Іменем України
21 червня 2018 року
Київ
справа №820/1667/16
адміністративне провадження №К/9901/9654/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року (суддя - Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (головуючий суддя - Лях О.П., судді - Старосуд М.І., Яковенко М.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України в особі Управління служби безпеки України в Харківській області
про поновлення на посаді, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. 01 квітня 2016р року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України в особі Управління служби безпеки України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати неправомірним та скасувати наказ Служби безпеки України №100-ос від 30.01.2016р. про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "и" пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України ; визнати неправомірним та скасувати наказ Управління Служби безпеки України в Харківській області від 05.02.2016р. №18-ос про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу; зобов'язати Службу безпеки України поновити капітана ОСОБА_1 на військовій службі у Лозівському міжрайонному відділі управління СБУ в Харківській області.
2. В обґрунтування позову посилався на те, що звільнення було незаконним та безпідставним, оскільки невиконання з боку позивача умов контракту не було. Також позивач зазначив, що у день звільнення зі служби йому не було вручено під підпис наказ про його звільнення, у зв'язку з чим спірний наказ довелося витребувати у відповідача на підставі адвокатського запиту. Вказав, що спірний наказ №100-ос від 30.01.2016р. був отриманий лише 11.03.2016р., що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції адвоката Ястребової Є.Б. Крім того, у позовній заяві позивач просив поновити йому строк на звернення до суду з позовом про поновлення на службі.
3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016р. адміністративний позов залишено без розгляду.
4. Суд виходив з того, що у наданому представником позивача наказу від 05.02.2016р. №18-ос про виключення позивача зі списків особового складу Управління Служби безпеки в Харківській області прямо зазначено про те, що позивача було звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «и» пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у запас Збройних сил України наказом №100-ос від 30.01.2016р. з 04.02.2016р. Даний наказ містить в собі підпис представника позивача про його отримання 19.02.2016р. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач вже з 19.02.2016р. був чітко обізнаний про існування спірного наказу про звільнення, з яким він пов'язував порушення своїх прав. За захистом своїх порушених прав у сфері проходження публічної служби позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду через свого представника 01.04.2016р., надіславши позовну заяву засобами поштового зв'язку, тобто з порушенням строку, передбаченого ч.3 ст.99 КАС України. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що обґрунтовуючи поважність пропуску строку на звернення до суду триваючою процедурою одержання наказу про звільнення №100-ос від 30.01.2016р. позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав вчасно та заявити вимогу про витребовування даного документа від відповідача судом в порядку підготовчого провадження по справі, з урахуванням приписів п.1 ч.2 ст.110 КАС України. Також позивач знав про своє звільнення ще 17.02.2017р., що підтверджується заявою про прийняття позивача на військовий облік у зв'язку із звільненням з органів СБУ, яка підписна власноруч позивачем.
5. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2016р. залишено без змін.
6. Суд виходив з того, що станом на 19 лютого 2016 року сторона позивача мала в своєму розпорядженні не просто відомості, а документально підтверджені дані про видання обох оскаржуваних наказів (СБ України від 30 січня 2016 року № 100-ос та УСБУ в Харківській області від 05.01.2016 року № 18-ос), а отже, у позивача виникло право на звернення до адміністративного суду з позовом для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах, якщо він вважав їх порушеними. На момент звернення до військового комісаріату Красноградського ОМВК Харківської області 17.02.2016 року позивач знав про своє звільнення з органів СБ України, тобто був обізнаний про обставини, що зумовлювали звернення до суду за захистом порушених прав. Діючим законодавством не передбачено в якості передумови для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав наявність у позивача рішення суб'єкта владних повноважень в паперовому вигляді, для звернення до суду достатнім є володіння інформацією про дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на думку особи, порушують її права, свободи та інтереси, а тому доводи апеляційної скарги про те , що право позивача на звернення за захистом порушеного права виникає у місячний строк з дня отримання копії наказу про звільнення не може бути прийнято до уваги. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. У даному випадку, такі докази у матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У липні 2016 року скаржник звернувся до Вищого адміністративного суду України з указаною касаційною скаргою.
8. В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до Харківського окружного адміністративного суду із позовом по справі №820/1667/16 про поновлення на службі, визнання неправомірними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що єдиним підтвердженням особистого оголошення військовослужбовцю про факт звільнення може бути підпис останнього про отримання ним копії відповідного наказу або витягу з нього. При цьому, позивач посилається на п.13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. №3 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ». Зазначає, що суд апеляційної інстанції, який прийняв службову записку як належний доказ особистого повідомлення ОСОБА_1 05.02.2016р. про факт його звільнення, не дослідив той факт, що останній 05.02.2016р. знаходився на лікарняному. Вважає, що відповідачем не був доведений факт пропуску позивачем місячного строку із дня вручення йому копії наказу або витягу з наказу про його звільнення до суду із позовом в цій справі, оскільки накази (витяги з наказів) про звільнення позивача з військової служби останньому в порушення вимог законодавства не вручалися. Також зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України на сторони у справі покладено обов'язок самостійного отримання доказів, або надання суду доказів неможливості самостійного отримання доказів до судового розгляду адміністративної справи, за відсутності яких суд відмовить у задоволені заяви про їх витребування, що унеможливить подальший захист порушених прав позивача, що не було враховано судом першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що позивач своїм правом на звернення до суду не зловживав, він отримував докази у справі, що потребувало певного незначного часу, у зв'язку з чим вважає наявними поважні обставини причин пропуску строку звернення до суду.
10. У травні 2016 року відповідачем надані заперечення на касаційну скаргу, якими просив відмовити у задоволені касаційної скарги. За змістом наданих заперечень, відповідач погоджується зі встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами та їх висновками. Вважає безпідставним твердження позивача про позбавлення його права на судовий захист його прав та свобод шляхом застосування інституту строків позовної давності. Посилається на те, що п.7.15 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 р. № 772, не зобов'язує вручати військовослужбовцю наказ про звільнення, а передбачає лише його оголошення.
11. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Між позивачем та Службою безпеки України в особі Управління СБ України в Харківській області 29 вересня 2014 року було укладено контракт про проходження позивачем військової служби в СБУ за контрактом осіб офіцерського складу строком на 5 років, з 07.11.2014 р. по 07.11.2019р.
13. Наказом Служби безпеки України № 100-ос від 30 січня 2016 року капітана ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого було звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпункту «и» пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у запас Збройних сил України.
14. Наказом Управління СБ України в Харківській області № 18-ос від 05 лютого 2016 року капітана ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу, без права носіння військової форми одягу, з урахуванням часу на здавання посади з 04 лютого 2016 року.
15. Згідно службової записки відповідача, оскаржувані накази про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, відповідно до п.7.15 Інструкції від 14.10.2008 р. № 772, були оголошені позивачеві 05 лютого 2016 року заступником начальника Лозівського міжрайонного відділу УСБУ в Харківській області Передерієвим І.С. у присутності співробітника цього ж відділу ОСОБА_2 .
16. На виконання п. 4.6 «Інструкції про порядок оформлення, видачі та обліку службових посвідчень Служби безпеки України», затвердженої наказом Служби безпеки України від 10.12.2014 р. № 808/ДСК, під час оголошення ОСОБА_1 наказу про його звільнення , останній відповідно до вимог наведеної Інструкції здав особисте посвідчення заступнику начальника Лозівського міжрайонного відділу Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_3 .
17. На копії наказу від 05.02.2016 року № 18-ос про виключення позивача зі списків особового складу Управління СБ в Харківській області позивача, звільненого з військової служби за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "и" пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України у запас Збройних сил України наказом №100-ос від 30.01.2016р. з 04.02.2016 року, який є додатком до адміністративного позову, міститься підпис представника позивача про його отримання ще 19.02.2016 року.
18. 17 лютого 2016 року ОСОБА_1 було власноручно написано заяву про прийняття його на військовий облік до військового комісаріату Красноградського ОМВК Харківської області. У вказаній заяві ОСОБА_1 причиною зазначив - звільнення з органів СБ України, що підтверджується наданою в якості доказу копією заяви гр. ОСОБА_1 до Красноградського ОМВК Харківської області.
19. Адвокатський запит від 26.02.2016р. №28 був направлений на адресу відповідача для отримання наказу №100-ос від 30.01.2016р. про звільнення позивача.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
20. Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
21. Пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заява N 20347/03): Суд повторює, що пункт 1 статті 6 ( 995_004 ) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом <…>. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб. <…>
22. Пункт 38 рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (Заява N 8863/06): норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби <…>.
23. Частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
24. Частина 1 статті 99 КАС України: адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
25. Абзац перший частини 2 статті 99 КАС України: для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Частина 3 статті 99 КАС України: для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
27. Стаття 100 КАС України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
28. Пункт 9 частини 1 статті 155 КАС України: суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судового рішення суду апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України (в чинній редакції), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
31. Загальний строк звернення до адміністративного суду та загальне правило обчислення цього строку передбачені ч.1 ст.99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) та абзацом першим ч.2 ст.99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) відповідно.
32. Першим реченням ч.3 ст.99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) передбачена можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами інших (спеціальних) строків для звернення до адміністративного суду та спеціальних правил обчислення таких строків. При цьому, якщо спеціальні правила обчислення строку звернення до суду не передбачені, застосовуються загальні правила обчислення - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
33. Другим реченням ч. 3 ст.99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) передбачено спеціальний строк звернення до суду щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби - один місяць, але не передбачено спеціальних правил його обчислення або можливості встановлення цих правил іншими законами.
34. З наведеного висновується, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
35. На підставі викладеного, Суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, оскільки ці положення підлягають застосуванню у справах про звільнення, які не пов'язанні зі звільненням з публічної служби.
36. Враховуючі встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини щодо того, що на момент звернення до військового комісаріату Красноградського ОМВК Харківської області 17.02.2016 року позивач знав про своє звільнення з органів СБ України, а також те, що 19 лютого 2016 року сторона позивача мала в своєму розпорядженні не просто відомості, а документально підтверджені дані про видання обох оскаржуваних наказів (СБ України від 30 січня 2016 року № 100-ос та УСБУ в Харківській області від 05.02.2016 року № 18-ос), Суд вважає, що станом на 17.02.2016р. позивачу було відомо про порушення, на його думку, його прав, свобод чи інтересів, а станом на 19.02.2016р. мав бути обізнаний про формальні підстави для прийняття спірних наказів.
37. На підставі наведеного, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
38. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
39. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
40. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду в розумінні статей 100, 155 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) могли визнаватись лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулася до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
41. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки у позовній заяві та у доданих до неї документів позивачем не було наведено причин, які унеможливлювали чи, незалежно від його волі, заважали йому своєчасно звернутись за судовим захистом.
42. Отже, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішення правильно застосували норми процесуального права, а саме, частини 3 статті 99, статті 100 та пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) і підстави для їх скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, визначені статтею 353 КАС України, відсутні.
43. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції), суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу представника позивача без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки при винесенні ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
44. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
45. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.
46. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
47. В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.
48. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року залишити без змін.
49. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа