19 червня 2018 року справа № 823/2036/18
11 годин 37 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 823/2036/18
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. 18005, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [представник позивача ОСОБА_2 - за довіреністю]
до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ЄДРПОУ 39392109) [представник відповідача - не прибув]
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, прийняв рішення.
23.05.2018 ФОП ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Черкаській області, просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Черкаській області від 02.03.2018 № Ф-17251-17.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.01.2018 ним помилково подано звіт щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік, оскільки відноситься до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а заяв про добровільну участь у сплаті ЄСВ позивач до контролюючих органів не подавав. Представник позивача у судовому засіданні 19.06.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, 15.06.2018 подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що оскільки нарахування єдиного внеску проведено на підставі самостійно поданого 30.01.2018 позивачем звіту за 2017 рік № НОМЕР_2, тому правові підстави для його скасування відсутні. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.43).
Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.
Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конвенцією (ч.2 ст.4) про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом № 1767-VI від 16.12.2009 (далі - Конвенція) визначено, що стосується економічних, соціальних та культурних прав, то кожна держава-учасниця зобов'язується вживати, максимально залучаючи наявні в неї ресурси, а у випадку необхідності - удаючися до міжнародного співробітництва, заходів для поступового досягнення повної реалізації цих прав без шкоди для тих сформульованих у цій Конвенції зобов'язань, які є безпосередньо застосовними відповідно до міжнародного права. Ніщо у цій Конвенції не зачіпає будь-яких положень, які більшою мірою сприяють реалізації прав осіб з інвалідністю і можуть міститися в законах держави-учасниці або нормах міжнародного права, що є чинними в цій державі. Не допускається жодне обмеження чи применшення будь-яких прав людини й основоположних свобод, що визнаються або існують у будь-якій державі-учасниці цієї Конвенції на підставі закону, конвенцій, правил або звичаїв, під приводом, що в цій Конвенції не визнаються такі права чи свободи або що в ній вони визнаються в меншому обсязі (ч.4 ст.4 Конвенції).
Відповідно до ст.4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
Згідно ч.1 ст.2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу - підприємця 15.02.2012 (а.с.28). 02.06.2005 позивача узято на облік як платника єдиного внеску (а.с.29). Згідно свідоцтва № 84647102 від 20.02.2002 позивач є платником податку на додану вартість (а.с.31). Відповідно до пенсійного посвідчення від 01.11.2016 № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером, вид пенсії - по інвалідності 2 групи інвалід армії. Судом встановлено, що згідно довідки до акту огляду МСЕК № 532056 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності безтерміново (а.с.41).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755 (надалі за текстом Кодекс №2755).
Відповідно до пп.19-1.1.1 п. 19-1.1 ст.19 Кодексу № 2755 органи контролю здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Згідно пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 Кодексу № 2755 контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регламентуються Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464 визначено, що ЄСВ належить сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника ЄСВ одночасно із зобов'язаннями із сплати ЄСВ зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати ЄСВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). У разі несвоєчасної або не у повному обсязі сплати ЄСВ, до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом №2464.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч.2 ст.11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції:1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.
Законом №2464 (ст.25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Відповідно до ст.26 Закону №2464 суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, належать поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Згідно п.41.2 ст.41 Кодексу №2755 органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється
Кодексом №2755 визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3-3 цього Кодексу: відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу (пп.19-1.1.24 п.19-1.1 ст.19-1).
Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 Кодексу № 2755 контролюючі органи мають право стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Кодексом № 2755 передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43). Згідно п.43.5 ст.43 Кодексу № 2755 контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
30.01.2018 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 47069 грн. 99 коп. (а.с.33).
Оскільки єдиний соціальний внесок у сумі 47069 грн. 99 коп. є нарахованим, але не стягнутим, то питання про повернення зазначених коштів не є предметом розгляду у даній справі.
Згідно п.3 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 499) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Відповідно до п.3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Відповідно до п.4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшивається примірник (копія) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.
28.02.2018 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17251-17 (додаток 7 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) у сумі 47069 грн. 99 коп. (а.с.36).
11.04.2018 ДФС України за результатами розгляду скарги повідомила, що у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах, тому вважати звіт недійсним підстав немає (а.с.39).
Відповідно до ч.2 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2014 № 236 (далі - Положення № 2365) ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Судом при вирішенні справи враховано, що позивачем 17.01.2017 на ім'я заступника начальника ДПІ у м. Черкаси подано повідомлення (повідомлення отримано ДПІ у м. Черкасах 17.01.2017, що підтверджується відміткою про отримання (а.с.53)) про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності, тому як фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування не зобов'язаний сплачувати ЄСВ згідно чинного законодавства. У додатках до повідомлення зазначено копію пенсійного посвідчення серії ААІ № 651175 від 01.11.2016.
Згідно ст.2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дана норма кореспондує з п.3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), згідно якого ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Відповідно до п.5 Порядку № 435 особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п.1 ч.1 ст.4 Закону, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 ч.1 ст.4 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе Звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору. Звітним періодом є тривалість дії договору, а якщо договором про добровільну участь передбачено одноразову сплату особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не належала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), - період, за який одноразово сплачено єдиний внесок за попередні періоди. Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які належать сплаті, та суми доплати до органів доходів і зборів подається за формою № Д6 згідно з додатком 6 до цього Порядку.
Помилкова подача позивачем звіту за 2017 рік не свідчить про добровільну участь позивача у системі страхування.
Добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідачем не доведено обставини щодо обов'язку сплати ЄСВ з буку позивача.
Представник позивача посилається на пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Кодексу № 2755-VI, проте не зазначає про які колізії яких саме норм права йдеться.
Відповідно п.6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.
Згідно п. 9 Розділу VI Інструкції № 499 органам доходів і зборів надано право лише списати борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску у разі: повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв'язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника; смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення. Списанню належать суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними інформаційної системи органу доходів і зборів єдиного внеску.
Позивач обґрунтував обставини помилково наданої звітності, звернувшись з проханням не визнавати дану звітність, очікував відповідного реагування відповідача на внесення змін до облікових записів щодо припинення обов'язку сплати ЄСВ.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно КАС України (ч.1 ст.77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.
Відповідно до КАС України (ч.2 ст.77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
28.02.2018 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17251-17 (додаток 7 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) у сумі 47069 грн. 99 коп. (а.с.36). Варто зазначити, що відповідачем складено вимогу на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом. Проте, оцінюючи рішення за критеріми згідно ч.2 ст.2 КАС України, варто зазначити, що без мети на які ці повноваження надано і без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача на добровільну участь у системі загальнообов'язкового страхування.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивач є визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Черкаській області від 02.03.2018 № Ф-17251-17.
З огляду на те, що позивач, позов якого задоволено, звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а доказів здійснення інших судових витрат не надано, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Черкаській області від 02.03.2018 № Ф-17251-17 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 47069 (сорок сім тисяч) грн. 99 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 23.06.2018.
Суддя Л.В. Трофімова