Іменем України
Київ
20 червня 2018 року
справа №826/2794/14
адміністративне провадження №К/9901/3340/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року у складі судді Аблова Є.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 у складі суддів Бабенко К.А., Борисюка Л.П., Кобаль М.І., у справі № 826/2794/14, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
03 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року №0001482204, яким Товариству збільшеного грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 089 990 грн., з яких за основним платежем 871 992,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 217 998 грн. з мотивів безпідставності його прийняття.
25 березня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року, повністю задоволений позов Товариства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 жовтня 2013 року №0001482204.
Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій, здійснили системний аналіз законодавчих норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та обставин справи, дійшли висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, обумовлених вказаними договорами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок між підприємствами проводився у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, передача товару підтверджується актами приймання-передачі, факт подальшої реалізації товару підтверджується вантажними митними деклараціями.
Відтак, за висновками суддів попередніх інстанцій, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу витрат підприємства.
21 липня 2014 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на відсутність підстав для скасування прийнятого ним податкового повідомлення - рішення, відповідач ставить під сумнів правильність вирішення даної справи, в обґрунтування касаційної скарги наводить дослідження акту перевірки в розрізі семи контрагентів та текст пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
22 липня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 826/2794/14 з Окружного адміністративного суду м. Києва.
09 червня 2016 року справа №826/2794/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
11 січня 2018 року справу №826/2794/14 передано до Верховного Суду.
Заперечення на касаційну скаргу (відзив) до Верховного Суду від Товариства не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 31023578, перебуває на податковому обліку з 13 липня 2000 року, є платником податку на додану вартість.
Податковим органом у жовтні 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог правильності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус-ЛТД» за період з 01 березня 2012 року по 30 червня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Медіамаркет» за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Енд Фан» за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт» за період з 01 червня 2012 року по 31 серпня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювілайт» за період з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Селанія» за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 жовтня 2013 року №226/26-57-22-04-09/31023578 (далі - акт перевірки).
25 жовтня 2013 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення №0001482204, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 871992 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 217998 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
Суди попередніх інстанцій встановили укладення та виконання Товариством договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД» від 03 січня 2012 року про розміщення рекламних матеріалів в друкованих засобах масової інформації, мережі Інтернет, розміщенню багетів, просуванню сайтів у мережі Інтернет та інших послуг, з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Форсаж Медіамаркет» договору від 10 квітня 2012 року та «Сан Енд Фан» договору від 04 січня 2012 року про надання послуг з пакування продукції, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт» договору від 01 червня 2012 року про надання послуг з розміщення рекламних матеріалів позивача, як замовника в друкованих засобах масової інформації, мережі Інтернет, розміщенню банерів, просуванню сайтів у мережі Інтернет та інші послуги, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювілайт» договору від 01 серпня 2012 року про виконання пакувальних робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Селанія» договору від 01 серпня 2012 року про надання послуг з розміщення рекламних матеріалів Замовника в друкованих засобах масової інформації, мережі Інтернет, розміщенню банерів, просуванню сайтів у мережі Інтернет та інші послуги.
За результатами дослідження первинних документів та інших матеріалів справи, зокрема досліджень акту перевірки, суди попередніх інстанцій встановили факт отримання Товариством рекламних послуг та послуг з пакування продукції та їх використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.
Судом першої та апеляційної інстанцій досліджені акти податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача Товариствами з обмеженою відповідальністю «Тето» за лютий-березень 2012 року та "Форсаж-Медіамаркет" за період з 01січня 2009 року по 31 жовтень 2012року, «Компанія «Грифон Консалт» за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року та «Ювілайт» за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2012 року, «Селанія» за період з 11 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.
Виходячи з вказаних актів перевірки контрагентів, відповідачем зроблено висновок про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами, оскільки правочини з вказаними товариствами є фіктивними (нікчемними).
Оцінюючи встановлення фактів неможливості проведення звірок, суди попередніх інстанцій дійшли висновку те, що вони не впливають на доведеність складу податкового правопорушення позивачем, як платником податків.
Спірні взаємовідносини оцінені судами попередніх інстанцій також із врахуванням матеріалів досудового слідства по кримінальній справі № 28-3597, порушеній за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною другою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України, внаслідок чого зроблений висновок про те, що сам факт порушення кримінальної справи не є доказом наявності необхідної умови для визнання угоди недійсною, з підстав її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що неможливість проведення звірки з контрагентами, не визнання угод недійсними в судовому порядку та відсутність підстав визнання їх такими в силу Закону не є належними, допустимими та достатніми доказами неналежного формування позивачем податкового кредиту за наслідками придбання послуг.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Доведеність здійснення позивачем та його контрагентами, господарських операцій, їх реальний характер, доводять правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання послуг та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач в касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2014 року у складі та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 у справі № 826/2794/14 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер