12 червня 2018 року справа № 823/1183/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Черкаській області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_5 (19700, Черкаська область, с. Домантове, вул. Перемоги, 74, далі - ОСОБА_1, позивач) подав позов до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, далі - ОСОБА_4 управління, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить зобов'язати відповідача сплатити до Пенсійного фонду України 22%, що складає 7258,16 грн від суми 32991,62 грн, податок з доходу фізичних осіб у сумі 5938,50 грн від суми 32991,62 грн, 1,5 % військового збору у сумі 494,87 грн, стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 100000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі № 823/1468/17, на користь позивача, зокрема, стягнуто грошове утримання за час вимушеного прогулу в розмірі 32991,62 грн без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, однак відповідачем не було сплачено податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що суперечить вимогам пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. Податкового кодексу України, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пп. 2.1.2 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими страховими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.
У лютому 2018 року позивач звернувся до начальника ОСОБА_4 управління із заявою, в якій, серед іншого, просив зобов'язати начальника фінансового управління здійснити відповідні відрахування до Пенсійного фонду України за час вимушеного прогулу в період з 19.09.2017 по 11.12.2017, на що отримав листа від 06.03.2018, в якому відповідач зазначає, що підстави для нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб відсутні.
Такі дії відповідача привели до втрати фізичного здоров'я ОСОБА_1, зменшення розміру виплати допомоги по безробіттю, а також моральних страждань у зв'язку з чим позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що постановою Київського апеляційного адміністративного судочинства від 12.12.2017, зокрема, стягнуто з ГУНП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу в розмірі 32991,62 грн без урахування податку на доходи фізичних платежів та інших обов'язкових платежів.
Відповідач зазначає, що оскільки списання грошового утримання за час вимушеного прогулу в розмірі 32991,62 грн здійснювалося ГУДКСУ в Черкаській області шляхом безспірного списання коштів з рахунку боржника (тобто судове рішення виконано уповноваженим органом державної влади), то відповідач немає ніякого обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб.
Відповідач наголошує, що грошове забезпечення за період з 19.09.2017 по 11.12.2017 позивачеві ОСОБА_4 управлінням не нараховувалося та не виплачувалося.
Також, відповідач вважає необґрунтованою позовну вимогу про стягнення з ГУНП в Черкаській області моральної шкоди в сумі 100000,00 грн. Окрім того позивачем не надано доказів на підтвердження завданої шкоди, а також не надано розрахунку суми моральної шкоди та не зазначено чим керувався позивач та з яких міркувань виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.
16 березня 2018 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки зазначені в даній ухвалі.
30 березня 2018 року позивач надав до суду заяву про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору, а 03.04.2018 клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
04 квітня 2018 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено, що розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.05.2018.
02 травня 2018 року позивач подав до суду клопотання про залучення в якості третіх осіб на боці позивача із самостійними вимогами на предмет спору ГУ ДФС у Черкаській області та ГУ ПФУ в Черкаській області.
02 травня 2018 року усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду, занесеними до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення в якості треті х осіб на боці позивача із самостійними вимогами на предмет спору ГУ ДФС у Черкаській області та ГУ ПФУ в Черкаській області та відкладено підготовче провадження до 16.05.2018.
08 травня 2018 року позивач подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог із додатками.
16 травня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 29.05.2018.
29 травня 2018 року усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 04.06.2018.
04 червня 2018 року учасники справи подали до суду заяви про згоду для переходу до розгляду справи по суті на 04.06.2018
04 червня 2018 року усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду, занесеними до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2018, оголошено перерву у судовому засіданні для розгляду справи по суті до 12.06.2018.
У судовому засіданні 12.06.2018 позивач та його представник просили адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача - відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі № 823/1468/17, зокрема, стягнуто з ОСОБА_4 управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_5 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу в розмірі 32991,62 грн з 19.09.2017 по 11.12.2017 без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
16 лютого 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_4 управління із заявою, в якій просив зобов'язати начальника фінансового управління здійснити відповідні відрахування до Пенсійного фонду України за час вимушеного прогулу в період з 19.09.2017 по 11.12.2017, після цього сплатити позивачеві заробітну плату з 12.12.2017 по 30.01.2018.
ОСОБА_4 управління надіслало ОСОБА_1 лист № 29/С-89 від 06.03.2018, відповідно до якого повідомило, що на виконання постанови від 12.12.2017 у справі № 823/1468/17 ОСОБА_4 управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області 23 січня 2018 року проведене безспірне списання коштів з рахунку ОСОБА_4 управління Національної поліції в Черкаській області на користь позивача як середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 19.09.2017 по 11.12.2017.
Також, відповідач у вказаному листі зазначив, що ОСОБА_4 управління грошове забезпечення за період з 19.09.2017 по 11.12.2017 позивачеві не нараховувало та не виплачувало, а тому провести нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб немає правових підстав.
Позивач, вважаючи, що саме на відповідача покладений обов'язок щодо здійснення нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та військового збору від отриманої суми середнього грошового забезпечення, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Відповідно до пункту 18.1 статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Згідно із пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Пункт 164.2 статті 164 ПК України передбачає перелік доходів, які включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (пп. 164.2.20).
Пунктом 168.1 статті 168 ПК України передбачено оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Аналіз наведених норм ПК України свідчить, що податковий агент сплачує суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету, в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи. Податковий агент у розумінні ПК України - особа на яку покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику.
Згідно із 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1, 2 статті 20 вказаного Закону визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства
Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Як свідчать матеріали справи, 23.01.2018 ОСОБА_4 управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області, виконуючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі № 823/1468/17 про стягнення коштів (відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 1404-VIII), проведено безспірне списання коштів з рахунку відповідача в сумі 32991,62 грн на користь ОСОБА_1
Отже, ОСОБА_4 управління у даному випадку не є податковим агентом відносно позивача, оскільки жодного обчислення, нарахування чи виплати доходу останньому не здійснило. Безспірне списання органом Казначейства коштів з рахунку ОСОБА_4 управління на користь позивача, на переконання суду, не може бути віднесене до доходу останнього, як доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого (виплаченого) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
В даному випадку, відбулося безспірне списання коштів з рахунку відповідача на користь позивача на виконання рішення суду про стягнення коштів відповідно до Закону № 1404-VIII.
Оскільки, відповідач у даному випадку не є податковим агентом у розмінні підпункту 14.1.180 пункту статті 14 ПК України, та не є страховиком, а тому у нього відсутній обов'язок сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та страхові внески за позивача.
Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_4 управління сплатити до Пенсійного фонду України 22%, що складає 7258,16 грн від суми 32991,62 грн, податок з доходу фізичних осіб у сумі 5938,50 грн від суми 32991,62 грн, 1,5 % військового збору у сумі 494,87 грн не можуть бути задоволені. Як наслідок, у задоволенні похідної від вказаних позовної вимоги про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення в повному обсязі складене та підписане 22.06.2018.
Суддя В.О. Гаврилюк