23 червня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/795/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши у спрощеному провадженні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.12.2017 року в частині та зменшення нарахованої суми штрафу,
встановив:
25 квітня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (далі по тексту - позивач або ТОВ "Транслойд") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.12.2017 року в частині та зменшення нарахованої суми штрафу, а саме:
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 01.01.2017 року №0075911201 у частині застосування штрафу у розмірі 20 % від суми ПДВ 166331,58 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 01.01.2017 року №0075911201 за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на 20 календарних днів у розмірі 20% від суми ПДВ 166331,58 грн.
- зменшити нараховану суму штрафу в розмірі 33713,08 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на 20 календарних днів у розмірі 20% від суми ПДВ 166331,58 грн. на застосування штрафу в розмірі 16633,16 за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на 15 календарних днів у розмірі 10% від суми ПДВ 166331,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акта перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ “ТРАНСЛОЙД” від 16 листопада 2017 року №2913/21-22-12-01/37238384, прийнято податкове повідомлення-рішення №0075911201 від 01.12.17 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних на 20 календарних днів в розмірі 20 % від суми ПДВ 166331,58 грн. На думку позивача, порушення строку реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних сталося у зв'язку із бездіяльністю контролюючого органу, який, за відсутності будь-яких обґрунтувань, впродовж тривалого часу не вчинив жодних дій щодо укладення або відмови в укладенні з позивачем ОСОБА_1 про визнання електронних документів, що блокувало роботу підприємства.
Ухвалою від 27.04.2018 року у справі відкрито спрощене провадження.
Ухвалою суду від 15 червня 2018 року у справі замінено неналежного відповідача.
Ухвалою суду від 15 червня 2018 року розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.
01 червня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтовано тим, що відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та встановлено порушення строків такої реєстрації. На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 16.11.2017 р., відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення, яким до відповідача застосовано штрафні санкції. Вказане податкове повідомлення - рішення вважає правомірним.
Крім того вказав, що нормативними документами не визначено термін укладання договору про визнання електронних документів. 18 квітня 2017 року договір про визнання електронних документів від 04 квітня 2017 року було автоматично заблоковано до розгляду. Щодо судових витрат вказав, що у справі відсутні належні докази реальності адвокатських витрат.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне: посадовими особами відповідача 16.11.2017 р. проведено камеральну перевірку дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН ТОВ “ТРАНСЛОЙД” за березень, серпень 2017 року.
За результатами перевірки складено акт №2913/21-22-12-01/37238384 від 16 листопада 2017 року. Вказаним актом перевірки зафіксовано 103 факти реєстрації податкових накладних в ЄРПН на термін 20 днів та один факт реєстрації податкової накладної з порушенням строку на 74 дні.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Н» від 01.12.2017 р. № НОМЕР_1, яким застосовано до позивача штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 до 30 календарних днів на суму ПДВ 166331,58 грн. у розмірі 20 % у сумі 33266, 42 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 1116,66 грн. у розмірі 40 % у сумі 460,66 грн.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового Кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Відповідно до акта перевірки № 2913/21-22-12-01/37238384 від 16.11.2017 р., посадовими особами Головного управління ДФС у Херсонській області встановлено 104 факти порушення граничних строків реєстрації позивачем податкових накладених з них 103 - на строк 20 календарних днів, 1 - на 74 календарних дні.
Відповідно до вимог законодавства, вказані податкові накладні щодо яких встановлено порушення строків реєстрації на 20 календарних днів зареєстровані 20 квітня 2017 року. При цьому, вказані податкові накладні повинні були бути зареєстровані до 31 березня 2017 року.
Суд зазначає, що позивач, як на підставу порушення строків реєстрації, посилається на несвоєчасне укладення нового договору про визнання електронних документів №1, поданого від 04 квітня 2017 року та укладеного 18 квітня 2017 року, яке відбулося з вини податкового органу.
В ході розгляду справи встановлено, що у зв'язку із зміною з 03 квітня 2017 року юридичної адреси, товариство засобами електронного зв'язку подало до ДФС України новий договір про визнання електронних документів №1 від 04 квітня 2017 року, що підтверджується повідомленням про отримання від 04 квітня 2017 року о 15:44:59 установою Державна Фіскальна служба звіту “Договір про визнання електронних документів”, а також в повідомленні зазначено “Через певний час подбайте про прийом квитанції №1 щодо результатів перевірки Вашого електронного звіту”.
З квитанції №1 від 04 квітня 2017 року вбачається, що документ доставлено до Державної фіскальної служби України 04 квітня 2017 року о 15:44:47, документу призначено реєстраційний номер НОМЕР_2, документ збережено на центральному рівні. В квитанції зазначено, що дію договору припинено, новий Договір приймається до розгляду.
18 квітня 2017 року о 17:06:26 на адресу товариства на дійшла квитанція №2 (не прийнято), відповідно до якої договір не прийнято.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: пп. 17.1.14. п.17.1 ст.17 ПК України встановлено, що платник податків має право реалізовувати через електронний кабінет права та обов'язки, передбачені цим Кодексом та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв'язку.
При цьому, відповідно до пп. 21.1.1, пп. 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно п.42-1.1 ст.42-1 ПК України, електронний кабінет створюється та функціонує за принципом спрощення процедури взаємодії платників податків та контролюючого органу та прискорення електронного документообігу між ними.
Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов'язків, визначених цим Кодексом та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання цього Кодексу, законами з питань митної справи, в тому числі, шляхом:
реєстрації, коригування податкових накладних / розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних та акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних;
перегляду в режимі реального часу інформації про податкові накладні / розрахунки коригування, реєстрація яких в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена;
доступу платників податків до системи електронного адміністрування податку на додану вартість у розрізі поточних значень всіх доданків та від'ємників, передбачених пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, в режимі перегляду у реальному часі та доступу до даних Єдиного реєстру податкових накладних, включаючи можливість формування, перевірки та підтвердження податкових накладних, складених платником податку чи його контрагентами за вчиненими між ними правочинами, для цілей формування податкового кредиту платником податків, перевірки та визначення дати і часу реєстрації таких накладних та/або розрахунків коригування, а також перегляд інформації про незареєстровані податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, подані на реєстрацію платником податків, із зазначенням причини відмови у їх реєстрації;
забезпечення можливості адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, у тому числі подання заперечень на акт або довідку, якими оформлені результати перевірки, подання скарги на податкове повідомлення-рішення або інше рішення, дію або бездіяльність контролюючого органу чи посадової особи контролюючого органу, у тому числі рішення про коригування митної вартості, рішення щодо класифікації товарів для митних цілей, про визначення країни походження, рішення щодо підстав для надання податкових пільг тощо;
взяття на облік, внесення змін до облікових відомостей (включаючи, але не обмежуючись, внесення або зміну інформації про осіб, які мають право підписувати податкову звітність, та сертифікатів відкритого ключа їхніх електронних цифрових підписів та/або печатки (за наявності), зняття з обліку (у тому числі взяття на облік, внесення змін до облікових відомостей та зняття з обліку осіб, які здійснюють операції з товарами у порядку, визначеному Митним кодексом України), переходу на спеціальні режими оподаткування та інших реєстраційних дій;
отримання будь-якого документа, що стосується такого платника податків та має бути виданий йому контролюючим органом згідно із законодавством України, або інформації з баз даних про такого платника податків шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням електронного підпису посадової особи контролюючого органу та печатки контролюючого органу з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису;
забезпечення взаємодії платників податків з контролюючими органами з інших питань, передбачених цим Кодексом, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв'язку (п.42-1.2 ст.42 ПК України).
Відповідно до п.42-1.5 ст.42-1 ПК України, платник податків стає користувачем електронного кабінету та набуває право подавати звітність в електронній формі і вести листування засобами електронного зв'язку в електронній формі після проходження в електронному кабінеті електронної ідентифікації онлайн з використанням електронного підпису з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису або тих сервісів ідентифікації, використання яких дозволяється методологом електронного кабінету. Забороняється вимагати від платника податків вчинення додаткових дій, не передбачених цим пунктом, для того щоб отримати право користування електронним кабінетом. Єдиною підставою для відмови у проходженні ідентифікації платника податків в електронному кабінеті є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа.
В ході розгляду справи встановлено, що позивач до 04 квітня 2017 року був користувачем електронного кабінету з відповідними правами.
03 квітня 2017 року позивачем змінено податкову адресу та 04 квітня 2017 року подано до Державної фіскальної служби України договір про визнання електронних документів.
Відповідно до Квитанції №1 від 04 квітня 2017 року, ДФС України зазначила про порушення позивачем вимог статті 13 Закону України “Про електронний цифровий підпис”, а саме: сертифікат відкликано за даними АЦСК - сертифікат директора і діючого договору: ЄДРПОУ: 37238384, ДРФО: НОМЕР_3, №00020f8a000024c10000000462e9ffad35768d56, видавець: ГФ-39034634-2 АЦСК ТОВ “КС”, найменування: ОСОБА_2. Вказала, що дію договору припинено, новий Договір приймається до розгляду.
При цьому, суд зазначає, що Закон України «Про електронний цифровий підпис» не містить такого правового поняття, як відкликання сертифікату, крім того, такого поняття не міститься і у ст. 13 Закону України «Про електронний цифровий підпис»,
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про електронний цифровий підпис», Акредитований центр сертифікації ключів негайно скасовує сформований ним посилений сертифікат ключа у разі: закінчення строку чинності сертифіката ключа; подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника; припинення діяльності юридичної особи - власника ключа; смерті фізичної особи - власника ключа або оголошення його померлим за рішенням суду; визнання власника ключа недієздатним за рішенням суду; надання власником ключа недостовірних даних; компрометації особистого ключа.
При цьому, суб'єктом владних повноважень не надано належних доказів, щодо наявності перелічених підстав для скасування посиленого сертифікату ключа.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (далі по тексту - Закон України № 851-IV) встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.
Статтею 2 Закону України № 851-IV встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, відносини, пов'язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про телекомунікації", "Про обов'язковий примірник документів", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (ч.1 ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
З матеріалів справи встановлено, що позивач належним чином надіслав договір про визнання електронних документів на адресу податкового органу, а останній належним чином отримав цей договір, оскільки направив на адресу позивача відповідне повідомлення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву пояснив, що тривалий строк розгляду договору про визнання електронних документів №1 від 04 квітня 2017 року мотивований приписами Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.
Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. N 233 (чинній, на час виникнення спірних правовідносин), (далі по тексту - Інструкція) визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.
Пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:
7.1 платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.
Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.
За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.
Платником податків фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності);
7.2 після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків;
7.3 після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
7.4 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;
7.5 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;
7.6 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
7.7 датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п.7 розділу ІІІ Інструкції №233).
Суд звертає увагу, що квитанція №2 (не прийнято) від 18.04.2017 року 17:06:26 не відповідає підпункту 7.6, оскільки не містить жодних причин відмови у прийнятті договору про визнання електронних документів, а також зазначення помилки в формуванні документу, яка не дає підстав його прийняти. При цьому, суд враховує помилкову позицією ДФС України про порушення позивачем вимог ст.13 Закону України “Про електронний цифровий підпис”, яка викладена в квитанції №1 від 04.04.2017 року 15:44:47.
Зважаючи на матеріали справи, суд приходить до висновку, що податковим органом під час 14-ти денної перерви між квитанцією №1 та квитанцією №2 в процесі надання остаточної відповіді стосовно договору про визнання електронних документів порушено права та інтереси позивача, оскільки позивачем вживалися заходи щодо реєстрації договору про визнання електронних документів з метою реєстрації податкових накладних та несвоєчасний його розгляд призвів до затримки реєстрації податкових накладних на 20 календарних днів.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем при застосуванні штрафу у розмірі 20 % від суми ПДВ за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних порушено засади пропорційності, з дотриманням балансу між вчиненим порушення та застосованими санкціями.
Крім того, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо необхідності зволікань при укладенні або відмові в укладанні договору.
Посилання відповідача, що він не обмежений в строках прийняття або не прийняття договору про визнання електронних документів, суд вважає помилковим, оскільки при розгляді даного питання податковий орган повинен враховувати інтереси позивача та можливі наслідки зволікання у розгляді питання щодо договору.
Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового Кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Отже, з огляду на матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 01.01.2017 року №0075911201 у частині застосування штрафу у розмірі 20 % від суми ПДВ 166331,58 грн. та необхідності скасувати у частині податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 01.01.2017 року №0075911201 за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на 20 календарних днів у розмірі 20% від суми ПДВ 166331,58 грн.; зменшити нараховану суму штрафу в розмірі 33713,08 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на 20 календарних днів у розмірі 20% від суми ПДВ 166331,58 грн. на застосування штрафу в розмірі 16633,16 за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 календарних днів у розмірі 10% від суми ПДВ 166331,58 грн.
У п. 110 рішенні від 23 липня 2002 року Європейського суду з прав людини “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає, що ч. 1,2, 4,5 ст. 138 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником позивача до матеріалів справи надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд зазначає, що вимога позивача щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги підлягає задоволенню, оскільки вказані витрати підтверджені належними та допустимими доказами, а саме до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги від 01.04.2018 р., додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги, копію платіжного доручення № 13136 від 12.06.2018 р. щодо оплати договору про надання правової допомоги у розмірі 4000 грн., актом наданих послуг від 15.06.2018 р.
Враховуючи вказане, загальний розмір витрат на правову допомогу, який підлягає задоволенню становить 4000 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів щодо підтвердження правомірності своїх дій.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (73003, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 19, флігель Б, код ЄДРПОУ 37238384) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.12.2017 року в частині та зменшення нарахованої суми штрафу- задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 01.01.2017 року №0075911201 в частині застосування штрафу у розмірі 20 % від суми ПДВ 166331,58 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 01.01.2017 року №0075911201 в частині затримки реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на 20 календарних днів у розмірі 20% від суми ПДВ 166331,58 грн.
Зменшити нараховану суму штрафу в розмірі 33713,08 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на 20 календарних днів у розмірі 20% від суми ПДВ 166331,58 грн. на застосування штрафу в розмірі 16633,16 за затримку реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на 15 календарних днів у розмірі 10% від суми ПДВ 166331,58 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (73003, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 19, флігель Б, код ЄДРПОУ 37238384) судові витрати в сумі 1762 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (73003, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 19, флігель Б, код ЄДРПОУ 37238384) витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 8