Іменем України
20 червня 2018 року
Київ
справа №820/6624/16
адміністративне провадження №К/9901/35411/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року (головуючий суддя: Мельников Р.В.)
та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (колегія суддів у складі: Присяжнюк О.В., Беденик А.П., Бартош Н.С.)
у справі № 820/6624/16
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплектація"
доХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
провизнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплектація" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо тимчасового припинення зобов'язань по договору «Про визнання електронних документів» №230620161 від 23 червня 2016 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомплектація»;
- зобов'язати Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області поновити інформацію шляхом відновлення договору №230620161 від 23 червня 2016 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомплектація».
Позов мотивований протиправністю та незаконністю дій відповідачів та тим, що їх дії порушують права Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплектація», оскільки неправомірно в односторонньому порядку було розірвано договір про визнання електронних документів від 23 червня 2016 року, у зв'язку з незнаходженням за місцем реєстрації підприємства. Позивач на час спірних правовідносин не змінював свого місцезнаходження, як на дату укладення вказаного договору, так й на теперішній час, про що свідчить виписка з реєстру.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним дії податкової інспекції щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №230620161 від 23 червня 2016 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплектація" та податковою інспекцією.
Зобов'язано відповідача поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Технокомплектація" дію договору про визнання електронних документів №230620161 від 23 червня 2016 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження зміни позивачем свого місцезнаходження, до ЄДР з даного приводу не вносилось жодних записів, (зокрема, про відсутність підприємства за місцезнаходженням, про не підтвердження відомостей про підприємство тощо), у зв'язку з чим у податкового органу відсутні законодавчо визначені підстави для розірвання в односторонньому порядку договору з ТОВ "Технокомплектація" про визнання електронної звітності, а отже відповідач діяв не на підставі, не у межах наділених законодавцем повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просять їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважають, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому контролюючий орган посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз обставин справи, невідоме місцезнаходження позивача, а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
25 вересня 2017 року Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача відкрито.
09 лютого 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Технокомплектація" знаходиться на податковому обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.
ТОВ "Технокомплектація" з контролюючим органом укладено договір № 230620161 від 23 червня 2016 року про визнання електронних документів, у відповідності до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011 (в подальшому - Інструкція № 233).
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Договору, його предметом є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Також, даним договором передбачено умови його розірвання в односторонньому порядку. Так п. 4 розділу 6 містить в собі посилання, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником нових посилених сертифікатів відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни місця реєстрації платника. Інших підстав для розірвання в односторонньому порядку приписи Договору не містять.
Судами також встановлено, що в зв'язку із зміною керівника ТОВ "Технокомплектація" центром сертифікації ключів позивачу сформований та виданий посилений сертифікат підписувача ЕЦП.
Договір про визнання електронних документів № 230620161 від 23 червня 2016 року прийнято та підписано з боку податкового органу 01 липня 2016 року, що підтверджується квитанцією № 2.
ТОВ "Технокомплектація" при здійсненні своєї господарської діяльності складено податкову накладну № 1 від 29 червня 2016 року, яку, на виконання вимог п.п. 201.1 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, направлено до Єдиного Державного реєстру податкових накладних на реєстрацію 06 липня 2016 року.
Однак, вищезазначений документ податковим органом не прийнятий, у зв'язку з порушенням вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 - «Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності», що підтверджується квитанцією № 1.
Підставою для розірвання податковим органом договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку стали висновки податкового органу про невідповідність місцезнаходження юридичної особи відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Проте, в з початку дії договору від 23 червня 2016 року № 230620161 ТОВ "Технокомплектація" не змінювало свого місця знаходження та облікові дані позивача також не змінювались і були такими ж, що й станом на момент укладання договору.
Судами попередніх інстанцій також відзначено, що відповідачем не надано жодного доказу щодо ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих, а також не надано жодних доказів на підтвердження зміни позивачем свого місцезнаходження, до ЄДР з даного приводу не вносилось жодних записів, (зокрема, про відсутність підприємства за місцезнаходженням, про не підтвердження відомостей про підприємство тощо) що слугувало б підставою для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.
Статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233. У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.
З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).
З огляду на викладені положення законодавства вбачається, що наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів є підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі.
При цьому, згідно пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.
Згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.
При цьому, у відповідності до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).
В свою чергу, в силу вимог частини 1 статті 17 названого Закону, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (частина 2 статті 17 цього ж Закону).
Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд касаційної інстанції погоджується з правовою оцінкою судів попередніх інстанцій обставин у справі, підтверджених належними доказами, як наслідок з їх висновком про те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при розірванні в односторонньому порядку договору з ТОВ "Технокомплектація" про визнання електронних документів з підстав невідповідності місцезнаходження юридичної особи відомостям Єдиного державного реєстру.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційних скарг, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду