ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 червня 2018 року № 826/16850/17
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Шевченко Н.М.,
за участі секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат», третя особа - Миргородська об'єднана податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, про стягнення заборгованості,
за участі учасників справи:
представника позивача - Гриценка Ю.В.,
представника третьої особи - Гриценка Ю.В.,
Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі по тексту також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» (надалі по тексту також - відповідач), третя особа - Миргородська об'єднана податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, у кому просить стягнути з рахунків відповідача суму податкового боргу в розмірі 1236895,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується податкова заборгованість перед бюджетом, яка не заявлялась до стягнення в судовому порядку в розмірі 1236895,74 грн., що складається з орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб у сумі 937374,11 грн. (основний платіж - 930467,05грн., штрафні санкції - 6 907,06 грн.) та податку на нерухоме майно у сумі 299521,63 грн. (основний платіж - 298280,05 грн., штрафні санкції - 1241,58 грн.).
У встановлений строк відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача та третьої особи Гриценко Ю.В. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» зареєстровано як суб'єкта господарювання та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на загальній системі оподаткування.
Відповідач - ТОВ «Миргородський сироробний комбінат» перебуває на обліку в Миргородській об'єднаній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, як платник податків за неосновним місцем обліку.
Податковий борг по орендній платі за земельну ділянку з юридичних осіб виник з огляду на таке.
Частковою несплатою поточних зобов'язань за період з жовтня 2016 по жовтень 2017 року в сумі 930467,05 грн., з урахуванням переплати у сумі 8892,55 грн. самостійно визначених відповідачем в податкових деклараціях та уточненому розрахунку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):
- № 9017458056 від 16.02.2016 у сумі 196572,67 грн.;
- № 9013901652 від 08.02.2017 у сумі 732147,9 грн.;
- № 9060451069 від 20.04.2016 у сумі 1746,48грн.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язану самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 288.7 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Приписами пп. 286.2 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності Ж платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з пп. 287.3 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та користувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Донарахуванням сум податкового зобов'язання у розмірі 6802,56 грн. (штрафні санкції), визначених податковим повідомленням - рішенням № 0004281200 від 15.12.2016, згідно положень з ст. 126 ПК України, прийнятим на підставі акту про результати камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 16-20-12-02-49/102/31575405/1315 від 14.12.2016 за порушення відповідачем вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України. Вищевказане податкове повідомлення - рішення отримано відповідачем (представником) 15.12.2016, що підтверджується підписом на податковому повідомленні - рішенні. (а. с. 40)
Відомостей про те, що дане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось в судовому чи іншому порядку суду не надано.
Також, донарахуванням сум податкового зобов'язання в розмірі 104,50 грн. (штрафні санкції), визначених податковим повідомленням - рішенням № 0000751200 від 14.04.2017, згідно з вимогами ст. 126 ПК України, прийнятим на підставі акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання по орендній платі за землю ТОВ «Миргородський сироробний комбінат» № 1551/16-31-12-02-43/31575405 від 12.04.2017 за порушення відповідачем вимог п. 287.3 ст. 287 ПК України.
Вказане повідомлення-рішення отримано відповідачем (представником) 14.04.2017, що підтверджується підписом на податковому повідомленні - рішенні (а. с. 43).
Суд зазначає, що відомостей про те, що вищевказане податкове повідомлення - рішення в судовому чи іншому порядку оскаржувалось не надано.
Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у відповідача виник у зв'язку з частковою несплатою поточних платежів в сумі 326145,95 грн., з урахуванням переплати у сумі 2517,12 грн. самостійно визначених відповідачем в податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
- № 9139646829 від 09.08.2016р. в сумі 35240 ,05 грн.;
- № 9014100123 від 09.02.2017р. в сумі 290905,90 грн.
Відповідно до положень п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Як зазначалось вище, у п. 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація - документ, що подається платник податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.266.1.1 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положеннями пп. 266.2.1 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп. 266.3.1 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з пп. 266.3.3 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування ф підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. (п.п. 266.6.1 ПК України)
Відповідно до пп. 266.9.1 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Донарахуванням сум податкового зобов'язання в розмірі 1241,58 грн. (штрафні санкції), визначених податковим повідомленням - рішенням № 0017951214 від 10.10.2017, згідно з ст. 126 ПК України, прийнятим на підставі акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ «Миргородським сироробним комбінатом» від 14.08.2017 № 3979/16-31-12-14-30/31575405 за порушення відповідачем вимог п. 266.10.1 ст. 266 ПК України. Вказане повідомлення - рішення отримано відповідачем (представником) 10.10.2017, що підтверджується підписом на податковому повідомленні - рішенні. (а. с. 37)
У суду дані про те, що таке податкове повідомлення - рішення в судовому чи іншому порядку оскаржувалось відсутні.
Положеннями п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання га/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання га/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.
Суд зазначає, що у матеріалах справи наявні докази того, що Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області направляло відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 21048-17 від 02.12.2016. (а. с. 45) Вказана вимога отримана представником відповідача 06.12.2016.
Надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, який не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому, чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.
Приписами п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Суд, ураховуючи надані позивачем пояснення та документи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з положеннями п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, передбачено право податкового органу - звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків податкового боргу або його частини.
Згідно з п.п.16.1.4. п.16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У п. 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Представником позивача надано довідку про перелік відкритих ТОВ «Миргородський сироробний комбінат» рахунків у банках. (а. с. 15 - 17)
Також, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області на підтвердження обставин, на яких грунтуються позовні вимоги надано: довідку - розрахунок суми боргу станом на 30.11.2017 (а. с. 19), розрахунок суми боргу (а. с. 20 - 21).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу та підстав для його стягнення, а тому вимога про стягнення з ТОВ «Миргородський сироробний комбінат» спірної заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, суд звертає увагу на ч. 2 ст. 139 КАС України, якою визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таким чином, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» (ЄДРПОУ 31575405, вул. Бориспільська, 6, м. Київ, 02099) на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (ЄДРПОУ 39461639, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) суму податкового боргу в розмірі 1236895,74 грн. (один мільйон двісті тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 74 коп.)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко
Повний текст рішення складено 23.06.2018.