ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 червня 2018 року № 826/3730/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судових засідань Яцеленко Ю.О., представника позивача Таргонського О.І. (нотаріальна довіреність від 12.04.2018 року), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПечерської районної в м. Києві державної адміністрації
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 , у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1 місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 згідно заяви ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання від 27 грудня 2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд на 24.04.2018 року.
Через канцелярію суду 23.04.2018 року подано відзив на позовну заяву.
У судове засідання 24.04.2018 року з'явився представник позивача. Відповідачем, належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, відповідно до рекомендованого поштового повідомлення, яке міститься у матеріалах справи, явку уповноваженого представника не забезпечено.
Представником позивача позовні вимоги підтримано, в обґрунтування яких зазначено, що 06.07.2015 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією на підставі рішення XІІ сесії VІ скликання Київської міської ради від 13.11.2013 року №473/9961 видано ордер на жилу площу в гуртожитку №502, яким надано право на зайняття позивачем жилої площі за адресою: АДРЕСА_2 , розміром 10,7 кв.м. (далі - гуртожиток). На момент отримання Ордеру, позивач проживала у цьому ж гуртожитку, що підтверджується відомостями, що містяться у її паспорті.
27.12.2017 року до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації позивачем подано заяву про реєстрацію місця проживання в гуртожитку за адресою : АДРЕСА_1 (далі - Заява).
28.12.2017 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації позивачу відмовлено на підставі абзацу третього пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, а саме з підстав недійсності поданих документів (ордеру).
Позивач вважає, що відмова у реєстрації місця проживання з підстав недійсності ордеру є протиправною та суперечить положенням Житлового кодексу, оскільки ордер може бути визнано недійсним виключно в судовому порядку шляхом прийняття судом відповідного рішення. Отже, позивач впевнений, що на дату подання Заяви ордер був дійсним та слугував підставою для реєстрації місця проживання.
Зокрема, позивач зазначає, що порушене право позивача полягає у не коректному визначенні інформації про місце проживання у Єдиному державному демографічному реєстрі із зазначенням номеру кімнати гуртожитку, з огляду на що, просить суд визнати протиправною дії щодо відмови позивачу у реєстрації місця проживання на підставі ордеру та зобов'язати відповідача здійснити таку реєстрацію.
Заслухавши пояснення представника позивача по суті позову, судом оголошено зміст відзиву, поданого відповідачем.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що 27.12.2017 року позивачем подано Заяву, та в якості документа, що підтверджує право на проживання в гуртожитку - Ордер від 06.07.2015 року.
Пунктом 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в УРСР зазначено, що Ордер є дійсним протягом 30 днів, з огляду на що, відповідач притримується позиції, що по спливу 30-денного терміну ордер автоматично стає недійсним без визнання його в судовому порядку.
Отже, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та ознайомившись із відзивом відповідача судом запропоновано надати додаткові докази та оголошено перерву в розгляді справи на 07.06.2018 року.
У судове засідання 07.06.2018 року прибув представник позивача. Відповідачем, належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, відповідно до рекомендованого поштового повідомлення, яке міститься у матеріалах справи, явку уповноваженого представника не забезпечено.
Представником позивача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень.
Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07.06.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до посвідченої позивачем копії паспорта позивача, долученого до матеріалів справи, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві 15.03.2012 року за адресою:
АДРЕСА_3 державною адміністрацією 06.07.2015 року на підставі рішення XІІ сесії VІ скликання Київської міської ради від 13.11.2013 року №473/9961 видано Ордер на жилу площу в гуртожитку №502, яким надано право на зайняття позивачем жилої площі за адресою: АДРЕСА_2 , розміром 10,7 кв.м.
До Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації позивачем подано заяву 27.12.2017 року про реєстрацію місця проживання в гуртожитку за адресою : АДРЕСА_1 (далі - Заява).
28.12.2017 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації позивачу відмовлено на підставі абзацу третього пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, відповідно до якого, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними.
Вважаючи своє право на коректне зазначення відомостей про зареєстроване місце проживання у Єдиному демографічному державному реєстрі (наявність в адресі відомостей про кімнату гуртожитку, в якій проживає позивачка) порушеними, внаслідок відмови відповідача у реєстрації місця проживання на підставі ордеру від 06.07.2015 року, позивач звернувся до суду.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією місця проживання або місця перебування особи, врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV).
Даний Закон регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до стаття 2 Закону №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 2 Розділу «Свобода пересування» Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Змістом статті 3 Закону №1382-IV передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
В силу норм статті 6 Закону №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до пункту 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 (далі - Правила) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Пунктом 18 Правил передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Згідно з пунктом 11 Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації;
у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
З матеріалів справи судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві 15.03.2012 року за адресою: АДРЕСА_3 .
Зокрема, факт того, що позивач проживає за цією адресою з 15.03.2012 року підтверджується долученими до матеріалів справи: копією паспорта, копіями квитанцій про сплату комунальних послуг за кімнату 68 у гуртожитку №502, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та квитанціями до прибуткового касового ордера за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік, що позивачем та відповідачем не заперечується.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, місце проживання позивача вже було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчать матеріали справи, не є скасованим, що не заперечується представником позивача.
Проте, суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду, оскільки вважає своє право порушеним у зв'язку із тим, що останню зареєстровано у гуртожитку, проте не у кімнаті №68 гуртожитку, в якій вона проживає з 2012 року, що тягне за собою некоректне зазначення адреси позивача у відомостях Єдиного державного демографічного реєстру.
Досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що право позивача на реєстрацію місця проживання не порушено, оскільки вона на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді є зареєстрованою за адресою, за якою мешкає.
Як зазначено вище, статтею 6 Закону №1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до пункту 26 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11;
рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
свідоцтва про смерть;
повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні);
підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту);
підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев'ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування.
Разом із заявою особа подає:
документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження;
квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що здійснити реєстрацію місця проживання особи можливо в разі зняття особи з реєстрації попереднього місця проживання, тобто, особа має бути не зареєстрованою.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 фактично просить, щоб відповідачем було здійснено реєстрацію позивача за місцем проживання за адресою, за якою вона зареєстрована, із зазначенням номера кімнати, в якій вона проживає у гуртожитку. Отже, як вважає позивач, це є не нове місце реєстрації, а доповнення в зазначену адресу місця реєстрації номеру кімнати 68.
Проте, суд дійшов висновку, що юридично, адреса: АДРЕСА_3 та адреса: АДРЕСА_1 є двома різними адресами, з огляду на що, суд вважає, позивачеві першочергово необхідно вирішити питання щодо зняття з місця реєстрації на адресою: АДРЕСА_3 шляхом звернення з відповідними документами до уповноваженого органу, а після звернутися з заявою для здійснення реєстрації за новою адресою АДРЕСА_1 , оскільки чинним законодавством не передбачено внесення змін чи доповнень до даних місця реєстрації, а також не передбачено здійснення запису ще про одну реєстрацію, що свідчить про існування одночасно двох записів про реєстрацію місця проживання тієї самої особи.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем, відмовляючи позивачу у реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , не порушено право позивача на реєстрацію місця проживання, оскільки вона вже є зареєстрованою за адресою в гуртожитку, не знята з обліку та реєстрацію місця проживання не скасовано.
Щодо твердження позивача про протиправність відмови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації позивачу у реєстрації місця проживання на підставі недійсності поданих документів (ордеру), суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 58 Житлового кодексу Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Відповідно до виданого ордера в передбачене в ньому житлове приміщення вселяються як громадянин, що одержав ордер, так і члени його сім'ї, зазначені в ордері. Згідно п. 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила квартирного обліку) при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації.
Відповідно до п.69 Правил квартирного обліку на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток № 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.
Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що ордер - це по суті право установчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім'єю у жиле приміщення.
Ордер дійсний протягом 30 днів, з огляду на що, зазначений термін є присічним для вселення у жиле приміщення.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем вже реалізовано (пред'явлено) ордер з метою вселення в гуртожиток №502, яким надано право на зайняття позивачем жилої площі за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 10,7 кв.м.
Пунктом 73 Правил квартирного обліку передбачено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Отже, слід дійти висновку, що відповідачем помилково відмовлено на підставі недійсності ордеру, оскільки останнім не надано доказів щодо визнання такого ордеру недійсним у судовому порядку.
Проте, оскільки суд дійшов висновку, що право позивача на реєстрацію місця проживання не порушено в силу того, що вона є зареєстрованою та мешкає за адресою АДРЕСА_3 , що є адресою гуртожитку, в якому вона просить її зареєструвати із зазначенням кімнати, відмова відповідача у реєстрації місця проживання з підстав недійсності ордеру не спричиняє юридичних наслідків для позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дії Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 , у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на те, що судом не встановлено порушене право позивача на реєстрацію місця проживання, та на те, що судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача, що полягають у відмові такої реєстрації, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1 місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 згідно заяви ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання від 27 грудня 2017 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. № 21-87а13.
Так, пунктами 28, 29 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 встановлено, що реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.
У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи.
Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення за формою згідно з додатком 17, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до органу реєстрації для внесення відповідних відомостей до документа, до якого вносяться відомості про місце проживання/перебування.
Працівник органу реєстрації:
формує і вносить дані про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи до реєстру територіальної громади;
формує інформацію про скасування реєстрації/ зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи для її передачі до Реєстру.
У разі виявлення ДМС або її територіальними органами порушень законодавства органом реєстрації під час здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи такому органу надсилається повідомлення щодо необхідності проведення відповідної перевірки. У разі підтвердження зазначених порушень реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи підлягає скасуванню.
Враховуючи, що законодавцем чітко закріплено повноваження відповідного органу на прийняття рішення щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи або його скасування такого рішення, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на що, задоволенню не підлягає.
Отже, судом встановлено, що право позивача не порушено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Разом з тим, позивач скористався своїм правом на судовий захист та йому такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ).
Відповідач: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича- Павленка, 15, код ЄДРПОУ 37401206).
Повний текст складено 20.06.2018 року.
Суддя Л.О. Маруліна