Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 червня 2018 р. № 820/3317/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 820/3317/18 за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Ізюмського об'єднаного УПФ України в Харківській області у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220 /11 у розмірі 8,75 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- стягнути із Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11 у розмірі 8,75 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у сумі 45059,00 грн;
- зобов'язати відповідача подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.04.2018 звернувся до відповідача із заявою про здійснення донарахування пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірах, встановлених постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11. Проте, Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом № 260/П-14 від 16.04.2018 відмовило позивачу у вказаному перерахунку з посиланням на норми законодавства. ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною та просить суд стягнути з Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11 у розмірі 8,75 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у сумі 45059,00 грн.
Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
12.06.2018 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що з 01.01.2012 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210, в якій зазначено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Таким чином, відповідач діяв згідно діючого законодавства та не порушував норм права, що діють в системі пенсійного законодавства та не мав правових підстав для виплати пенсії позивачу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та має першу категорію, що підтверджується копією посвідчення серії А № 010497. Також, позивача визнано інвалідом 2 групи і він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (посвідчення серії Б № 410736).
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2012 перерахунок пенсії позивача здійснено на підставі постанови КМУ "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.10.2010.
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 25.03.2011 по справі № 2002/2-а-220/11 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі щодо відмови у перерахунку розміру призначеної державної і додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 09.09.2010 по 25.03.2011; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Барвінківському районі Харківської області в місячний термін з дня набрання чинності цією постановою здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, як інваліду другої групи а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1 до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 09 вересня 2010 року по 25 березня 2011 року, та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії, з урахуванням раніше здійснених виплат.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11 постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року по справі № 2002/2-а-220/11 залишено без змін.
02.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення донарахування пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірах, встановлених рішенням суду. Проте, Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом № 260/П-14 від 16.04.2018 відмовило позивачу у вказаному перерахунку з посиланням на те, що основна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю призначена позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
19 червня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2012 № 3491-VI, яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-11 від 28.02.1991 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначеного Закону, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання вимог вищезазначених законів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 року на виконання якої поновлено розмір виплати пенсій, які були припинені на період дії рішення суду.
1 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 22.12.2011 № 4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік", пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" якого передбачено, що у 2012 році положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
На виконання вимог значеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.11.2011, якою не передбачено виплату пенсій у розмірах встановлених рішенням суду.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджено законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат.
У п. 6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік" зазначено: установити, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року (справа № 21-3696а15, 0908/2465/2012) міститься правовий висновок про те, що з 1 січня 2012 року нарахування і виплата пенсії має здійснюватися у розмірі, встановленому Законом України від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (далі - Закон № 4282-VI) та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок), оскільки за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 4282-VI був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, а на виконання Закону № 4282-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, то саме положення Закону № 4282-VI та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин.
Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 6 грудня 2012 року № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (далі - Закон № 5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого, зокрема, встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.
Вказана норма Закону № 5515-VI неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась.
З 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок.
Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватися у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Водночас, Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон № 1622-VII), який набрав чинності 3 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52,54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Таким чином, з 3 серпня 2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 3 серпня 2014 року.
Отже, лише в період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області повинно було нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 (справа № 285/4300/14-а).
Суд зазначає, що ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною відмову Ізюмського об'єднаного УПФ України в Харківській області у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220 /11 у розмірі 8,75 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнути із Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11 у розмірі 8,75 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у сумі 45059 грн. При цьому, суд звертає увагу на те, що вказаною постановою, що міститься в матеріалах справи, зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Барвінківському районі Харківської області здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині виплати державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11 у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи те, що Ізюмське об'єднанане управління Пенсійного фонду України Харківської області протиправно відмовило ОСОБА_1 у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року, позовна вимога про визнання протиправною відмови Ізюмського об'єднаного УПФ України в Харківській області у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що донарахування та виплата державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11 у розмірі 8 мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у сумі 45059 грн є дискреційною функцією відповідача, зазначені вище правові норми не передбачають вирішення зазначеного питання судом, а суд в свою чергу не може перебирати на себе повноваження іншого органу.
Однак, в рішенні Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З метою запобігання порушенню прав позивача, на переконання суду, ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов'язання Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області прийняти рішення щодо донарахування і виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч. 1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.
В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.
Суд зазначає, що право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.
У рішенні Конституційного Суду України № 1-9/2015 від 13.05.2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - вул. Ювілейна, б. 45, с. Африканівка, Барвінківський район, Харківська область, 64741, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (місцезнаходження: просп. Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ідентифікаційний код: 40387920) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220 /11 у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області прийняти рішення щодо донарахування і виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 25 березня 2011 року у справі № 2002/2-а-220/11.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко