасовано, а справу передано на розгляд Рівненського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.17р. у справі № 902/12/17 та розгляд апеляційної скарги призначено на "07" червня 2018 р. о 10:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6.
30.05.2018 засобами електронного зв'язку та 04.06.2018 поштовим відправленням на адресу від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.2017 без змін.
04.06.2018 на адресу суду засобами електронного зв'язку від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити господарському суду Вінницької області (21018, м. Вінниця, вулиця Пирогова, 29).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 клопотання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, задоволено. Розгляд скарги призначено на "07" червня 2018 р. о 14:15 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6. Доручено господарському суду Вінницької області (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29) забезпечити проведення судового засідання у справі №902/12/17, яке відбудеться 07.06.2018 о 14:15 год., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Вінницької області.
В судове засідання 21.06.2018 яке відбулось в режимі відеоконференції від скаржника (позивача) з'явилася - ОСОБА_4, однак документів на підтвердження повноважень представляти Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" у відповідності до вимог приписів статей 56, 58 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.06.2018 суду не надала.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України).
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи (ч.1 ст.60 Господарського процесуального кодексу України).
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч.ч. 3,4 ст.60 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, колегією суддів не визнано ОСОБА_4 належним представником ТОВ "Агропідприємство "Грузьке" в судовому засіданні 21.06.2018 року.
В судовому засіданні 21.06.2018 представник відповідача апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, просив суд залишити апеляційну скаргу ТОВ "Агропідприємство "Грузьке" без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.2017 без змін.
В судове засідання 21.06.2018 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності уповноваженого представника позивача та третьої особи.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні 21.06.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.2017 р. у справі №903/772/17 залишити без змін, , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області від 17.07.2007 №253 надано в оренду ряд земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема на території Грузької сільської ради: - ТОВ «Агропідприємство Грузьке» - загальною площею 65,39 га терміном на 5 (п'ять) років(а.с. 62 т.1).
На виконання даного розпорядження, між Гайсинською районною державною адміністрацією (ОСОБА_3) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропідприємство “Грузьке” (Орендар) було укладено договір оренди землі від 13.08.2007 року. (за текстом - Договір оренди)(а.с. 9-10 т.1).
ОСОБА_3 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядженням Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області №253 17.07.2007, що знаходиться на території Грузької сільської ради.(п.1 Договору оренди).
У відповідності до пункту 2 Договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 65,39 га, у тому числі землі резервного фонду площею 65,39 га ріллі.
Нормативна грошова оцінка землі склала 655416,00 грн.(п. 5 Договору оренди)
Згідно пункту 8 Договору оренди, договір укладено на строк 5 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово ОСОБА_3 про намір продовжити його дію.
Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки ділянки, що становить 9831,24 грн. в рік(п. 9 Договору оренди).
Земельна ділянка була передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.п. 15, 16 Договору оренди).
В пункті 18 Договору оренди, зазначено, що земельна ділянка передавалася в оренду без розроблення проекту її відведення.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв'язується у судовому порядку (п. 36 Договору оренди).
Пунктом 37 Договору оренди, визначено підстави припинення Договору: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи-орендаря; інші випадки, передбачені законом.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації (п. 44 Договору оренди).
Договір оренди землі 30.08.2007 року було зареєстровано Вінницькою регіональною філією ДП “Центр ДЗК” за номером 040781000003.
Державна реєстрація вищезазначеного договору здійснена 30.08.2007 року.
Таким чином, термін дії вказаного договору встановлено до 30.08.2012 року.
Факт передачі земельної ділянки підтверджується відповідними актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 07.09.2007 року(а.с. 11 т.1).
З матеріалів справи вбачається, що листом ОСОБА_5 у Гайсинському районі міжрайонного управління у Гайсинському та Іллінецькому районах №158/423-17-0.171 від 10.05.2017 адресованого на ім'я Заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено про те, що в оренді ТОВ "Агропромпідприємство Грузьке" знаходилась земельна ділянка площею 65,39 га, в тому числі землі резервного фонду площею 65,39 га ріллі, згідно договору оренди землі від 13.08.2007 року, зареєстрованого в Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 30.08.2007 року за №040781000003. Термін дії договору оренди землі 5 (п'ять) років. Після закінчення терміну дії договору оренди землі із земельної ділянки площею 65,39 га частина була надана громадянам для ведення особистого селянського господарства, згідно розпорядження Гайсинської райдержадміністрації від 27.06.2015 року №221, а частина площею 31,2704 га, кадастровий номер 0520881000:02:003:0083 знаходиться в оренді у громадянки ОСОБА_2 згідно договору оренди землі №1-395. Таким чином, надати витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку площею 65,39 га, відділ не має можливості(а.с. 95 т.2).
Розпорядженням Гайсинської районної державної адміністрації від 27.06.2012 року № 221 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та видачу актів на право власності на землю на території Грузької та Михайлівської сільських рад” було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель резервного фонду загальною площею 31,7400 га(а.с. 68-71 т.1).
10.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_2 укладено договір оренди землі №1-395 (далі за текстом - Договір оренди №1-395)(а.с.12-15 т.1).
Згідно п.1 Договору оренди №1-395, орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.10.2015 року №2-505/20-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу та резервного фонду, на території Грузької сільської ради (за межами населеного пункту), Гайсинського району, Вінницької області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 31.2704 га, рілля. Кадастровий номер: 0520881000:02:003:0083. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 786165,00 гривень. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: відсутні(п.п 2,5,7 Договору оренди №1-395).
У відповідності до п. 8 Договору оренди №1-395, Договір укладено на 7 (сім) років з моменту укладення. Дата закінчення терміну договору 09.11.2022 року.
Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14 Договору оренди №1-395).
Позивач зазначає, що згідно викопіювання із збірного кадастрового плану Грузької сільської ради, що є невід'ємною частиною договору оренди землі №1-395 від 10.11.2015 та викопіювання земель резервного фонду, що є невід'ємною частиною договору б/н від 13.08.2007 в обох договорах вказана одна й та ж сама земельна ділянка, а отже позивач вважає, що укладення договору оренди землі №1-395 від 10.11.2015 із громадянкою ОСОБА_2 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області порушило передбачене чинним законодавством право орендного користування ТОВ «Агропідприємство Грузьке» земельною ділянкою із земель резервного фонду Грузької сільської ради.
Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання договору поновленим.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до п.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).
За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України (далі за текстом - ЗК України), Законом України “Про оренду землі”.
Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Частиною 3 ст. 2 ЗК України визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Частиною першою статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 31 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно п. 37 Договору оренди, дія договору припиняється у разі, зокрема з закінченням строку, на який його було укладено.
Матеріалами справи встановлено, що Договір оренди землі від 13.08.2007 укладений на термін 5 років та зареєстрований у Державному реєстрі земель 30.08.2007, а отже термін дії даного договору припинено 30.08.2012 року.
За приписами частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. ОСОБА_3 у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Разом з тим, згідно ч.ч. 6-10 статті 33 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки) містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті.
Так, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:
- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;
- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;
- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.
Натомість для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки) необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.
В даному випадку в якості підстави для поновлення договору оренди землі від 13.08.2007 позивач визначає положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на те, що позивач по даний час продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, а саме обробляє і вирощує сільськогосподарські культури, оплачує орендну плату, а також вказує на відсутність письмових заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
В силу приписів частин 7-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки) у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору. Наведене є підставою для висновку про застосування до обох правових конструкцій поновлення договору оренди землі частини третьої наведеної норми, відповідно до якої орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві, і, оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору, надіслати у цьому випадку проект про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах після спливу цього місячного строку і відмови у місячний строк укласти відповідну саме частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткову угоду.
Варто відзначити, що виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація права на поновлення договору оренди, яка передбачена статтею 33 Закону України "Про оренду землі", відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Таким чином, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. При цьому, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відповідно до пункту 8 Договір оренди від 13.08.2007 укладений на термін 5 (п'ять) років. Після закінчення строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивачем ОСОБА_3 - Гайсинську району державну адміністрацію чи відповідача про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-219цс (постанова від 25.02.2015), виходячи із приписів статей 319, 626 ЦК України, реалізація права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних у мов договору, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», переважне право орендаря на укладання договору оренди землі припиняється.
Дія Договору оренди землі від 13.08.2007 припинилась з 30.08.2012 року, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, тобто до 30.08.2012, у зв'язку з чим договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі".
Частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки) визначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді, проте, як встановлено колегією суддів, в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди в судовому порядку.
Сплата позивачем орендних платежів за користування земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди землі від 13.08.2007, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном. Здійснення платежів не є безумовною підставою продовження договору, термін дії якого закінчився, за умови відсутності волевиявлення відповідача на продовження договору оренди земельної ділянки.
Разом з тим колегія суддів відзначає, що в призначенні платежу згідно платіжних доручень та банківських виписок (а.с.155-248 т.1) відсутнє посилання згідно якого договору оренди землі чи за яку саме земельну ділянку сплачено орендну плату. Отже дані платіжні документи не можуть бути належним та допустимим доказом виконання умов договору оренди землі від 13.08.2007 року.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що до 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року), однак, Законом України від 06.09.2012 № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 01.01.2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).
Згідно умов Договору оренди землі від 13.08.2007 встановлено, що земельна ділянка в натурі загальною площею 65,39, у тому числі землі резервного фонду площею 65,39 га ріллі, яка розташована на території Грузької сільської ради Гайсинського району Вінницької області є землями сільськогосподарського призначення, а отже Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у відповідності до приписів ст.122 ЗК України є розпорядником таких земель.
А з 01.01.2013 районні державні адміністрації позбавлені повноважень щодо здійснення розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Дана обставина підтверджена листом №02-15-1377 від 05.05.2017 Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області в якому проінформовано, що договір оренди із ТОВ «Агропідприємство Грузьке» закінчився у серпня 2012 року. Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України починаючи з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення не належать до повноважень райдержадміністрації(а.с. 94 т.2).
ОСОБА_5 у Гайсинському районі міжрайонного управління у Гайсинському та Іллінецькому районах №158/423-17-0.171 від 10.05.2017 адресованого на ім'я Заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено про те, що в оренді ТОВ "Агропромпідприємство Грузьке" знаходилась земельна ділянка площею 65,39 га, в тому числі землі резервного фонду площею 65,39 га ріллі, згідно договору оренди землі від 13.08.2007 року, зареєстрованого в Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 30.08.2007 року за №040781000003. Термін дії договору оренди землі 5 (п'ять) років. Після закінчення терміну дії договору оренди землі із земельної ділянки площею 65,39 га частина була надана громадянам для ведення особистого селянського господарства, згідно розпорядження Гайсинської райдержадміністрації від 27.06.2015 року №221, а частина площею 31,2704 га, кадастровий номер 0520881000:02:003:0083 знаходиться в оренді у громадянки ОСОБА_2 згідно договору оренди землі №1-395. Таким чином, надати витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку площею 65,39 га, відділ не має можливості(а.с. 95 т.2).
Розпорядженням Гайсинської районної державної адміністрації від 27.06.2012 року № 221 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та видачу актів на право власності на землю на території Грузької та Михайлівської сільських рад” було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель резервного фонду загальною площею 31,7400 га(а.с. 68-71 т.1).
Отже колегією суддів встановлено, що площа земельної ділянки розміром 65,39 га була змінена 27.06.2012 на підставі розпорядження Гайсинської райдержадміністрації №221.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.10.2015 року № 2-5054/20-15-СГ “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду”, як розпорядника земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, 10.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (ОСОБА_3) та громадянкою ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди землі № 1-395, за яким ОСОБА_3 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу та резервного фонду, на території Грузької сільської ради (за межами населеного пункту), Гайсинського району Вінницької області(а.с. 12-16 т.1).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 31,2704 га ріллі. Кадастровий номер земельної ділянки 0520881000:02:003:0083(п. 2 Договору). Згідно п. 8 даний договір укладено на 7(сім) років з моменту укладення. Дата закінчення терміну договору 09.11.2022 року.
Даний факт підтверджується витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №47647785 від 16.11.2015(а.с. 17 т.1) та листом відділу у Гайсинському районі міжрайонного управління у Гайсинському та Іллінецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.05.2017 року № 158/423-17-0.171(а.с. 95 т.2).
Вказаний договір та запис про державну реєстрацію права оренди в державному реєстрі на момент розгляд у справи в суді апеляційної інстанції є не оскарженими та не визнані недійсними (скасованими) у встановленому законом порядку, а відтак є чинними та такими, що створюють для його сторін певні права та обов'язки.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивач не надав суду докази визнання судом недійсним договору оренди землі №1-395 від 10.11.2015 укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області з громадянкою ОСОБА_2.
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» інформація про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору. Зміна такої умови договору тягне за собою наслідки, передбачені ч. 10 ст. 33 цього Закону, якою установлено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Тобто зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів, унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому ч.ч. 1,6 ст. 33 Закону України «про оренду землі», оскільки такі зміни мають наслідком укладення договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №3-312гс16, Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №917/540/16.
Крім того, позивач в позовній заяві просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області укласти із попереднім орендарем - ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» додаткову угоду до договору оренди землі від 13.08.2007 р. зареєстрованого в Державному реєстрі земель 30.08.2007 за №040781000003.
Проте, як встановлено судом позивач ні протягом місяця до закінчення договору ні на час звернення з цим позовом з проектом додаткової угоди про продовження договору на той самий строк та на тих самих умовах до відповідача не звертався та до позовної заяви проект даної угоди не додав.
Оскільки позивач не звертався з вимогою продовжити договір на той самий строк і на тих самих умовах, і така додаткова угода не була укладена (відсутнє підтвердження юридичного факту поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах), можливо дійти до висновку, що право позивача на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору не є порушеним, оскільки з такою пропозицією позивач не звертався.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №6-219цс14.
Таким чином, колегією суддів встановлено відсутність юридичних фактів, які у відповідності до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", є підставою для поновлення договору оренди землі від 13.08.2007.
Окрім того, згідно ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду землі", строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може бути менший як 7 років. Тому поновлення договору оренду землі від 13.08.2007 в частині п. 8 даного договору в якому зазначений термін дії договору - 5 років, суперечило б ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду землі".
Враховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження юридичного факту поновлення договору оренди землі від 13.08.2017, як і того факту, що його право на укладення додаткової угоди про поновлення договору на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" є порушеним з боку відповідача, позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом у відповідності до ч. 4 ст. 11 ГПК України.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р. (заява № 38722/02)).
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Таким чином, за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, обраний спосіб захисту не зможе відновити порушене право позивача, за умови наявності укладеного договору оренди землі №1-395 від 10.11.2015, зареєстрованого на момент прийняття рішення у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи встановлено, такі факти, а саме: позивач не звертався із заявою про поновлення Договору у строки, визначені статтею 33 закону України "Про оренду землі"; позивач не подавав орендодавцю текст додаткової угоди; змінилась фактична площа та межі земельної ділянки; відповідачем укладено договір оренди землі № 1-395 із третьою особою, що підтверджує припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки, як встановлено господарським судом, право чи охоронюваний законом інтерес позивача в даному випадку з боку відповідача не було порушено.
У відповідності до ст.ст.74, 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, судова колегія звертає увагу сторін, що відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа “Серявін та інші проти України” (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Скаржником належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.17р. у справі № 902/12/17 є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Щодо доданих третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 до відзиву копій рішення головного державного інспектора у сфері державного контролю за використання та охороною земель ОСОБА_6 від 24.07.2017 №2, ухвали Гайсинського районного суду у Вінницькій області від 23.04.2018 у справі №129/788/18, постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2017 у справі 127/16805/17, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що рішення головного державного інспектора у сфері державного контролю за використання та охороною земель ОСОБА_6 №2 датоване 24.07.2018 року, ухвала Гайсинського районного суду у Вінницькій області у справі №129/788/18 датована 23.04.2018, постанова Вінницького міського суду Вінницької області у справі 127/16805/17 датована 08.09.2017. Дане засвідчує ту обставину, що на дату прийняття оскаржуваного рішення господарського суду від 18.05.2017 вищевказані документи не були прийняті, що позбавило господарський суд першої інстанції можливості дослідити їх під час розгляду даної справи. У відповідності до ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.2017 у справі № 902/12/17 без змін.
2. Справу №902/12/17 повернути господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений « 23» червня 2018 року
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Філіпова Т.Л.