Іменем України
Київ
20 червня 2018 року
справа №804/1021/16
адміністративне провадження №К/9901/14934/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (суддя - Чабаненко С.В.) у справі №804/1021/16 за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,
У лютому 2016 року Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі - Комунальне підприємство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі - фінансова інспекція, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність службових осіб відповідача у справі та скасувати вимоги листа 23 грудня 2015 року №04-06-05-15/10671 як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть бути виконані.
03 березня 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою адміністративний позов задовольнив частково, скасував вимоги відповідача у справі від 23 грудня 2015 року №04-06-05-15/10671 «Про направлення обов'язкових вимог».
Вказана постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишено без руху та запропоновано скаржнику у справі протягом десяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду документ про сплату судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року відповідачу повернуто апеляційну скаргу у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
26 травня 2016 року відповідач у справі повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі №804/1021/16.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишено без руху та запропоновано скаржнику у справі протягом тридцяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження вказавши поважні підстави для поновлення строку.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четветрої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У серпні 2016 року з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року звернувся Перший заступник прокурора Дніпропетровської області, який діяв в інтересах держави в особі Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області у справі №804/1021/16 на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного суду України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
У поданій касаційній скарзі орган прокуратури, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції на для продовження розгляду.
У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що суд попередньої інстанції цілком правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки наявність підстав для представництва повинна бути обґрунтована прокурором в суді.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час подання апеляційної скарги) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.
В силу частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Законодавство України чітко вказує на те, що прокуратурою здійснюється саме представництво інтересів держави. Аналізуючи норми законодавства, приходимо до висновку, що представництво - це правовідношення, відповідно до якого одна сторона (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї права та обов'язки.
У правовідносинах, які виникли у справі №804/1021/16, захист інтересів держави здійснює Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, як суб'єкт владних повноважень до якого віднесені відповідні повноваження.
У зв'язку з неналежним захистом фінансовою інспекцією інтересів держави, в результаті якого відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження, з апеляційною скаргою звернувся орган прокуратури.
В той же час, як зазначено і в апеляційній, і в касаційній скаргах орган прокуратури звернувся з метою захисту інтересів держави в особі Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, тобто відповідача у справі. Таким чином, в своїх скаргах орган прокуратури фактично зазначає про те, що звертається до суду з метою представництва відповідача у справі.
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції відмовлено відповідачу у справі у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, орган прокуратури мав на меті здійснювати повноваження фінансової інспекції щодо захисту інтересів держави в відповідних правовідносинах. Окрім того, розгляд апеляційної скарги по суті призвело б до виникнення прав або обов'язків саме у фінансової інспекції, а не у органа прокуратури, що свідчить про те, що орган прокуратури здійснював представництво фінансової інспекції.
Частиною п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, зокрема, якщо є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
Враховуючи те, що фінансовій інспекції відмовлено у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційної провадження за апеляційною скаргою органу прокуратури, у зв'язку з тим, що остання діяла в інтересах відповідача.
Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року у справі №804/1021/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер