23 червня 2018 року справа № 823/1917/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
14.05.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (18010, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області №0007904/1307-2301 від 19.03.2018.
В обґрунтування заявленого позову зазначено, що відповідач при визначенні суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, не застосував ставку податку в розмірі 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на перше січня звітного року та прийняв оскаржуване рішення, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі 119393 грн 60 коп.
Ухвалою суду від 17.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
В письмовому відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що позивач є власником нерухомого майна, що розташоване в м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 177, тому відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266,7 статті 266 Податкового кодексу України оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням їй визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у сумі 119393,60 грн. Звернув увагу суду, що підпункт 4.1.9 пункт 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачає заборону вносити зміни до будь-яких елементів податків та зборів. Однак Законом України № 71-VIII встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зміни до елементів податку не вносились, тому принцип стабільності податкових правовідносин не порушений. Крім того зазначив, що рішення місцевої ради оприлюднено на її офіційному веб-сайті.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, що розташоване за адресою м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 177, загальною площею 7462,1 кв.м.
Відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України та рішення Черкаської міської ради від 28.01.2016 №2-136 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради» контролюючим органом обчислено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (7462,1 кв.м.*16,00 грн = 119393,60 грн) та сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007904/1307-2301 від 19.03.2018 про сплату суми вказаного податку.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 ПК України.
У відповідності до п.п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до п.10.3 ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за один квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з п.24 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.
Рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 “Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси” затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси, відповідно до п.6.2 якого ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
28 січня 2016 року Черкаською міською радою прийнято рішення “ 2-136 “Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312 “Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси” згідно з яким п.6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси викладено у наступній редакції - ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2016 року у справі №712/2617/16-а, яка за наслідками апеляційного та касаційного оскарження залишена без змін, визнано п.6.2 Положення “Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Черкаси”, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28 січня 2016 року недійсним та нечинним - таким, що не набрав чинності з 01 січня 2016 року.
Отже, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості що перебувають у власності позивача становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
В той же час, 01 січня 2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” від 20 грудня 2016 року №1791-VIII відповідно до п.3 р. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
Отже, враховуючи, що Черкаською міською радою до 15 липня 2016 року не було прийнято рішення щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки мають застосовуватись з коефіцієнтом 0,5.
Таким чином, встановлена п.6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року №2-1312, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості що перебувають у власності юридичних осіб, яка становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, має застосовуватись із урахуванням коефіцієнту 0,5, встановленого п.3 р.ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” від 20 грудня 2016 року №1791-VIII. Тобто, ставка податку за 1 кв. метр нерухомості на 2017 рік складає 8,00 грн.
Відповідно до п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом невірно застосовано ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 цього КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи спір, суд, керуючись ч. 3 статті 2 КАСУ, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1193,94 грн. підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області №0007904/1307-2301 від 19.03.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Черкаській області (м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (18010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1193 (одну тисячу сто дев'яносто три) грн 94 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Тимошенко