ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 червня 2018 року № 826/5756/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23 лютого 2018 року за №0008761409.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм, зокрема, Податкового кодексу України, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на підстави, визначені у відзиві на позовну заяву, а саме на те, що перевірка, яка стала підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення проведена у межах норм чинного законодавства, так як постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року №1104, якою затверджено перелік органів державного нагляду, на які не поширюється дія Закону України від 03 листопада 2016 року №1728-VIIІ, опублікована на офіційному порталі Кабінету Міністрів України 18 грудня 2017 року, а тому відповідач вважає, що законної сили постанова набрала 18 грудня 2017 року. Заявив клопотання про закінчення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до норм частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Тому, суд вирішив закінчити розгляд справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В період з 08 лютого 2018 року по 14 лютого 2018 року на підставі наказу №1537 від 30 січня 2018 року та направлення №482/26-15-14-09 від 01 лютого 2018 року працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а саме господарської одиниці, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Раїси Окіпної, 4-А, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій.
За результатами перевірки складено акт перевірки №б/н від 14 лютого 2018 року.
В ході перевірки встановлено наступне: підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі непродовольчими товарами без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Також, в акті перевірки зазначено, що перед початком проведення перевірки, проведено контрольну розрахункову операцію з придбання портативної колонки вартістю 225,00 грн. на вказану суму розрахунок проводився у готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок. Видано видаткову накладну від 08 лютого 2018 року №1283.
На думку представників Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, вказана колонка відноситься до переліку груп техніко-складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні та має код згідно УКТЗЕД 8518210090.
На підставі висновків перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0008761409 від 23 лютого 2018 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1 (одна) гривня.
За наведених обставин позивач вважає рішення контролюючого органу протиправним та таким, що порушує його права платника податків, а тому звернувся до суду за їх захистом.
При вирішенні даного спору по суті, суд виходить з такого.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають, зокрема, право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).
У відповідності до пунктів 80.1 та 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет на 2018 рік» мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності продовжено до 31 грудня 2018 року.
Згідно з статтею 6 Закону України від 03 листопада 2016 року №1728-VIIІ «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року №1104 затверджено перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону №1728-VIII, зокрема Державну фіскальну службу України та її територіальні органи.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року №1104 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та діє до 31 грудня 2018 р. включно.
Частиною 1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року №503/97 встановлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України", газета "Урядовий кур'єр".
Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України".
Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України".
Відповідно до частини 2 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року №503/97 нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення відповідно до статті 1 цього Указу.
Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.
Згідно з частиною 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року №503/97 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Відповідно до інформації з офіційного сайту "Офіційний вісник України" постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1104 опублікована в друкованому виданні 23 лютого 2018 року.
Виходячи з системного аналізу норм, наведених вище, суд приходить до висновку, що проведення фактичної перевірки у термін з 08 лютого 2018 року до 14 лютого 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України в м. Києві фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є таким, що проведено з порушенням норм законодавства, у зв'язку з тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1104, якою Державній фіскальній службі України та її територіальним органам дозволено проведення перевірок, набрала законної сили лише 23 лютого 2018 року.
Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем норм пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та винесеного податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2018 року №0008761409, то суд погоджується з доводами позивача про їх безпідставність у зв'язку з наступним.
Відповідно до норм пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 11 вересня 2015 року №1526533405332 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи.
Законом України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» внесено, зокрема зміни до пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України, відповідно до якого реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи (фізичні особи-підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 грн.
Згідно з пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:
першої групи;
другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Відповідно до абзацу 4 пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.
В акті фактичної перевірки від 14 лютого 2017 року №б/н зазначено, що перед початком перевірки представниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено контрольну розрахункову операцію з придбання портативної колонки вартістю 225,00 грн. на вказану суму розрахунок проводився у готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок. Видано видаткову накладну від 08 лютого 2018 року №1283. Інших експлуатаційних документів не видавались виробником (продавцем, виконавцем).
На підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 16 березня 2017 року №231, представниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві придбана портативна колонка віднесена до складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.
Суд не погоджується з даним твердженням відповідача виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 25-1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» технічно складні побутові товари - непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.
Згідно з частиною 2 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №506, до технічно складних побутових товарів належать непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний термін.
Частиною 7 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №506, визначено, що необхідна, доступна та достовірна інформація про товари, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, доводиться виробником (продавцем) до відома споживача в експлуатаційних документах, що додаються виробником до товару.
До експлуатаційних документів належать текстові, графічні конструкторські документи, які окремо або разом дають можливість ознайомитися із споживчими властивостями товару і в яких визначаються правила його експлуатації, зокрема технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.
Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що портативна колонка придбана перед початком проведення перевірки не відноситься до технічно складних побутових товарів, оскільки продавцем (виробником, виконавцем) при продажі не видавались експлуатаційні документи, передбачені чинним законодавством.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що матеріали фактичної перевірки та надані представником відповідача копії документів не підтверджують, факт порушення позивачем норм підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У зв'язку з чим суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача від 23 лютого 2018 року № 0008761409 також протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23 лютого 2018 року за №0008761409.
Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 705,00 грн. (сімсот п'ять гривень 00 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко