ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 червня 2018 року № 826/6270/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові Н.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки"
до Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
представник позивача: Смосюк Сергій Миколайович (довіреність від 12.05.2017 б/н),
представник відповідача: Івахненко Станіслав Олександрович (довіреність від 26.07.2017 № 159/26-15-10-03-17),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними виписаними щодо відшкодування витрат на електроенергію та комунальні послуги та на суми передоплати за керамічну плитку, які оформлені у відповідно до вимог чинного законодавства. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення, які обґрунтовує тим, що операція з надання компенсації витрат за спожиту електричну енергію та комунальні послуги не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки орендодавці не здійснюють операції з постачання електричної енергії та комунальних послуг. Також відповідач посилався на те, що за результатами перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача перерахування грошових коштів постачальнику ТОВ "АТЕМ ГРУП" враховано і як зменшення кредиторської заборгованості за оприбуткованими та неоплаченим товарами, і як дебіторська заборгованість за наданим ТОВ "АТЕМ ГРУП" авансом. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.
В період з 24.02.2017 по 07.04.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт від 14.04.2017 № 130/26-15-14-02-04/38105080, яким встановлено, зокрема, порушення пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, а саме, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки" до складу податкового кредиту необґрунтовано віднесено суми податку на додану вартість, сплачені орендодавцем у складі вартості електроенергії та комунальних послуг на загальну суму 157 698,00 грн. та порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки" необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за податковими накладними виписаними ТОВ "АТЕМ ГРУП" на суму 1 758 152,00 грн.
10.05.2017 на підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002661402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 1 521 859,00 грн. та № 0002671402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 521 068,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 104 2014 грн.
Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 10.05.2017 №0002661402 та №0002671402 звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому виникнення у платника податків права формування податкового кредиту пов'язане з датою тієї події, що відбулася раніше, до якої поряд з датою отримання платником податку товарів віднесено дату списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату відповідних товарів.
Визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість по "першій події" відповідає також міжнародній практиці, зокрема практиці застосування податку на додану вартість в європейських державах, та законодавчо закріплено положеннями Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 про спільну систему податку на додану вартість.
Статтею 167 вказаної Директиви встановлено, що право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає за фактом виникнення податкових зобов'язань за податком, що може бути віднесений на зменшення податкового зобов'язання.
Відповідно до статті 168 Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 про спільну систему податку на додану вартість у тому обсязі, в якому товари й послуги використовуються в цілях операцій платника податку, що підлягають оподаткуванню, такому платникові податку надається право відносити на зменшення податкового зобов'язання зазначені нижче суми з податку на додану вартість, що має бути ним сплачений, у Державі-члені, в якій такий платник податку виконує зазначені операції: a) податок на додану вартість, що належить до сплати або був сплачений у такій Державі-члені, у зв'язку з поставкою такому платникові податку товарів і послуг, що були чи мають бути надані іншим платником податку; b) податок на додану вартість, що належить до сплати у зв'язку з операціями, котрі вважаються поставками товарів або послуг згідно зі статтею 18(a) та статтею 27; c) податок на додану вартість, що належить до сплати у зв'язку з придбанням товарів у межах Співтовариства згідно зі статтею 2(1) (b) (i); d) податок на додану вартість, що належить до сплати за операціями, котрі вважаються придбанням у межах Співтовариства згідно зі статтями 21 та 22; e) податок на додану вартість, що належить до сплати або був сплачений у зв'язку з імпортуванням товарів у таку Державу-члена.
Також, суд звертає увагу на позицію викладену Державною фіскальною службою України в листі від 15.05.2017 №1568/4/99-99-12-02-01-13: "Наведені законодавчі норми пов'язують виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення "першої події", якою може виступати і факт перерахування авансу контрагенту за майбутню поставку.
Пункт 200.4 ст. 200 Кодексу надає право платнику податку на включення суми податку на додану вартість до розрахунку бюджетного відшкодування за умови фактичної сплати податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині податку на додану вартість)."
Відповідно до акту від 14.04.2017 № 130/26-15-14-02-04/38105080 та наданих відповідачем заперечень єдиним обґрунтуванняv встановлення факту допущення позивачем порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість за податковими накладними виписаними ТОВ "АТЕМ ГРУП" на суму 1758152,00 грн. є встановлення того, що станом на 31.12.2016 кредиторська заборгованість позивача за розрахунками з ТОВ «АТЕМ ГРУП» складала 35552141,61 грн. (з урахуванням ПДВ), при цьому сплачені позивачем грошові кошти у сумі 10716428,95 грн., визначені як аванси сплачені з відображенням за ними дебіторської заборгованості за відповідними замовленнями, а отже за даними бухгалтерського обліку позивача, перерахування коштів постачальнику - ТОВ «АТЕМ ГРУП» враховано і як зменшення кредиторської заборгованості за оприбуткованими та неоплаченими товарами, і як дебіторська заборгованість за наданим авансом.
В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «АТЕМ ГРУП» за договором поставки на умовах передоплати № 14/12-16 від 14.12.2016.
Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється на умовах 100% передплати.
Платіжними дорученнями від 21.12.2016 №3396 на суму 7500000,00 грн. з призначенням платежу "Передоплата за керамічну плитку, згідно Договору 14/12-16 від 14.12.2016 р. у т.ч. ПДВ 20% - 1250000,00" та від 23.12.2016 № 3422 на суму 3000000,00 грн. з призначенням платежу "Передоплата за керамічну плитку, згідно Договору 14/12-16 від 14.12.2016 р. у т.ч. ПДВ 20% - 500000,00" позивачем було перераховано ТОВ «АТЕМ ГРУП» грошові кошти у відповідних сумах.
ТОВ «АТЕМ ГРУП» виписано на ім'я позивача податкові накладні від 21.12.2016 № 229 та від 23.12.2016 № 244 на суми які відповідають сумам передоплати здійснених платіжними дорученнями Зазначені накладні, копії яких наявні в матеріалах справи оформлені відповідно до положень Податкового кодексу України.
З аналізу наявної в матеріалах справи копії декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, податковий кредит по контрагенту ТОВ «АТЕМ ГРУП» за грудень 2016 року позивачем був сформований за податковими накладними від 21.12.2016 № 229 та від 23.12.2016 № 244.
Посилання відповідача на те, що за даними бухгалтерського обліку позивача, перерахування коштів постачальнику - ТОВ «АТЕМ ГРУП» враховано і як зменшення кредиторської заборгованості за оприбуткованими та неоплаченими товарами, і як дебіторська заборгованість за наданим ТОВ «АТЕМ ГРУП» авансом не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з платіжних доручень від 21.12.2016 № 3396 та від 23.12.2016 № 3422 чітко вбачається, що ними було здійснено саме передоплату за товар, а не погашення вже наявної заборгованості, у той час, як надання оцінки порядку проведення розрахунків між суб'єктами господарювання у випадку їх здійснення у відповідності до вимог чинного законодавства не відноситься до компетенції податкового органу.
Таким чином, враховуючи те, що податкові накладені були виписані ТОВ «АТЕМ ГРУП» за першою з подій - датою списання коштів з банківського рахунка позивача на здійснення попередньої оплати за договором поставки на умовах передоплати, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на формування за вказаними податковими накладеними податкового кредиту на суму 11758152,00 грн.
Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
За визначенням підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з положеннями пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Таким чином, якщо орендодавцем є не бюджетна установа, кошти, що отримуються від орендаря у вигляді відшкодування витрат на енергоносії, що є складовою витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, включаються до бази оподаткування податком на додану вартість та оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах.
Аналогічна позиція доведена до платників податків у листі Державної фіскальної служби України від 09.09.2014 №3120/6/99-99-19-02-02-15 "Щодо оподаткування операцій з оперативної оренди" в якому зазначено наступне: "При цьому суми ПДВ за придбаною електричною енергією з урахуванням того обсягу, за який орендодавець - небюджетна установа отримує компенсацію від орендаря, такий орендодавець має право включити до складу податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).".
Крім того, операції з компенсації орендодавцю - не бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії не є операціями, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою податку на додану вартість, не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування відповідно до норм статей 195-197 Податкового кодексу України.
Відповідно до акту від 14.04.2017 № 130/26-15-14-02-04/38105080 та наданих відповідачем суду заперечень встановлення факту допущення позивачем порушення пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, зумовлено тим, що останнім віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями з відшкодування електроенергії та комунальних послуг за виписаними орендодавцями податковими накладними на загальну суму 788490,1 грн., крім того, ПДВ 157698,1 грн., у тому числі: ТОВ «АВС-Цитрус» на суму 90845,41 грн., крім того, ПДВ - 18169,09 грн.; ТОВ «ПРАЙМ-ЛТД» на суму 152561,69 грн., крім того, ПДВ - 30712,36 грн.; ПАТ «Івано-Франківське Управління виробничо-технологічної комплектації» на суму 40807,75 грн., крім того, ПДВ - 8161,57 грн.; ТОВ "МАЯК-ВЕСТДОМ" на суму 49425,27 грн., крім того, ПДВ - 9885,08 грн.; ФОП ОСОБА_4 на суму 183857,74 грн., крім того, ПДВ - 36771,55 грн.; ТОВ «ТЦ «Великий скіф» на суму 30458,39 грн., крім того, ПДВ - 6091,68 грн.; ТОВ «Маркет-Сервіс Святошинський» на суму 117349,96 грн., крім того, ПДВ - 23470,0 грн.; ТОВ «Дніпровська плодоовочева база» на суму 68233,33 грн., крім того, ПДВ - 13646,67 грн.; ТОВ "ЄВРОБУДСЕРВІСС" на суму 46790,13 грн., крім того, ПДВ - 9358,03 грн.; ПрАТ «Чернівецька обласна друкарня» на суму 7160,41 грн., крім того, ПДВ - 1432,08 грн., сплачені орендодавцем у складі вартості електроенергії та комунальних послуг на загальну суму 157 698,00 грн.
Факт належного оформлення вказаних накладених та реального здійснення господарських операцій за якими їх було виписано відповідачем не заперечується.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивач не є бюджетною установою, нарахування податку на додану вартість на суми компенсації вартості комунальних послуг та, як наслідок, формування податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТОВ «АВС-Цитрус», ТОВ «ПРАЙМ-ЛТД», ПАТ «Івано-Франківське Управління виробничо-технологічної комплектації», ТОВ "МАЯК-ВЕСТДОМ", ФОП ОСОБА_4, ТОВ «ТЦ «Великий скіф», ТОВ «Маркет-Сервіс Святошинський», ТОВ «Дніпровська плодоовочева база», ТОВ "ЄВРОБУДСЕРВІСС", ПрАТ «Чернівецька обласна друкарня» є правомірним.
З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки" (02002, м. Київ, вул. Панельна, 1, код ЄДРПОУ 38105080) Головного управління ДФС у м. Києві (04119, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.05.2017 № 0002661402 та № 0002671402.
3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04119, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє Кераміки" (02002, м. Київ, вул. Панельна, 1, код ЄДРПОУ 38105080) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 643,90 грн. (тридцять тисяч шістсот сорок три грн. 90 коп.).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов