Провадження № 1-в/317/201/2018
Справа № 317/1776/18
23 червня 2018 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
представника органу виконання покарань ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з державною установою «Біленьківська виправна колонія (№99)» в приміщенні Запорізького районного суду Запорізької області клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ромашево Тюменської області Російської Федерації, громадянина України, українця, освіта неповна середня, не одруженого, який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 11.12.2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт;
- 27.01.2016 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
засудженого 02.02.2017 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,-
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 . Клопотання вмотивоване тим, що засуджений працевлаштований в цех по переробці поліетилену та має заохочення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав клопотання, зазначив, що він працює з часу прибуття до колонії, не має порушень. Також він ходить до церкви, допомагає робити ремонти.
Представник адміністрації державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, пославшись на обставини, що викладені у характеристиці на засудженого. Висловив думку про передчасність умовно-дострокового звільнення засудженого.
Прокурор ОСОБА_3 висловив думку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши засудженого ОСОБА_5 , представника адміністрації колонії, прокурора, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від покарання можливо при обов'язковій та одночасній наявності в їх сукупності підстав та умов. При цьому головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Строк, визначений ч. 3 ст. 81 КК України, необхідний для умовно-дострокового звільнення, засуджений ОСОБА_5 відбув.
Водночас, суд звертає увагу на те, що під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду клопотання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка - це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намаганням своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
Згідно наданої суду характеристики, підписаної начальником відділення СПС Біленьківської ВК № 99, узгодженої з заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи і затвердженої начальником установи, засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 12.11.2016 р. Під час тримання в Запорізькому слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, режим тримання не порушував, стягнень не мав, до праці не залучався, заохочень не мав. З 25.06.2017 р. відбуває покарання у державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)», характеризується посередньо, вимоги відбування покарання не порушував, стягнень не мав. Працевлаштований на промисловій зоні на дільниці «Поліетилен» бригада №81, має три заохочення правами начальника установи, але потребує періодичного спонукання до праці. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, відносини підтримує з позитивно та негативно налаштованими засудженими. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи за для отримання певних пільг. Утримує у чистоті і порядку спальне місце, також має охайний зовнішній вигляд. Ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи добре, здійснює за ними належний догляд, використовує за призначенням. Намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Засуджений бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, в реалізації програми диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», «Підготовка до звільнення», однак заходи відвідує не регулярно. Також засуджений прагне до підвищення наявного освітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок, бере участь у роботі самодіяльної організації «Виробнича секція», але соціально-корисної ініціативи не проявляє. У скоєному злочині провину визнає. За вироком суду збитки не встановлено, виконавчі листи відсутні.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_5 має три заохочення, стягнень не має.
Згідно витягу з протоколу № 14 від 13.07.2017 р., що міститься в особовій справі засудженого, ОСОБА_5 не стає на шлях виправлення.
Згідно витягу з протоколу № 23 від 09.11.2017 р., що міститься в особовій справі засудженого, ОСОБА_5 став на шлях виправлення.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 19.12.2017 р. ОСОБА_5 було відмовлено у заміні невідбутого покарання більш м'яким.
Станом на грудень 2017 року позитивна характеристика ОСОБА_5 ґрунтувалась на аналізі лише останніх трьох місяців відбування ним покарання, коли він змінив своє ставлення до деяких питань відбування покарання на краще.
З грудня 2017 року до червня 2018 року жодних позитивних тенденцій у поведінці засудженого та його ставленні до праці немає.
Не знайшли свого підтвердження матеріалами особової справи засудженого посилання у характеристиці на те, що засуджений прагне до підвищення наявного освітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок, оскільки як зазначив засуджений він лише працює та ходить до церкви.
Як видно з матеріалів особової справи, з грудня 2017 року засуджений записаний у програми диференційованого виховного впливу. За змістом характеристики заходи він відвідує не регулярно, а виходячи з пояснень засудженого не відвідує взагалі.
Також суд враховує, що засуджений дійсно працює, але лише з липня 2017 року та має вкрай низьку норму виробітку.
Відповідна оцінка поведінці засудженого та ставленню до праці надана постійно діючою комісією державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)», яка дійшла висновку, що засуджений не довів своє виправлення (витяг з протоколу № 11 від 31.05.2018 р., що міститься в особовій справі засудженого). З цим погоджується і суд.
Суд не може не врахувати, що протягом 2015-2017 років ОСОБА_5 було тричі засуджено за умисні корисливі злочини, при цьому останній злочин, згідно вироку, вчинив під час іспитового строку.
Сам по собі факт працевлаштування на наявність заохочень не є достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення, а його застосування не є обов'язком суду.
Суд констатує, що засуджений ОСОБА_5 не у повній мірі виконує обов'язки, визначені у ч. 3 ст. 107, ст. 118 КВК України та розділі ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, а його поведінка протягом часу відбування покарання не була стабільно позитивною та активною. На фоні вищевикладених обставин, сумнівними та передчасними виглядають твердження засудженого про те, що він довів своє виправлення та перевиховання і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Наразі суд вважає, що необхідні корективи як у поведінку засудженого, так і у його соціально-психологічні властивості у достатній мірі ще не внесені, готовності до самокерованої правослухняної поведінки на теперішній час суд не вбачає, натомість вбачає необхідність у подальшому виховному впливі на ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства.
Керуючись ст. 81 КК України, п. 2 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1