20 червня 2018 року
Київ
справа № 826/2224/18
провадження № К/9901/53193/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання постанови від 6 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 11232,46 доларів США, винесеної в рамках виконавчого провадження № 53569621, такою, що не підлягає виконанню.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 3 березня 2018 року відкрив провадження в адміністративній справі та призначив справу до судового розгляду.
Ухвалою від 27 квітня 2018 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, Окружний адміністративний суд міста Києва залишив зазначену позовну заяву без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив із пропуску позивачем установленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) десятиденного строку для оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та відсутності підстав для поновлення цього строку.
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У касаційній скарзі автор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби, а оскаржувані судові рішення прийняті за особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі № 826/2224/18 за позовом ОСОБА_3 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець