18.06.2018 Справа № 920/65/18
м. Суми
Господарський суду Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Сидорук А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 (с. Беєве, Липоводолинський район, Сумська область)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве» (с. Беєве, Липоводолинський район, Сумська область)
про стягнення 4 338 122 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_1,
від відповідача - Маківський О.В.,
Позивач у січні 2018 року звернувся до суду із позовом про стягнення 117400,00 грн. вартості частини майна відповідача, пропорційно частці позивача у статутному капіталі відповідача. Позовні вимоги обгрутовані тим, що позивач подав у жовтні 2016 року через приватного нотаріуса заяву про вихід із складу учасників ТОВ «Беєве». Відповідач згідно із ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) був зобов'язаний виплатити позивачу вартість майна пропорційно його частці у статутному капіталі у строк до 05.01.2018, але не зробив цього.
02.05.2018 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути на його користь 4338122,00 грн. вартості частини майна відповідача пропорційно частці позивача у статутному капіталі. Заява прийнята судом до розгляду та за клопотанням позивача відстрочена сплата судового збору до ухвалення рішення у справі.
08.05.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву. Проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що позивач був виключений зі складу учасників відповідача у грудні 2007 року, що підтверджується протоколом зборів учасників ТОВ «Беєве» від 27.12.2007.
Відповідно до ухвали суду від 19.03.2018 за клопотанням позивача судом були витребувані письмові докази у головного управління статистики в Сумській області (арк. справи 98-116). Подані суду письмові докази приєднані до матеріалів справи. Також відповідачем 15.05.2018 були подані письмові докази, які були витребувані за клопотанням позивача (арк. справи 179-198).
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
30.06.2006 було проведено державну реєстрацію ТОВ «Беєве», що підтверджується письмовим доказом - копією статуту відповідача. Відповідно до п.п.4.1, 6.4 статуту відповідача серед його засновників є позивач - ОСОБА_1 із внеском станом на день державної реєстрації 4%.
Відповідно до поданого відповідачем письмового доказу - додатку до статуту, затвердженого зборами учасників відповідача 13.06.2014, були внесені зміни до пункту 6.4 статуту та частка позивача склала 4,6 %.
Також згідно із витягом з ЕДРПОУ станом на 14.03.2018 позивач є серед засновників (учасників) відповідача.
Позивач 28.09.2016 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про передачу відповідачу його заяви про вихід зі складу учасників відповідача та виплату пропорційно належній позивачу частки в статутному капіталі ТОВ «Беєве». Вказана заява була надіслана відповідачу приватним нотаріусом та вручена представнику відповідача 05.10.2016. Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами - копія нотаріально посвідченої заяви позивач та копія поштового повідомлення про вручення заяви відповідачу.
На думку позивача відповідач був зобов'язаний виплатити належну йому частку в статутному капіталі ТОВ у строк до 05.01.2018, так як відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
На підставі витребуваних судом у головного управління статистики в Сумській області фінансових документів, представник позивача визначив, що належна для виплати позивачу частина складає 4338122,00 грн. Розрахунок був здійснений на підставі даних балансу відповідача за 2016 рік станом на 31.12.2016.
Заперечуючи проти позову, відповідачем був поданий до суду письмовий доказ - копія протоколу № 2 зборів учасників ТОВ «Беєве» від 27.12.2007. При дослідженні вказаного доказу судом встановлено, що на зборах, у тому числі, розглядалося питання про виключення позивача зі складу учасників відповідача. Рішення про виключення позивача з ТОВ було прийнято одноголосно присутніми на зборах учасниками (частка присутніх учасників складала 78%).
На думку відповідача, діюче на момент прийняття вказаного рішення законодавство не визначало спеціального строку, з якого рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю про виключення зі складу учасників товариства набирає чинності. Тому вказане рішення є чинним з моменту його прийняття, тобто з 27.12.2007.
Крім цього відповідач звертає увагу суду на той факт, що підставою виключення позивача зі складу учасників товариства було невнесення позивачем частки до статутного капіталу відповідача.
Однак суд не може погодитися із вказаною позицією відповідача з огляду на наступне.
Суд звертає увагу на встановлену при розгляді справи обставину, що на момент звернення до суду із позовом, позивач згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначений серед засновників (учасників) відповідача. Крім цього, приймаючи додаток до статуту, 13.06.2014 загальними зборами також була визначена частка позивача у розмірі 4,6 %.
Порядок здійснення державної реєстрації юридичних осіб визначається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі по тексту - Закон). Відповідно до ст. 3 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
При цьому ст. 4 Закону встановлює, що принципами державної реєстрації, у тому числі, є обов'язковість державної реєстрації та здійснення реєстрації за заявницьким принципом. Також ст. 1 Закону передбачає, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Також ст. 9 Закону зазначає, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості про засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа.
Стаття 10 Закону визначає статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Так відповідно до ч.3 ст.10 Закону якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Також ст. 7 Закону України «Про господарські товариства» встановлює, що Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру. Стаття 52 зазначеного закону (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) передбачає, що зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, пов'язані зі зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.
Так судом встановлено факт прийняття зборами учасників відповідача 27.12.2007 рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства. Однак доказів прийняття рішення про внесення змін до установчих документів щодо складу засновників відповідача у зв'язку із виключенням позивача та зміни розмірів внесків інших учасників суду не подано. Натомість відповідачем у 2014 році при затвердженні додатку до статуту був визначений розмір частки позивача - 4,6%. Додаток до статуту затверджувався рішенням загальних зборів відповідача 13.06.2014 та підписаний, у тому числі і позивачем.
Тому відповідачем не доведено, що на момент звернення до суду із позовом позивач не був учасником ТОВ «Беєве».
Щодо внесення позивачем частки до статутного капіталу відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В підтвердження своєї позиції щодо невиконання позивачем обов'язку внести частку до статутного капіталу, відповідачем подана копія протоколу загальних зборів учасників товариства № 2 від 27.12.2007. Однак суд не може прийняти зазначений письмовий доказ в якості належного та допустимого з огляду на такі приписи законодавства.
Статтею 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.
Загальні збори, на яких приймалося рішення про виключення позивача зі складу учасників, були проведені з порушенням встановленого строку. Крім цього на вказаних зборах і в подальшому відповідачем не приймалося рішення щодо перерозподілу частки позивача, а навпаки, як зазначалося вище, його частка була збільшена в 2014 році.
Також суд бере до уваги той факт, що відповідачем була проведена державна реєстрація змін до статуту в частині пунктів 4.1, 6.4 та визначена частка позивача у розмірі 2346,00 грн., що складає 4,6% (пшениця у кількості 49 кг. по ціні 5000,00 грн. за тону). Державна реєстрація проведена 23.06.2014, номер запису 16171050012000177, на підставі рішення зборів учасників відповідача (протокол № 1 від 13.06.2014).
Тому суд не може взяти до уваги твердження представника відповідача про невнесення позивачем до статутного капіталу відповідача належної частки у розмірі 4,6%, так як це твердження не підтверджено жодними належними і допустимими доказами та спростовується вищезазначеними судом фактами щодо проведення державної реєстрації змін до статуту відповідача.
Відповідно до ст. 148 ЦК України (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Також п. 13.5 статуту відповідача передбачено, що учасник, який побажав вийти з товариства, подає про це заяву голові товариства, яка розглядається спільно із дирекцією. Рішення про задоволення прохання про вихід приймають чергові загальні збори.
Позивачем було дотримано встановлені законом та статутом вимоги щодо виходу зі складу учасників товариства шляхом подання відповідної заяви, а відповідачем зазначена заява отримана. Вказана обставина підтверджена наступними письмовими доказами: нотаріально посвідченою заявою позивача від 28.09.2016 та поштовим повідомленням про її вручення 05.10.2016.
Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується з рішенням загальних зборів учасників. Встановлюючи момент виходу позивача з товариства, суд бере до уваги, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого ч.1 ст. 148 ЦК України (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин), а саме - 05.01.2017.
Тому відповідно до приписів ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) відповідач був зобов'язаний здійснити виплату належної позивачу частки у строк до 05.01.2018.
Суд дійшов висновку, що невиконанням обов'язку щодо виплати позивачу частки пропорційно розміру його внеску у встановлений строк, відповідач порушив право позивач, яке підлягає захисту судом.
Щодо визначення розміру виплати суд бере до уваги наступне:
Вартість частини майна товариства, що належить до виплати позивачу, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить відповідачу, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства. При цьому вартість майна та розмір частки, що належить до виплати позивачу, повинен розраховуватися на дату волевиявлення позивача вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід - 05.10.2016.
З метою визначення вартості майна товариства станом на 31.12.2016 судом було витребувано у головного управління статистики в Сумській області фінансові документи відповідача за 2016 рік. Також позивачем були подані аналогічні документи на виконання ухали суду.
Суд погоджується із визначенням вартості майна, яке підлягає виплаті на його користь з урахуванням наступного: відповідно балансу відповідача за 2016 рік вартість його активів станом на 31.12.2016 складає 101883000,00 грн. (рядок 1300), а майнові зобов'язання відповідача станом на 31.12.2016 складають 7576000,00 грн. (рядки 1595,1695). Тому вартість майна (власний капітал) для цілей визначення частки позивача становить 94307000,00 грн.
Відповідно до затвердженого 13.06.2014 рішенням загальних зборів додатку до статуту відповідача (державна реєстрація проведена 23.06.2014) частка позивача складає 4,6%. Тому частка вартості майна, яка належить до сплати позивачу та підлягає стягненню з відповідача - 4338122,00 грн.
Суд не може взяти до уваги заперечення відповідача щодо розміру частки майна, яка підлягає стягненню, а саме: представник відповідача у судовому засіданні звернув увагу суду на той факт, що у ноторіально посвідченій заяві позивач вказав свою частку у розмірі 4%, а згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути вартість частки у розмірі 4,6%.
Однак відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) обов'язок товариства щодо розрахунків при виході з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов'язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати.
Тому позивач правомірно визначив свою вимогу у розмірі 4,6% частки вартості майна, так як саме частка такого розміру визначена за ним згідно установчих документів відповідача.
На підставі викладеного суд встановив порушення прав позивача діями відповідача та прийшов до висновку про задоволення позову в повному розмірі.
Щодо розподілу судових витрат:
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 1762,00 грн. судового збору. Також відповідно до ухвали суду від 02.05.2018 позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи факт задоволення позову в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору та з відповідача в доход Державного бюджету підлягає стягненню 63309,83 грн. судового збору.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати на правничу допомогу адвоката, несуть сторони.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною.
В підтвердження факту наявності витрат позивача на професійну правничу допомогу, ним поданий договір№ 9 від 03.01.2018 та акт виконаних послуг від 26.01.2018.
З поданих доказів вбачається факт надання послуг адвоката на загальну суму 3000,00 грн. та факт сплати вказаних коштів позивачем адвокату.
Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у даній справі є співрозмірними із складністю справи та із виконаними адвокатом роботами.
Тому вказані витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве» (с. Беєве, Липоводолинський район, Сумська область, 42512, код 34072062) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 42512) 4 338 122,00 грн. вартості частини майна пропорційно частці у статутному капіталі товариства, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору, 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беєве» (с. Беєве, Липоводолинський район, Сумська область, 42512, код 34072062) в доход Державного бюджету (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030101, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) 63309,83 грн. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.06.2018.
Суддя О.Ю. Резніченко