29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" червня 2018 р. Справа № 924/162/18
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., секретар судового засідання Ключка Н.М., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави
до 1. Хмельницького обласного центру екстреної допомоги та медицини катастроф Хмельницької обласної ради м. Хмельницький
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" м. Київ
про визнання недійсними додаткових угод від 14.02.2018р. №1 та від 21.02.2018р. №2 до договору про закупівлю товарів за державні кошти №3 від 12.02.2018р.
Представники сторін:
Від позивача (прокуратури) - Грамчук Т.А. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області згідно посвідчення №032336 від 21.02.15р.
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини.
Прокурор у позовній заяві просить визнати недійсними додаткові угоди від 14.02.2018р. №1 та від 21.02.2018р. №2 до договору про закупівлю товарів за державні кошти №3 від 12.02.2018р. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у січні 2018 року Хмельницьким обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Хмельницької обласної ради на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за ІІА-2018-01-10-000749-С (лот 3) про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09130000-9 - нафта і дистиляти (бензину марки А-92 - 26 000 літрів, дизельного палива - 14 000) та відомості про укладення 12.02.2018р. з товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХОЙЛ НК» договору № 3 про закупівлю вказаних товарів. Відповідно до умов зазначеного правочину учасник приймає на себе зобов'язання передати замовнику у власність, а замовник зобов'язується сплатити і прийняти наступні товари: бензин марки А-92 у кількості 26 000 літрів на суму 523 900 грн., дизельне паливо 14 000 літрів на суму 268 791,67 грн. У подальшому, 14.02.2018р. між відповідачами укладена додаткова угода, якою внесено зміни до істотних умов договору. Так, відповідно до п.п. 1.1 пункт 1 договору кількість товару складає: бензин марки А-92 - 23 650 літрів на суму 523 682 грн., дизельне паливо 12 750 літрів на суму 268 770,38 грн. Тобто фактично зменшено кількість предмету закупівлі, а саме бензину марки А-92 на 1 550 літрів (водночас загальну вартість зменшено лише на 218 грн.) та дизельного палива на 1 250 літрів (вартість зменшено лише на 21,29 грн.). 21.02.2018, між сторонами також укладено додаткову угоду №2, якою внесено зміни до істотних умов договору. Так, відповідно до п.п. 1.1 п.1 договору кількість товару складає: бензин марки А-92 - 22 140 літрів на суму 523 515 грн., дизельне паливо 11 890 літрів на суму 268 681,88 грн. Тобто фактично, від початкової тендерної пропозиції, зменшено кількість предмету закупівлі, а саме бензину марки А-92 на 3 860 літрів (водночас загальну вартість зменшено лише на 385 грн.) та дизельного палива на 2110 літрів (вартість зменшено лише на 109,79 грн.).
Прокурор стверджує, що укладення додаткових угод суперечить нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель. Зокрема зазначає, що згідно пункту 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема зменшення обсягів закупівлі, зокрема з врахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг). Посилається на те, що підставою для укладення сторонами додаткових угод №1 та № 2 від 14.02.2018р. та 21.02.2018р. сторонами зазначено п. 11.4. Договору №3, відповідно до якого, зміни вносяться у зв'язку із зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, що не залежать від волевиявлення продавця, зумовленого зміною кон'юнктури ринку, стрімким зростанням закупівельних цін. Водночас, зазначає, що ні вимогами ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачено випадки зміни умов договору в частині ціни за одиницю товару, ні в п. 11.3. Договору №1 не передбачено можливості зміни обсягу та кількісного вираження товару без відповідного адекватного зменшення ціни товару. Аналогічні вимоги зазначені у листі-роз'ясненні Мінекономрозвитку від 27.10.2016р. № 3302-06/34307-06, відповідно до якого зазначається, що у разі зменшення обсягів закупівлі ціна договору про закупівлю зменшується в залежності від зміни таких обсягів. Заперечує також посилання сторін на стрімке зростання закупівельних цін за одиницю товару, так як згідно довідки Торгово-промислової палати у Хмельницькій області, ринкові ціни на бензин А-92 та дизельне паливо з 05.02.2018р. та до моменту укладення додаткових угод змінились тільки у бік зменшення.
Відповідач 1 - Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у відзиві на позов зазначає, що стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог ч.4 статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених ч.2 статті 32 та абзацом восьмим ч.3 статті 35 цього Закону; крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги орган оскарження відповідно до статті 18 цього Закону. Посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Стверджує, що ТОВ «ТЕХОЙЛ НК» листами вих. № 577 від 13.02.2018р. та вих. № 659 від 20.02.2018р. повідомив про підвищення цін на нафтопродукти на ринку товарів, що безпосередньо впливає на підвищення ціни пального та необхідність підвищення ціни за одиницю товару в зв'язку з чим просив укласти додаткові угоди до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 3 від 12.02.2018р. В обґрунтування відповідачу 1 було додано Довідку ДП «Держзовнішінформ» від 05.02.2018р. №231/34 та Довідку ДП «Держзовнішінформ» від 19.02.2018р. №231/168. Звертає увагу, що у роз'ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016р. № 3302-06/34307-06 зазначено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Стверджує, що зазначені зміни у договорі не призвели до перевищення відповідачем - 1 як розпорядником бюджетних коштів виділеної суми передбаченої на закупівлю товарів, оскільки зміна ціни одиниць товарів не призвела до збільшення ціни договору: на дату укладення договору ціна становила 1 900 750 грн. 00 коп. з ПДВ; на дату укладення додаткової угоди №1 до договору ціна становила 1 900 487 грн. 50 коп. з ПДВ, на дату укладення додаткової угоди №2 до договору ціна становила 1 900 255 грн. 90 коп. з ПДВ.
Крім того, відповідачем 2 - ТОВ «Техойл НК» подані заперечення від 25.04.2018р. та 26.04.2018р. щодо повноважень прокуратури на подання позовної заяви, у яких відповідач просить залишити позов без розгляду, оскільки вважає, що у заступника прокурора Хмельницької області відсутні повноваження для подачі позовної заяви про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товарів за державні кошти. Зазначає, що статтею 7 ЗУ "Про публічні закупівлі" законодавець визначив, що уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Посилається на те, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів: до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність договору про закупівлю, річного плану закупівель та звіту про результати проведення процедури закупівлі, які підтверджують проведення процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір про закупівлю; вживає заходів з недопущення здійснення платежів з рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю у випадках: відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених абзацом другим цієї частини; відміни процедури закупівлі; набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі недійсними; на період призупинення процедури закупівлі; наявності відповідного рішення органу оскарження відповідно до статті 18 цього Закону. Банки під час оплати за договорами про закупівлю перевіряють наявність звіту про результати проведення процедури закупівель та інших документів відповідно до Закону України"Про банки і банківську діяльність" шляхом їх перегляду в електронній системі закупівель. У разі їх невідповідності вимогам цього Закону платіжне доручення вважається оформленим неналежним чином. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України. Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Крім того, моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи. Посилається на повноваження Державної аудиторської служби України та Державної фінансової інспекції України у сфері державних закупівель та зазначає, що останні не здійснювали у будь-який спосіб моніторинг оскаржуваної процедури закупівлі та не зверталась до правоохоронних органів, зокрема прокуратури Хмельницької області з питання подання позову про визнання результатів процедури закупівлі недійсними, посилаючись на відсутність повноважень звернення до господарського суду з таким позовом.
Вказує, що у Законі України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Прокурор звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва, тобто, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. Крім того, звертає увагу, що з урахуванням рекомендацій ВГСУ, викладених у постановах Пленуму необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Заступник прокурора Хмельницької області у відповіді від 27.04.2018р. на відзив на позов заперечує посилання відповідача 1, як на підставу для укладення сторонами додаткових угод №1 та № 2 від 14.02.2018 та 21.02.2018, на п. 11.3. Договору №3, відповідно до якого, зміни вносяться у зв'язку із зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, що не залежать від волевиявлення продавця, зумовленого зміною кон'юнктури ринку, стрімким зростанням закупівельних цін, оскільки вважає, що відповідачем не підтверджено та не обгрунтовано підвищення ціни за одиницю товару саме у період з моменту укладення основного договору до моменту виникнення необхідності внесення змін до нього. Заперечує посилання відповідача 2 на інформативні довідки ДП «Держзовнішінформ» від 05.02.2018р. №231/34, яка складена до дати підписання та укладення основного договору та від 19.02.2018р. № 231/168, оригінал чи належним чином завіреної копії якої до відзиву не долучено, оскільки останні істотні умови договору про закупівлю, якими є предмет та ціна договору, можуть змінюватися після підписання договору виключно у разі зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Натомість вказує, що відповідач 2 посилається на стрімке зростання закупівельних цін за одиницю товару, так як згідно довідки Торгово-промислової палати у Хмельницькій області, середньо-ринкові ціни на бензин А-92 та дизельне паливо по Україні з 05.02.2018 та до моменту укладення додаткових угод змінились тільки у бік зменшення. Тому відповідачами всупереч інтересів держави без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди, згідно яких суттєво зменшено обсяги пального, що планується закупити та збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.
Заступник прокурора Хмельницької області у відповіді від 10.05.2018р. на відзив на позов заперечує доводи відповідача 2 у зв'язку з їх безпідставністю, посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України. Вказує, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Статтями 7, 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, зокрема, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Держаудитслужба України, які згідно ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Посилається на те, що згідно Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове забезпечення державного регулювання у сфері державних та публічних закупівель; надає роз'яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель; розробляє примірні навчальні програми з питань організації та здійснення державних та публічних закупівель; забезпечує функціонування безоплатного веб-порталу уповноваженого органу з питань державних закупівель. Отже, Положенням не передбачено повноваження Мінекономрозвитку України на звернення до суду із позовами про оскарження процедур закупівель та визнання недійсними договорів, укладених за результатами публічних закупівель. Також згідно Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні надано право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Робить висновок про те, що уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель органи не наділені повноваженнями звертатися до суду із позовами про оскарження публічних закупівель та визнання недійсними договорів, укладених за результатами публічних закупівель, тому позов заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем, про що зазначено у позовній заяві із наведенням законодавчого обгрунтування.
Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши подані докази, з огляду на чинне законодавство та усталену судову практику судом встановлено.
Хмельницьким обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф подано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-01-10-000749-с: лот 1- паливо для бригад Хмельницької станції екстреної медичної допомоги (бензин марки А-92-60000л, дизельне паливо - 20000л), розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі 2250000,00грн., кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 26.01.2018р., дата та час розкриття тендерних пропозицій - 29.01.2018р. після завершення електронного аукціону, дата та час проведення електронного аукціону - 29.01.2018р., 13:30.: лот 2 - паливо для бригад Шепетівської станції екстреної медичної допомоги (бензин марки А-92 - 26000л, дизельне паливо - 13000л), розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі - 1092000,00грн., кінцевий термін подання тендерних пропозицій - 26.01.2018р., дата та час розкриття тендерних пропозицій - 29.0118р. після звершення електронного аукціону, дата та час проведення електронного аукціону - 29.01.2018р., 13:30.; лот 3 - паливо для бригад Кам'янець-Подільської станції екстреної медичної допомоги (бензин марки А-92 - 26000л, дизельне паливо - 14000л), розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі - 1119000,00грн., кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 26.01.2018р., дата та час розкриття тендерних пропозицій - 29.01.2018р. після завершення електронного аукціону, дата та час проведення електронного аукціону - 29.01.2018р., 14:00.
Згідно протоколу засідання тендерного комітету №6 від 30.01.2018р. за лотом 3 надійшла комерційна пропозиція від ТОВ «ТЕХОЙО НК» вартістю 951230,00грн. Переможцем процедури закупівлі бензину марки А-92, дизельного палива код ДК 021-2015-09130000-9 - Нафта та дистиляти визначено ТОВ «ТЕХОЙЛ НК».
Хмельницьким обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф подано оголошення про намір укласти договір на закупівлю палива для бригад Кам'янець-Подільської станції екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з ТОВ «ТЕХОЙЛ НК», ціна пропозиції 951230,00грн. з ПДВ.
12.02.2018р. між Хмельницьким обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (замовник) та ТОВ «ТЕХОЙЛ НК» (учасник) укладено договір на закупівлю товарів за державні кошти №3, за умовами якого учасник бере на себе зобов'язання передати замовнику у власність паливо (код ДК-021-2015-09130000-9- Нафта та дистиляти (бензин марки А-92 та дизельне паливо через мережу АЗС, а замовник зобов'язується сплатити і прийняти наступні товари: бензин марки А-92 у кількості 26000 літрів на суму 523900 грн., дизельне паливо 14000 літрів на суму 268791,67 грн. , усього 951230,00грн. (п.п. 1.1 пункт 1 договору).
До договору сторонами підписано Додаток №1 Специфікація на закупівлю товарів за державні кошти, у якій визначено ціну товару, що підлягає закупівлі, зокрема, бензин марки А-92 у кількості 200л. за ціною 20,15грн. без ПДВ на суму 4030,00грн., дизельне пальне у кількості 200л за ціною 19,199405грн. без ПДВ на суму 3839,88грн., бензин марки А-92 у кількості 1000л за ціною 22,16грн. без ПДВ на суму 22160,00грн., дизельне пальне у кількості 1000л за ціною 21,11грн. без ПДВ на суму 21110,00грн., бензин марки А-92 у кількості 20940л за ціною 23,75грн. без ПДВ на суму 497325,00грн., дизельне пальне у кількості 10690л. за ціною 22,80грн. без ПДВ на сум 243732,00грн., ПДВ 158439,38грн., всього на суму 950636,26грн.
14.02.2018р. між Хмельницьким обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та ТОВ «ТЕХОЙЛ НК» підписано додаткову угоду №1 до договору від 12.02.2018р. №3 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якої товар який був поставлений до 13.02.2018: бензин марки А-92 у кількості 200 л по ціні 2015грн./л на суму 4030,00грн., дизельне паливо у кількості 200л по ціні 19,199405грн./л на суму 3839,88грн., ПДВ 1573,98грн., усього на 9443,86грн.; товар, який буде поставлений після 13.02.2018р.: бензин марки А-92 у кількості 23450л. по ціні 22,16грн./л на суму 519652,00грн., дизельне пальне у кількості 12550л по ціні 21,11грн./л на суму 264930,50грн., 156916,50грн. ПДВ, усього на 941499,00грн. Ціна договору становить 950942,86грн.
21.02.2018р. між Хмельницьким обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та ТОВ «ТЕХОЙЛ НК» підписано додаткову угоду №2 до договору від 12.02.2018р. №3 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якої товар який був поставлений до 21.02.2018: бензин марки А-92 у кількості 200 л по ціні 2015грн./л на суму 4030,00грн., дизельне паливо у кількості 200л по ціні 19,199405грн./л на суму 3839,88грн., бензин марки А-92 у кількості 1000л. по ціні 22,16грн./л на суму 22160,00грн., дизельне пальне у кількості 1000л по ціні 21,11грн./л на суму 21110,00грн., ПДВ 10227,98грню., усього на 61367,86грн.; товар, який буде поставлений після 21.02.2018р.: бензин марки А-92 у кількості 20940л. по ціні 23,75грн./л на суму 497325,00грн., дизельне пальне у кількості 10690л по ціні 22,80грн./л на суму 243732,00грн., 889268,40грн. ПДВ, усього на 889268,40грн. Ціна договору становить 950636,26 грн.
Прокурором в матеріали справи подано інформаційну довідку Хмельницької Торгово-промислової палати від 01.03.2018р., згідно з якою середньо-ринкові ціни на паливно-мастильні матеріали за період з 05.02.2018р. по 26.02.2018р. зменшились, а саме, бензин марки А-92 з 27,45-31,9грн./л до 27,25-30,99грн./л, дизельне пальне з 26,60-30,49грн./л до 25,80-29,49грн./л.
Прокурор, вважаючи, що при укладенні додаткових угод відповідачами неправомірно збільшено вартість одиниці товару, що закуповується за державні кошти та, відповідно, зменшено кількість товару закупівлі, звернувся до суду в інтересах держави з позовом про визнання додаткових угод від 14.02.2018р. №1 та 21.02.2018р. №2 недійсними.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно вимог чинного законодавства України прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч.3 та ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. Так, відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті. Згідно з ч.4 ст.23 Закону прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді, таке право він має лише тоді, коли, зокрема, відсутній орган державної влади, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Судом приймається до уваги, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами та доповненнями в редакції Закону України від 21.12.2017р. уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом, а відповідно до ч.3 ст.7 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.
Так, уповноваженим органом на здійснення державного регулювання та реалізації державної політики у сфері закупівель є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, а центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю є, зокрема, Держаудитслужба України та Держфінінспекція України.
У Положенні «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 передбачено, що одним із основних завдань Мінекономрозвитку віднесено забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державних та публічних закупівель. Відповідно до пп. 55-59 п.4 цього ж Положення, Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове забезпечення державного регулювання у сфері державних та публічних закупівель; надає роз'яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель; розробляє примірні навчальні програми з питань організації та здійснення державних та публічних закупівель; забезпечує функціонування безоплатного веб-порталу уповноваженого органу з питань державних закупівель.
Відповідно до пп.3 п.4 Положення «Про Державну аудиторську службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення перевірки державних закупівель, а саме, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до пп.2 п.4 Положення про Державну фінансову інспекцію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014р. №310, Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, а саме, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10 ст.10), а також порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;
Зазначені правові норми свідчать про те, що уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель органи не наділені повноваженнями звертатися до суду із позовами про оскарження публічних закупівель та визнання недійсними договорів, укладених за результатами публічних закупівель, тобто, не вправі представляти інтереси держави у спірних правовідносинах. Враховуючи, що ними не здійснено належного фінансового контролю за дотриманням відповідачами законодавства про державні закупівлі, позов заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем із наведенням законодавчого обґрунтування, оскільки в результаті порушень при проведенні закупівлі та укладення договору на економічно невигідних для замовника умовах заподіюється шкода державним інтересам та нівелюється сама мета проведення публічної закупівлі у вигляді відкритих торгів - ефективне та прозоре здійснення закупівлі, створення конкурентного середовища, обрання найбільш економічно вигідної пропозиції, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Тобто судом враховується, що звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначає, що підставою представництва інтересів держави у даній справі є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину. В свою чергу, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності витрат бюджетних коштів. Тобто, правовідносини, пов'язані з укладенням додаткової угоди № 1 від 14.02.2018р., становлять "суспільний" та "публічний" інтерес.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У п. 1 та 3 постанови "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012 р. за № 7 (із змінами) Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ч. 2 або 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду.
Відтак, прокурор звертаючись до суду з заявою про вступ у справу, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Враховуючи норми Конституції України, частини 2 статті 4 ГПК України, Закону України "Про прокуратуру" враховуючи те, що даний спір може стосуватись загрози порушення економічних інтересів держави внаслідок укладення правочину із використанням бюджетних коштів, а на прокуратуру покладено обов'язок захищати інтереси держави (ст. 23 Закону України "Про прокуратури"), звернення прокурора з даним позовом є обґрунтованим. Зважаючи на викладене, твердження відповідача про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду в інтересах держави в спірних правовідносинах судом сприймаються критично.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, прокурор, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Одночасно з цим, з огляду на обраний прокурором спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний : 5сяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України (ч. ч. 1, 2, 3) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Так, п. 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Правовідносини в сфері державних закупівель регулюються Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Підстави для внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, передбачені ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
Згідно ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
У момент підписання сторонами договору від 12.02.2018р. на закупівлю товарів за державні кошти №3, сторонами досягнуто згоди щодо предмета закупівель (назва, кількість, ціна), а саме, бензин марки А-92 у кількості 26000 літрів на суму 523900 грн., дизельне паливо 14000 літрів на суму 268791,67 грн. , усього 951230,00грн.
Згідно ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
В результаті підписання сторонами угод №1 та №2 від 14.02.2018р. та 21.02.2018р. до договору № 3 від 12.02.2018р. сторонами збільшено вартість одиниці товару, що закуповується за державні кошт, з одночасним змішенням кількості товару, що закуповується. При цьому підставою для укладення додаткових угод №1 та № 2 від 14.02.2018р. та 21.02.2018р. до договору № 3 від 12.02.2018р. з урахуванням ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено п. 11.4 договору, відповідно до якого зміни вносяться у зв'язку зі зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, що не залежать від волевиявлення продавця, зумовленого зміною кон'юнктури ринку, стрімким зростанням закупівельних цін. Отже, у даному випадку сторонами змінено таку істотну умову договору як предмет договору закупівель за державні кошти як предмет договору (його кількість та вартість) у бік зменшення, зокрема, договором від 12.02.2018р. передбачено закупівлю бензину марки А-92 у кількості 26000л. та дизельного палива у кількості 14000л., тоді як згідно додаткової угоди №1 визначено, що поставлено бензину марки А-92 - 200л., передбачено поставку - 23450л. (всього 23650л.), палива поставлено 200л., передбачено поставку - 12550л. (всього 12750л.); згідно додаткової угоди №2 визначено, що поставлено бензину марки А-92 - 1200л., палива 1200л., передбачено поставку бензину - 20940л. (всього 22140л.), палива - 10690л. (всього 11890л.).
Водночас, положеннями ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», яка передбачає виключні випадки можливої зміни істотних умов договору, не передбачено можливості зміни обсягу (кількості) товару без відповідного адекватного зменшення ціни товару. Так, п.2 ч.4 ст. 36 Закону передбачено, що істотні умови договору може бути змінено у разі зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому зазначена правова норма не передбачає зміни кількісного виразу товару у випадку зміни ціни за одиницю товару. Зазначений пункт кореспондується з положеннями п.1 ч.4 ст.36, який дозволяє зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Аналогічні вимоги зазначені у листі-роз'ясненні Мінекономрозвитку від 27.10.2016 р. № 3302-06/34307-06, відповідно до якого у разі зменшення обсягів закупівлі ціна договору про закупівлю зменшується в залежності від зміни таких обсягів. Отже, оскільки при укладенні додаткових угод до договору від 12.02.2018р. відбулось зменшення кількості товару, що закуповується, то таке повинно було спричинити зменшення ціни договору. При цьому судом не заперечуються доводи відповідачів про те, що збільшення ціни товару не призвело до збільшення ціни договору (на дату укладення договору ціна становила 1 900750 грн. 00 коп. з ПДВ; на дату укладення додаткової угоди №1 до договору ціна становила 1 900487 грн. 50 коп. з ПДВ, на дату укладення додаткової угоди №2 до договору ціна становила 1 900255 грн. 90 коп. з ПДВ). Однак, у даному разі ціна договору не збільшилась виключно за рахунок неправомірного зменшення кількості предмету закупівлі.
Судом враховується, що відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. У даному разі після внесення змін до договору додатковими угодами від 14.02.2018р. та 21.02.2018р. положення останнього стосовно предмету договору, зокрема, кількості товару, що закуповується, не відповідають тендерній документації, якою передбачалась закупівля більшої кількості бензину та палива, ніж це визначено додатковими угодами.
На підставі викладеного вище не приймаються до уваги посилання відповідачів на те, що пунктом 2 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» дозволяється збільшення ціни за одиницю товару та відповідне зменшення його кількості.
Також, пунктом 2 ч.4 ст.36 передбачена можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків тільки у разі коливання ціни такого товару на ринку. Тобто, відповідачами повинно було бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку паливно-мастильних матеріалів за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод. Судом критично оцінюється посилання відповідачів на інформацію з довідок ДП «Держзовнішінформ» від 05.02.2018р. та 19.02.2018р. про зменшення ціни на бензин марки А-92 та дизпаливо з огляду на наявну в матеріалах справи Інформаційну довідку Торгово-промислової палати у Хмельницькій області від 01.03.2018р., згідно якої ринкові ціни на бензин А-92 та дизельне паливо Хмельницької області за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод змінились у бік зменшення, а не збільшення: станом на 12.02.2018р. - бензин А-92 27,45-31,49грн., дизельне пальне - 26,60 - 29,99грн.; станом на 19.02.2018р. - бензин А-92 27,25-31,49грн., дизельне пальне - 29,99грн., станом на 21.02.02.2018р. - бензин марки А-92- 27,25-31,09грн., паливо - 25,80 - 29,59грн.
Отже, відповідачами належними та допустимими доказами, які не викликають сумнів у їх достовірності, не підтверджено факт коливання цін на ринку, що дозволяло б зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків.
Також аргументи відповідачів в тому числі з посиланням на інформаційну довідку Хмельницької торгово-промислової палати про зміну цін на пальне суд оцінює критично, оскільки сторони договору при його укладенні погодили ціну, кількість товару та інші умови договору. А тому, виходячи з принципу свободи договору, передбаченого ст. 627 ЦК України, відповідач 2 не був позбавлений можливості розірвати у встановленому законодавством порядку договір на невигідних для нього умовах. Відповідач 2, знаючи про ціни, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував їх постачання відповідачу 1 за цінами згідно з договором про закупівлю товарів за державні кошти №3 від 12.02.2018р.
Посилання відповідача -2 на збільшення вартості пального партнерами відповідача, в яких він придбаває пальне, судом також сприймається критично, оскільки відповідачем 2 не доведено пряме відношення його правовідносин з контрагентами до договору про закупівлю товарів за державні кошти №3 від 12.02.2018р.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що відповідачами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди, якими суттєво зменшено обсяги пального, що планується закупити, а саме збільшено ціну за одиницю товару шляхом значного зменшення кількості товару, що закуповується, бензину марки А-92 на 3860 літрів та дизельного палива на 210 літрів, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації. Зазначене порушує основні принципи, що передбачені ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наданими прокурором доказами підтверджено факт порушення відповідачами вимог ч.4 ст.36 України «Про публічні закупівлі», тому додаткова угода №1 від 14.02.2018р. та додаткова угода №2 від 21.02.2018р. до договору №3 від 12.02.2018р. про закупівлю товару за державні кошти визнаються судом недійсними в силу закону (нікчемними).
У зв'язку із задоволенням позову судові витрати по сплаті судового збору згідно з ст.129 ГПК України покладаються на відповідачів у рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до 1. Хмельницького обласного центру екстреної допомоги та медицини катастроф Хмельницької обласної ради м. Хмельницький, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" м. Київ про визнання недійсними додаткових угод від 14.02.2018р. №1 та від 21.02.2018р. №2 до договору про закупівлю товарів за державні кошти №3 від 12.02.2018р. задовольнити.
Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 14.02.2018р. до договору №3 від 12.02.2018р. про закупівлю товару за державні кошти, укладену між Хмельницьким обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Хмельницької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" м. Київ.
Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 21.02.2018р. до договору №3 від 12.02.2018р. про закупівлю товару за державні кошти, укладену між Хмельницьким обласним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Хмельницької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" м. Київ.
Стягнути з Хмельницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, м. Хмельницький (вул. Пілотська, 1, код 26514713) на користь прокуратури Хмельницької області, м. Хмельницький (провул. Військоматський, код 02911102) 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати наказ.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ НК", м. Київ (вул.Ярославів Вал, 5В, код 41486736) на користь прокуратури Хмельницької області м. Хмельницький (провул. Військоматський, код 02911102) 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 23.06.2018 р.
Суддя О.Є. Танасюк
Віддрук. 4 пр.:
1 - до справи,
2- прокуратурі Хмельницької області (29000, м.Хмельницький, провул. Військоматський, 3);
3 - відповідачу 1 (29009, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 1);
4- відповідачу 2 (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5В)
Всім рек. з вруч.