19.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/10158/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецова В.О.,
суддів: Чус О.В., Березкіної О.В.,
секретар судового засідання Пінчук Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 (суддя Бондарєв Е.М., дата складання повного судового рішення - 10.04.2018) у справі
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України
до Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Центр молодіжного будівництва"
про визнання недійсною додаткової угоди від 01.07.2015 №2 до договору про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ої черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Дослідне, вул.Наукова, 54-А
Державне підприємство "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання недійсною Додаткової угоди № 2 до договору про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ї черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Дослідне, вул.Наукова, 54-А (в районі котельні) від 03.10.2011, укладеною 01.07.2015 між Державним підприємством "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" та Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву".
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст.229,230 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 у даній справі позов задоволено; визнано недійсною Додаткову угоду № 2 від 01.07.2015 до договору про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ї черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні) від 03.10.2011 укладену між Державним підприємством "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" та Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"; стягнуто з Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" судовий збір у сумі 1 600,00 грн.
Зазначене рішення мотивовано посиланням на те, що спірна додаткова угода № 2 не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.
Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідач вважає хибним твердження суду про відчуження відповідачем квартир, передбачених для передачі позивачеві, третім особам у власність, так як право власності особа набуває лише після його державної реєстрації. По жодній зі спірних квартир право власності і зареєстровано не було. Укладені договори купівлі-продажу майнових прав вказують лише на намір сторін в подальшому можливо отримати і зареєструвати право власності на нерухоме майно.
Судом не враховано той факт, що станом на день підписання декларації про готовність об'єкта до експлуатації, обов'язковість надання до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області доказів фактичного підведення, підключення та належного функціонування комунікацій не вимагалась. Отже, декларація була зареєстрована, спираючись лише на твердження особи, що її подавала.
Судом першої інстанції неправомірно не було взято до уваги той факт, який підтверджувався наданими представником відповідача договорами на виконання робіт і платіжними дорученнями, що всі роботи по прокладенню мереж (електро-, газопостачання) та їх підключенню до будинку третьою особою почалися набагато пізніше, ніж було укладено спірну додаткову угоду № 2 від 01.07.2015.
Скаржник зазначає, що посилання суду на наявність декларації про готовність об'єкта до експлуатації як на доказ підключення об'єкту до комунікацій є хибним, оскільки декларація є недопустимим доказом, так як не містить підтверджень прокладення інженерних мереж та підключення до них будинку.
Натомість докази, що містяться у справі підтверджують, що угода могла виконуватися сторонами, і факт надання декларації про готовність будинку до експлуатації виконанню оспорюваної угоди сторонами не заважав.
Окрім того, на думку скаржника, судом не прийнято до уваги, що питання виконання сторонами зобов'язань, як за спірною додатковою угодою та і за основним договором, вже було розглянуто господарськими судами всіх інстанцій.
У постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2017 у справі №904/8349/16 щодо вимог державного підприємства Дослідного господарства "Дніпро" Державної установи Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України" до Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву" про визнання недійсними пунктів 2.1 та 2.3 додаткової угоди №2 до договору про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ї черги житлового комплексу за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні) від 03.10.2011, колегія суддів зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що додаткова угода № 2 від 01.07.2015 була направлена на реальне настання правових наслідків, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що договір про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ої черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вулиця Наукова, 54-А (в районі котельні) від 03.10.2011 був виконаний на час укладання додаткової угоди № 2 від 01.07.2015 до нього, спростовується доказами здійснення третьою особою встановлення, прокладання і підключення до інженерних мереж (газопровід, електромережа), що відбулось пізніше, ніж оспорюваний правочин, тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсними п.п.2.1, 2.3 додаткової угоди № 2 від 01.07.2015 до договору від 03.10.2011 про дольову участь в проектуванні та будівництві.
Оскаржуване рішення не містить посилань на докази чи обставини, які були встановлені судом, і які підтверджують факт наявності обману під час укладення оспорюваної угоди.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем та третьою особою не надано.
19.06.2018 у судове засідання з'явився представник відповідача; позивач та третя особа не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи.
19.06.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції враховує таке.
03.10.2011 між Державним підприємством "Дослідне господарство "Дніпро" Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України, правонаступником якого є Державне підприємство "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" (далі - господарство, позивач) та Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (далі - замовник, відповідач) укладено договір про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ї черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вулиця Наукова, 54-А (в районі котельні), за умовами п.1.1 якого сторони беруть дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ї черги житлового комплексу зі всією інженерною інфраструктурою на земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні).
Відповідно до п. 1.2 договору замовник зобов'язується своїми та/або залученими силами і технічними засобами з використанням своїх матеріалів виконати комплекс робіт з будівництва другої черги житлового будинку загальною площею 2240 кв.м. за адресою - Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вулиця Наукова, 54-А (в районі котельні), а також встановити, прокласти, змонтувати і підключити необхідні для нормальної експлуатації вказаного житлового будинку інженерні мережі та обладнання (далі - об'єкти).
Згідно з п.п.2.1 та 2.2 договору внеском замовника є повне фінансування робіт з будівництва об'єкту відповідно до кошторису. Частка замовника складає 90% від загальної проектної площі, що складає 2016 кв.м. Вказана частка розподіляється між учасниками замовника. Кількість квартир спільно з кількістю кімнат та поверховість, в межах частки замовника, визначається сторонами додатково, про що підписується між сторонами додаткова угода.
Пунктами 2.3 та 2.4 договору передбачено, що внеском господарства є погодження з замовником забудови другої черги будівництва на земельній ділянці за адресою - Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вулиця Наукова, 54-А (в районі котельні), а також підключення до інженерних мереж, які знаходяться на балансі господарства. Частка господарства за договором складає 10% від загальної площі квартир, що становить 224 кв.м. Вказана частка розподіляється господарством самостійно. Кількість квартир спільно з кількістю кімнат та поверхонь, в межах частки господарства, визначається сторонами додатково, про що підписується між сторонами додаткова угода.
У випадку зміни розміру внеску і часток сторони вносять відповідні зміни в договір шляхом підписання додаткової угоди (п.2.5 договору).
Пунктом 8.1 договору визначено, що він набирає сили з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх обов'язків в повному обсязі (будівництво об'єкту та введення його в експлуатацію).
Додатковою угодою №1 від 03.10.2011 до договору сторонами були внесені зміни до пункту 3.4 договору, фактично сторонами були внесені зміни до п. 2.4. договору, шляхом викладення його в новій редакції: Доля господарства за цим договором складає від загальної проектної площі квартир, яка становить 224 кв.м., а саме: двокімнатна квартира загальною площею 58,53 кв.м. - 3шт., двокімнатна квартира загальною площею 48,4 кв.м. - 1шт.
01.07.2015 між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору відповідно до якої були викладені в іншій редакції пункти 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 та виключений пункт 3.2 договору, бо він суперечить умовам п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584.
Згідно п.1.2 договору, в редакції додаткової угоди №2, у відповідності до цього договору замовник зобов'язується своїми або/та залученими силами і технічними засобами з використанням своїх матеріалів виконати комплекс робіт з будівництва другої черги житлового будинку загальною площею 2238 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-Аа (в районі котельні), фактична адреса - вул. Наукова, 54-Б.
Внеском замовника є повне фінансування робіт з будівництва об'єкту відповідно до кошторису, крім встановлення, прокладання, монтування і підключення необхідних для нормальної експлуатації вказаного житлового будинку інженерних мереж та обладнання (п.2.1 договору, в редакції додаткової угоди №2).
Пунктом 2.2 договору в редакції, додаткової угоди №2, передбачено, що частка замовника по цьому договору складає 90,73% загальної проектної площі квартир, що складає 2030,5кв.м. Вказана частка розподіляється між учасниками замовника. Кількість квартир спільно з кількістю кімнат та поверхонь, в межах частки замовника, визначається сторонами додатково, про що підписується між сторонами додаткова угода.
За 2.3 договору, в редакції додаткової угоди №2, внеском господарства є погодження з замовником забудови другої черги будівництва на земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні), фактична адреса - вул. Наукова, 54-Б, підключення до інженерних мереж, які знаходяться на балансі і обслуговуванні господарства, а також встановлення, прокладання і підключення, необхідних для нормальної експлуатації вказаного житлового будинку, інженерних мереж та обладнання.
Відповідно до пункту 2.4 договору, в редакції додаткової угоди №2, частка господарства до цього договору складає 9,27% від загальної площі квартир, що складає 207,5 кв.м, а саме:
- 2-х кімнатна квартира загальною площею - 120 кв.м. - 2 штуки, з яких: квартира №11 (згідно технічного паспорта на будинок) загальною площею 60,4 кв.м, розташована на 3 поверсі; квартира №10 (згідно технічного паспорта на будинок) загальною площею 59,6 кв.м, розташована на 3 поверсі;
- 1-но кімнатна квартира загальною площею - 87,5 кв.м. - 2 штуки, з яких: квартира №23 (згідно технічного паспорта на будинок) загальною площею 42,6 кв.м, розташована на 1 поверсі; квартира №27 (згідно технічного паспорта на будинок) загальною площею 44,9 кв.м, розташована на 2 поверсі.
Відповідач звернувся до позивача із листом № 02-04/б/н від 03.07.2015, в якому повідомив, що в зв'язку з кризовою ситуацією та значним подорожчанням будівельних матеріалів Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" не в змозі виконати свої зобов'язання.
Позивач вважає, що відповідачем істотно порушено умови договору, оскільки спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у зв'язку з чим звернувся до місцевого господарського суду із даним позовом.
Позивач зазначає, що відповідач замовчував наявність обставин, які робили неможливим виконання сторонами зобов'язань за Додатковою угодою № 2 до договору, оскільки 15.01.2015 відповідач подав до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який є предметом договору, у п.12 якої відповідач вказував, що об'єкт було підключено до всіх необхідних комунікацій задовго до моменту укладення Додаткової угоди № 2 до Договору. Крім цього, з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 по справі № 904/9574/15 позивач дізнався, що квартири визначені Додатковою угодою № 2 як його доля мають своїх реальних власників. Спірні квартири були продані відповідачем у травні 2015 року, тобто до моменту укладення Додаткової угоди № 2, а встановлення, прокладання і підключення необхідних для нормальної експлуатації вказаного житлового будинку інженерних мереж та обладнання було покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр молодіжного будівництва" в рамках Договору про сумісну діяльність у проектуванні і будівництві житлового комплексу за адресою: с. Дослідне, вул. Наукова, буд. 54-А (друга черга будівництва).
Таким чином, позивач стверджує, що укладаючи Додаткову угоду № 2 він помилився щодо обставин, як мають істотне значення, зокрема, йому не було відомо про повну готовність об'єкта до експлуатації, а щодо квартир, визначених Додатковою угодою № 2 як доля позивача, відповідач навмисно ввів його в оману, попередньо відчуживши ці квартири на користь третіх осіб.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав щодо задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст.ст.1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Згідно з ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Положеннями статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставин, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.
Таким чином, у даному випадку позивач повинен був довести, що при укладанні спірної додаткової угоди він неправильно сприймав предмет цього правочину чи інші істотні умови, що вплинуло на його волевиявлення.
Всупереч наведеному, позивачем не доведено обставин, які свідчать про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 01.07.2015, зокрема позивачем не надано жодних доказів того, що на час укладення спірного правочину він неправильно сприймав та трактував предмет правочину та інші істотні умови останнього, що вплинуло на його волевиявлення.
Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України можуть бути задоволені судом за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).
При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
При вчиненні правочину під впливом обману формування волі особи відбувається унаслідок впливу "сторон нього" фактора, яким виступає обман. Тому цей різновид правочинів відноситься до категорії правочинів з вадами волі.
На відміну від помилки як підстави визнання правочину недійсним, обманом є навмисне цілеспрямоване введення особи в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину.
Обман набуває юридичного значення тоді, коли його використовують як засіб "схилити" сторону вчинити правочин. Під обманом розуміється умисне введення в оману сторони право чину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони право чину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин.
Конструкція правочину, вчиненого під впливом обману, побудована за моделлю оспорюваного правочину, тобто в кожному конкретному випадку існує спір щодо формування волевиявлення учасника правочину унаслідок обману, і необхідно довести, що мав місце обман.
Отже, факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Стороні правочину необхідно довести: 1) обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; 2) те, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; 3) те, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Приймаючи до уваги, що назначені вище обставини не доведені позивачем, колегія суддів приходить висновку про те, що доводи позивача щодо укладення спірної додаткової угоди унаслідок помилки під впливом омани, є помилковими.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача про те, що спірний об'єкт було підключено до всіх необхідних комунікацій задовго до моменту укладення Додаткової угоди № 2 до Договору.
Так, постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017 у справі №904/8349/16 щодо вимог державного підприємства Дослідного господарства "Дніпро" Державної установи Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України" до Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву" про визнання недійсними пунктів 2.1 та 2.3 додаткової угоди №2 до договору про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ї черги житлового комплексу за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54-А (в районі котельні) від 03.10.2011, встановлено, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що додаткова угода № 2 від 01.07.2015 була направлена на реальне настання правових наслідків, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що договір про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ої черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Дослідне, вулиця Наукова, 54-А (в районі котельні) від 03.10.2011 був виконаний на час укладання додаткової угоди № 2 від 01.07.2015 до нього, спростовується доказами здійснення третьою особою встановлення, прокладання і підключення до інженерних мереж (газопровід, електромережа), що відбулось пізніше, ніж оспорюваний правочин, тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсними п.п.2.1, 2.3 додаткової угоди № 2 від 01.07.2015 до договору від 03.10.2011 про дольову участь в проектуванні та будівництві.
Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обставини, встановлені судом касаційної інстанції у справі №904/8349/16 щодо підключення до всіх необхідних комунікацій після укладення спірної додаткової угоди, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 по справі № 904/9574/15 він дізнався, що квартири визначені Додатковою угодою № 2 як його доля мають своїх реальних власників, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання цієї угоди недійсною.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що згідно цивільного законодавства позивач мав право на власний вибір обрати спосіб захисту своїх майнових прав, в тому числі і шляхом звернення до суду із позовом у спосіб, передбачений ст.16 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсною Додаткової угоди № 2 до договору про дольову участь в проектуванні та будівництві 2-ї черги житлового комплексу за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Дослідне, вул.Наукова, 54-А (в районі котельні) від 03.10.2011, укладеною 01.07.2015 між Державним підприємством "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" та Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на підставі статей 229, 230 ЦК України.
З урахуванням наведеного, рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування цього рішення та задоволення апеляційної скарги.
З урахуванням приписів п.1 ч.4 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.275,276, 278, 281-283 ГПК України суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 у справі №904/10158/17 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на користь Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400,00 грн.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 22.06.2018.
Головуючий суддя: В.О.Кузнецов
Судді: О.В.Чус
ОСОБА_1