вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"21" червня 2018 р. Справа№ 910/5253/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Сітайло Л.Г.
при секретарі судового засідання СтепанціО.В.,
від позивача - Гафтонюк Є.В.,
від відповідача1 та від відповідача2 - не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфармгруп»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2018
у справі №910/5253/18 (суддя Головіна К.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфармгруп»
до 1) акціонерного товариства «Калцекс»,
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Діатом»
про визнання недійсним контракту №01 від 01.02.2018
встановив:
У квітні 2018 ТОВ«Укрфармгруп» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ«Калцекс» (відповідач1) та ТОВ«Діатом» (відповідач2) про визнання недійсним контракту №01 від 01.02.2018, укладеного між АТ«Калцекс» та ТОВ«Діатом».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/5253/18 вказану позовну заяву ТОВ«Укрфармгруп» було залишено без руху, заявнику надано строк у десять днів на усунення вказаних в ній недоліків, а саме - надання оспорюваного контракту №01 від 01.02.2018.
11.05.2018 позивачем була надана копія оспорюваного контракту №01 від 01.02.2018 (а.с.14-21), укладеного між АТ«Калцекс» та ТОВ«Діатом».
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує міжнародний контракт - контракт №01 від 01.02.2018, укладений між АТ«Калцекс» та ТОВ«Діатом», однією із сторін якого є іноземний суб'єкт господарювання - АТ«Калцекс», місцем реєстрації якого є Латвійська Республіка, місто Рига.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 відмовлено у відкритті провадження у справі №910/5253/18.
При прийнятті вказаної ухвали місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що оскільки умовами контракту №01 від 01.02.2018 розгляд даного спору передбачений не в Господарському суді міста Києва, а в Міжнародному Арбітражному Суді при Палаті економіки Австрії, про що є погоджене сторонами арбітражне застереження, то у відкритті провадження за позовом ТОВ«Укрфармгруп» до о АТ«Калцекс» та ТОВ«Діатом» про визнання недійсним контракту №01 від 01.02.2018 слід відмовити.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ТОВ«Укрфармгруп» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/5253/18, справу передати на розгляд Господарському суду міста Києва.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ«Укрфармгруп» позивач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що з позовною заявою звернулась не сторона контракту, а інша особа, права та інтереси якої оспорюваний контракт зачіпає.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018 для розгляду апеляційної скарги ТОВ«Укрфармгруп» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/5253/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді СітайлоЛ.Г., ЧорногузМ.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ«Укрфармгруп» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/5253/18; розгляд справи №910/5253/18 призначений на 21.06.2018.
Відповідачі1 і 2 відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви, відповідач1 - АТ«Калцекс», є нерезидентом - юридичною особою за законодавством Латвійської Республіки (Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвія).
Згідно зі ст.365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.
Згідно з ст.366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право» до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.
Згідно з приписами ч.1 ст.75 вказаного Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст.76 цього Закону.
Як унормовано п.1 та п.2 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Згідно зі ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України. Спір у даній справі не відносить до випадків виключної підсудності, наведених в цій статті.
Статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням ст.ст.75 - 77 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Згідно з приписами ст.2 вказаного Закону «арбітраж» - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Як унормовано у ст.7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
Відповідно до ст.8 вказаного Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з п.15.2 контракту №01 від 01.02.2018, який є предметом оспорювання, його сторони погодили, що усі спори, які пов'язані із цим контрактом, зокрема, щодо його недійсності, вирішуються відповідно до арбітражного регламенту Міжнародного Арбітражного Суду при Палаті економіки Австрії у місті Відень, Австрія.
При цьому, колегією суддів не встановлено обставин, що п.15.2 контракту №01 від 01.02.2018 є недійсним, втратив чинність або не може бути виконаний.
Отже, підсудність даного спору сторони оспорюваного контракту не віднесли до підсудності державних судів України.
Колегія суддів враховує, що відповідно до п.1 ст.ІІ Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, п.1 ст.IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, ст.9 Конституції України, ч.2 ст.13, ст.ст.15, 526 ЦК України державний суд не може нехтувати як визначеними сторонами умовами договору, так і положеннями законодавства, які визначають обов'язковість виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що підсудність даного спору не віднесена до підсудності державних судів України, наслідком чого стала відмова у відкритті провадження у справі №910/5253/18 за позовом ТОВ«Укрфармгруп» до АТ«Калцекс» та ТОВ«Діатом» про визнання недійсним контракту №01 від 01.02.2018, укладеного між АТ«Калцекс» та ТОВ«Діатом».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції вірно застосовано положення п.1 ч.1 ст.175 ГПК України, а тому ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/5253/18 слід залишити без змін.
Доводи позивача про те, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що з позовною заявою звернулась не сторона контракту, а інша особа, права та інтереси якої оспорюваний контракт зачіпає, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Як вже вказувалось, відповідно до ст.7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу в арбітраж усіх або визначених спорів, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні.
Відповідно до п.2 ст.І Європейської конвенції 1961 арбітражна угода включає арбітражне застереження у письмовій угоді або окрему арбітражну угоду про передачу спорів на розгляд арбітражу. Відповідно до п.2 ст.II Нью-Йоркської конвенції 1958 арбітражна угода включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписану сторонами, чи таку, що міститься в обміні листами чи телеграмами.
Міжнародний комерційний арбітраж є механізмом, який дозволяє врегулювати спори, що виникають між учасниками міжнародного комерційного обігу. У світі не існує якогось загального суду, який дозволив би розглядати ці спори. Більше того, не існує загального права, яке б регулювало ті чи інші міжнародні комерційні відносини. І тим більше не існує загального для всіх процесуального регламенту, який дозволив би здійснювати правосуддя.
Сама природа міжнародних комерційних відносин, яка базується на рівності сторін, договірних засадах таких відносин та власне на свободі договору, спричинила виникнення системи міжнародних комерційних арбітражів, які на відміну від системи державних та міждержавних судових установ базуються на волі сторін, договірних засадах.
Міжнародні комерційні арбітражі, на відміну від державних судів, формуються на договірній основі, сторони можуть обирати арбітрів (арбітра), який взагалі може бути не юристом, а спеціалістом в тому чи іншому господарському напрямку, сторони взагалі можуть виключити спір з під дії права і вирішити його по справедливості (exaequo et bono).
Під арбітражним застереженням розуміють арбітражну угоду, яка безпосередньо міститься в умовах контракту, є його невід'ємною частиною і розповсюджує свою дію тільки на спори відносно цього контракту. Вона робиться під час укладання контракту, сторони заздалегідь знають, що спори за цим контрактом будуть розглядатись певним міжнародним комерційним арбітражем.
Колегія суддів зазначає, що згідно з положенням ч.1 ст.16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантії того, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження робить неможливим звернення до державних судових установ.
У п.2 ст.21 Регламенту ЮНСІТРАЛ передбачено, що арбітражний суд компетентний установлювати наявність або дійсність договору, частиною якого є арбітражне застереження. Арбітражне застереження, що є частиною договору і передбачає арбітражний розгляд відповідно до Регламенту, має розглядатися як угода, що не залежить від інших умов цього договору. Визнання арбітражним судом нікчемності договору не тягне за собою автоматично недійсність арбітражного застереження.
Отже, з урахуванням наведеного та того, що згідно з п.15.2 контракту №01 від 01.02.2018 усі спори, які пов'язані із цим контрактом, вирішуються відповідно до арбітражного регламенту Міжнародного Арбітражного Суду при Палаті економіки Австрії у місті Відень, Австрія, позов про визнання недійсним цього контракту, навіть якщо він поданий не стороною такого контракту (іншою особою), повинен розглядатись саме арбітражем згідно вчиненого у вказаному контракті арбітражного застереження.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.
Підсумовуючи наведене, керуючись ст.ст.129, 175, 254, 255, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфармгруп» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/5253/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/5253/18 залишити без змін.
3. Справу №910/5253/18 повернути до Господарського суду міста Києва
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2018.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
Л.Г. Сітайло