ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 червня 2018 року № 826/5347/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача при відмові у скасуванні нарахованої суми грошового зобов'язання відповідно до податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №8212-17 від 17.06.2015, №8213-17 від 17.06.2015 та №0001091206 від 26.02.2016;
зобов'язати відповідача подати до органу Казначейства висновок про повернення надміру сплачених коштів з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 60 000,00 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №8212-17 від 17.06.2015, №8213-17 від 17.06.2015 та №0001091206 від 26.02.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сплатив транспортний податок за 2015 рік у розмірі 50000 грн., а також штраф в розмірі 10000 грн. за затримку на 40 календарних днів сплати грошового зобов'язання. Втім, 23.09.2016 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/4102/16 скасовані податкові повідомлення-рішення №8212-17 від 17.06.2015, №8213-17 від 17.06.2015. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 повернуто апеляційну скаргу відповідача. У зв'язку з набранням законної сили постановою суду, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для скасування нарахованих сум грошових зобов'язань за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 у справі № 826/4102/16.
Позивач вважає відмову у скасуванні нарахованих сум транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік безпідставною та неправомірною, а неподання контролюючим органом висновку до органу державного казначейства протиправним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову або відзиву щодо заявлених позовних вимог до суду не надав.
Враховуючи положення частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є власником транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 200, з об'ємом двигуна 4461 куб. см., 2012 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 20 березня 2013 року, а також транспортного засобу марки Lexus, модель LS 600H L, з об'ємом двигуна 4969 куб. см., 2014 року випуску, дата першої реєстрації транспортного засобу - 11 листопада 2014 року.
Відповідачем прийнято оскаржувані рішення №8212-17, №8213-17, якими позивачу нараховано податкові зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 50000,00 грн.
Крім того, рішенням №0001091206 позивача, за несвоєчасну сплату транспортного податку з фізичних осіб, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10000,00 грн.
Позивачем зазначені суми по транспортному податку сплачені, що підтверджується квитанціями №3664122 від 05.11.2015, №13111119-1 від 13.11.2015.
Позивач 07.03.2017 скерував на адресу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про повернення помилково сплачених сум транспортного податку за 2015 рік в розмірі 50000 грн. та штрафу в розмірі 10000 грн. У заяві позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення №8212-17 від 17.06.2015, №8213-17 від 17.06.2015 та №0001091206 від 26.02.2016, якими позивачу визначено податкові зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» скасовані, у зв'язку з чим позивач просить повернути помилково сплачені кошти.
Листом від 30.03.2017 №3574/С/26-58-13-05-13 відповідач повідомив про відсутні підстави для скасування нарахованої суми грошових зобов'язань (податкові повідомлення-рішення №8212-17 від 17.06.2015, №8213-17 від 17.06.2015 та №0001091206 від 26.02.2016), оскільки рішення суду першої інстанції не набрала законної сили.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що помилково сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
Згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Відповідно до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Згідно з пунктом 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Наведені правові норми вказують, що необхідними і достатніми умовами повернення платнику податків з бюджету суми помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань є: 1) наявність спірної суми в якості суми коштів, зарахованої до відповідного бюджету понад нараховані або помилкової суми грошових зобов'язань; 2) відсутність у платника податків податкового боргу; 3) подання заяви про повернення суми помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі із зазначенням напряму перерахування коштів.
Досліджуючи наявність підстав для повернення позивачу помилково сплачених коштів у розмірі 60 000,00 грн., суд встановив, що згідно з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.06.2015 №8212-17, №8213-17 позивачу нараховані податкові зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 50000,00 грн. та згідно рішенням №0001091206 26.02.2016 позивача, за несвоєчасну сплату транспортного податку з фізичних осіб, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10000,00 грн.
На виконання вказаних рішень ОСОБА_1 сплатив до бюджету транспортний податок та штраф за затримку сплати вказаного податку, що підтверджується копіями квитанцій №3664122 від 05.11.2015 на суму 50000 грн, №13111119-1 від 13.11.2015 на суму 10000 грн.
Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 у справі №826/4102/16 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.06.2015 №8212-17, №8213-17 та від 26.02.2016 №0001091206 позов задоволено, визнано протиправними та скасовані вказані рішення.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 зазначену апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві повторно звернулась з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У свою чергу згідно з частинами третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Таким чином, постанова суду першої інстанції набирає законної сили, зокрема, після повернення апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, з урахуванням ухвалення судового рішення у справі №826/4102/16, суд приходить до висновку, що позивач не мав обов'язку сплачувати суми податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 50 000,00 грн., визначені на підставі податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.06.2015 №8212-17, №8213-17 та від 26.02.2016 №0001091206, а тому сплачена суму транспортного податку у розмірі 50 000,00 грн. є помилково сплаченою.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся із заявою від 07.03.2017, в якій позивач, на підставі статті 43 Податкового кодексу України, просив повернути помилково сплачені суми транспортного податку за 2015 рік в розмірі 50000 грн. та суму штрафу в розмірі 10000 грн. У заяві позивач вказав підстави для повернення, суми, яку необхідно повернути, напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Вказану заяву відповідачем отримано 10.03.2017 за вх. №395/Г та листом від 30.03.2017 №3574/С/26-58-13-05-13 повідомив, що неможливість повернення вказаних сум, оскільки рішення суду про скасування податкових повідомлень-рішень не набрало законної сили.
В даному випадку, дослідивши зазначені матеріали у взаємозв'язку з наведеними вище вимогами законодавства, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на повернення суми надміру сплаченого транспортного податку, оскільки останній сплачено до бюджету безпідставно, що встановлено в ході судового розгляду даної справи. Позивач виконав усі умови, передбачені статтею 43 Податкового кодексу України, зокрема, звернувся до відповідача із відповідною заявою, які необхідні для повернення помилково сплачених сум транспортного податку.
При цьому суд враховує, що контролюючим органом не наведено жодних обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у поверненні позивачу помилково сплачених грошових зобов'язань та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке повернення.
Таким чином, відповідач в порушення вимог статті 43 Податкового кодексу України в установлені законодавством строки не підготував висновку про повернення помилково сплачених позивачем сум з транспортного податку з фізичних осіб з Державного бюджету України та не подав його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а відтак суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо неподання висновку про повернення помилково сплачених грошових коштів до органу Казначейства.
Водночас, суд зазначає, що відповідач відзив на позов не надав, а в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача податкового боргу, а відтак ОСОБА_1 має переплату з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 50 000,00 грн. та сплачену суму штрафу в розмірі 10 000 грн.
Як зазначив Верховний суд України у постанові від 12 липня 2016 року (справа № 826/2184/15) спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
У постанові від 07 червня 2016 року у справі 806/2256/16 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, за наявності належних підстав для повернення помилково сплачених грошових коштів, суд приходить до висновку про ефективність відновлення порушеного права шляхом зобов'язання податкового органу скласти та подати до органу казначейської служби висновок про повернення позивачу суми надміру сплаченого транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 60 000 грн.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання висновку про повернення помилково сплачених грошових коштів з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 60 000 грн. до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про повернення надміру сплачених коштів з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 60 000,00 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №8212-17 від 17.06.2015, №8213-17 від 17.06.2015 та №0001091206 від 26.02.2016.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур