вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3043/17
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши скаргу № Д1-04/56 від 29.05.2018 р. Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 з примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 07.12.2017 р. у справі
за позовом Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ
до Державного підприємства “Регіональні електричні мережі", м. Київ
про стягнення 350727,83 грн.
Секретар судового засідання: Зоря В.С.
за участю представників :
від стягувача: ОСОБА_2 (дов. № 01/44-1040Д від 21.12.2017 р.);
від заявника(боржник): ОСОБА_3 ( дов № 19 від 23.01.2018 р.);
від ДВС: не з'явився;
Встановив:
Рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2017 р. позов державного підприємства “Енергоринок” задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” на користь Державного підприємства “Енергоринок” 350727,83 грн. штрафу та 5260,92 грн. судового збору.
13.03.2018 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 07.12.2017 р., яке набрало законної сили 12.02.2018 р., видано наказ.
01.06.2018 р. до господарського суду Київської області від державного підприємства “Регіональні електричні мережі” надійшла скарга № Д1-04/56 від 29.05.2018 р. на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_1, в якій скаржник просить суд визнати незаконними дії, що вчинені головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 з примусового виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 911/3043/17, визнати недійсним рішення, що прийнято в межах виконавчого провадження № 56303813 у вигляді постанови про арешт майна боржника від 05.05.2018 р. та зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві утриматися від звернення стягнення на майно державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, допоки господарським судом Київської області не буде винесено ухвалу в порядку ч. 5 ст. 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
В обгрунтування вимог скарги скаржник зазначає, що постанова Подільського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві від 05.05.2018 р. у ВП № 56303813 про арешт майна порушує встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок звернення стягнення на кошти боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2018 р. розгляд скарги призначено на 14.06.2018 р.
Представник стягувача у судовому засіданні 14.06.2018 р. зазначив, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Представник боржника у судовому засіданні 14.06.2018 р. підтримав вимоги скарги.
Державний виконавець Подільського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 в судове засідання 14.06.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103265458355.
ОСОБА_4 до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Розглянувши скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на дії державного виконавця Подільського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 13.03.2013 р. у справі № 911/3043/17, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, судом встановлено наступне:
Рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2017 р. позов державного підприємства “Енергоринок” задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” на користь Державного підприємства “Енергоринок” 350727,83 грн. штрафу та 5260,92 грн. судового збору.
13.03.2018 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 07.12.2017 р., яке набрало законної сили 12.02.2018 р., видано наказ.
При примусовому виконанні наказу № 911/3043/17 від 13.03.2017 р. у виконавчому провадженні № 56303813 постановою головного державного виконавця Подільського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 від 05.05.2018 р. накладено арешт на майно боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (справа № 911/4610/15) та введено процедуру розпорядження майном.
Скаржник зазначає, що накладаючи арешт на майно боржника за спірною постановою від 05.05.2018 р., виконавцем порушено норми: абз. 4 ч. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , де визначено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; абз. 4 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника; абз. 3 ч. 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).
Крім того, скаржник вказує на те, що чинним законодавством передбачено спеціальний режим стягнення коштів і особливий порядок звернення стягнення на кошти та майно боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство.
Як вбачається із постанови про накладення арешту на майно боржника від 05.05.2018 р. ВП № 56303813, даною постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей про здійснення державним виконавцем заходів по стягненню коштів з рахунків боржника (надіслання відповідних вимог до банків), відомостей про наявність чи відсутність коштів та узгодження з розпорядником майна стягнення коштів з рахунків боржника.
Згідно з абз. 4 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).
В пункті 15 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 «Про ОСОБА_4 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначено, що статтею 19 Закону врегульовано правовідносини, пов'язані із застосуванням мораторію на задоволення вимог кредиторів, який має на меті зупинення виконання грошових зобов'язань конкурсних кредиторів та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Цією статтею розширено порівняно з попередньою редакцією Закону правові наслідки введення відповідного мораторію. Зокрема, зупиняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги до боржника (у тому числі на предмет застави), зупиняється перебіг строку позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми. Виконання грошових зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється під контролем арбітражного керуючого, а виконання майнових зобов'язань - під контролем господарського суду шляхом винесення відповідної ухвали у справі про банкрутство про звернення стягнення на майно боржника.
Також, абз. 5 п 17. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 визначено, що господарський суд за заявою розпорядника майна може скасувати арешти майна боржника та інші обмеження щодо розпорядження його майном незалежно від суб'єкта їх накладення, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника або відновленню його платоспроможності.
Таким чином, в разі виконання грошових зобов'язань відповідне питання має бути узгоджене з розпорядником майна, зокрема, розпорядника майна має бути повідомлено про намір списання коштів з рахунку. Для виконання майнових зобов'язань наявність відповідної ухвали суду є обов'язковою.
Також суд враховує, що згідно зі ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.
Згідно з ч. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
При цьому, норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” підрозумівають майно, як сукупність майнових активів боржника, за рахунок яких погашаються вимоги кредиторів. ОСОБА_4, під поняттям “майно” в Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід розуміти як рухоме і нерухоме майно, так і інші майнові активи, в тому числі кошти. ОСОБА_4 розрізняє майно лише з огляду на процедури, які до нього застосовуються, зокрема, звернення стягнення можливе на певне визначене рухоме чи нерухоме майно шляхом його реалізації та отримання коштів дл задоволення вимог кредиторів, в разі наявності у боржника коштів, такі кошти можуть бути стягнуті.
Таким чином, наведені в ч. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обмеження, які діють під час процедури розпорядження майном, стосуються всіх майнових активів боржника, і накладення арешту на майно боржника є обмеженнями розпорядження майном боржника, що може бути застосовано виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
При цьому, слід розрізняти, що абз. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає можливість безпосереднього стягнення грошових коштів з рахунку боржника в установі банку під контролем арбітражного керуючого (розпорядника майна) і відповідна норма не передбачає накладення арешту на рахунки боржника. Таким чином, під контролем розпорядника майна можливе лише стягнення коштів з рахунків, накладення ж арешту на кошти є обмеженням, яке може бути застосовано виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Крім того, абз. 3 ч. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає стягнення грошових коштів за їх наявності безпосередньо з рахунку боржника, в разі відсутності коштів, накладення арешту на майно фактично є обмеженням розпорядження майном (коштами), на що потрібно узгодження суду в справі про банкрутство.
Так, після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі і щодо боржника норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет по застосуванню відносно інших норм чинного законодавства.
Як уже, зазначалось, ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (справа № 911/4610/15) та введено процедуру розпорядження майном.
Суд зазначає, що норми Закону України «Про виконавче провадження», хоч і не передбачають підстав зупинення виконавчого провадження за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, та одночасно норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлюють спеціальний статус та порядок розпорядження майном та коштами боржника відносно якого триває провадження у справі про банкрутство; суд зазначає, що після відкриття провадження у справі про банкрутство, за вимогами до боржника, на які не поширюється дія мораторію, здійснюються заходи примусового виконання в порядку та з врахуванням особливостей, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який покликаний забезпечити облік та схоронність майна боржника для забезпечення можливості задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, вчинення дій з майном боржника, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема накладення арешту на майно боржника, поза процедурою банкрутства, тобто без відповідної ухвали суду чи участі розпорядника майна, порушує вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як визначено ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, враховуючи, що спірною постановою здійснені виконавчі дії у вигляді арешту майна боржника, відносно якого триває провадження у справі про банкрутство, виконавцем в порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поставлено до відома та не узгоджено відповідне питання стягнення коштів з розпорядником майна, накладення арешту на майно боржника здійснено за відсутності відповідної ухвали суду у справі про банкрутство.
За таких обставин, судом встановлено протиправність дій державного виконавця щодо винесення спірної постанови, наявність підстав для визнання її недійсною та зобов'язання державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження дотримуватись вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
ОСОБА_4 до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Дослідивши вказані вище обставини в сукупності, судом встановлено, що наявними матеріалами підтверджується протиправність дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 56303813 у вигляді прийняття постанови від 05.05.2018 р. про арешт майна боржника.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скарга ДП «Регіональні електричні мережі» підлягає задоволенню в частині визнання незаконними дій державного виконавця Подільського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 з виконання наказу господарського суду Київської області від 13.03.2018 р. у справі № 911/3043/17 у вигляді винесення постанови від 05.05.2018 у ВП № 56303813 про арешт майна боржника та визнання недійсною вказаної постанови державного виконавця.
Також, заявник просить зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві утриматися від звернення стягнення на майно Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», допоки господарським судом Київської області не буде винесено ухвалу в порядку ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .
ОСОБА_4 до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).
Проте, всупереч викладеному, вказана вимога заявника не направлена на захист порушеного права.
Також, у господарського суду в межах розгляду скарги на дії органу ДВС відсутні повноваження встановлювати порядок виконання державним виконавцем наказу суду.
Крім того, суд зазначає, що заявник просить зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві утриматися від звернення стягнення на майно Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», тоді як законодавством передбачено, що суд зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).
Таким чином, скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 234, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу державного підприємства “Регіональні електричні мережі” № Д1-04/56 від 29.05.2018 р. на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 56303813 задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 з виконання наказу господарського суду Київської області від 13.03.2018 р. у справі № 911/3043/17 у вигляді прийняття постанови від 05.05.2018 р. у ВП № 56303813 про арешт майна боржника.
3. Визнати недійсною постанову державного виконавця Подільського районного відділу ДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 від 05.05.2018 р. у ВП № 56303813 про арешт майна боржника.
4. В задоволенні іншої частини скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складено 23.06.2018 р.
Суддя О.О. Рябцева