Іменем України
Київ
20 червня 2018 року
справа №826/17683/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2640/18, №К/9901/2642/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року у складі судді Дегтярьової О. В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у складі колегії суддів Беспалова О. О., Грибан І. О., Губської О. А. та касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі № 826/17683/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, стягнення надміру сплачених сум,
У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - митний орган, перший відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Управління, казначейство, другий відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 травня 2013 року № 100270000/2013/00929 та рішення про коригування митної вартості від 16 травня 2013 року № 100270000/2013/300568/2, з мотивів безпідставності їх прийняття, а також стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві суми надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 5 237 грн. 01 коп. та податку на додану вартість у розмірі 17 162 грн. 29 коп.
23 січня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, про коригування митної вартості товарів від 16 травня 2013 року № 100270000/2013/300568/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 травня 2013 року № 100270000/2013/00929. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції виходив з безпідставності винесення спірних актів індивідуальної дії та недоведеності правомірності застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товарів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення надмірно сплачених сум митних платежів, суд першої інстанції висновувався з того, що позивачем не доведено дотримання ним законодавчо передбаченої процедури для повернення таких платежів.
10 квітня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову, в цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві надміру сплачений податок на додану вартість у сумі 17 161 грн. та ввізне мито у сумі 5 237 грн. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року залишено без змін
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надміру сплачені кошти підлягають стягненню на користь позивача з відповідних рахунків державного бюджету України через органи казначейства.
05 травня 2014 року митним органом до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 52-54 Митного кодексу України, статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України доводить, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Митний орган аргументує, що позивачем не дотримано Порядку повернення коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплату, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 (далі - Порядок № 618). Перший відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі митного органу міститься також клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
19 травня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу митного органу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 18 липня 2014 року (суддя Бившева Л. І.).
19 травня 2014 року Управлінням до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій обґрунтовується порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині стягнення надмірно сплачених митних платежів. Казначейство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
23 травня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/17683/13-а.
03 липня 2014 року митним органом усунуто недоліки касаційної скарги.
07 липня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/17683/13-а. Цією ж ухвалою зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року в частині стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 17 161 грн. 29 коп. та ввізного мита у сумі 5 237 грн. 01 коп., а також в частині стягнення судових витрат у сумі 1326 грн. 42 коп. до закінчення касаційного провадження.
10 січня 2018 року матеріали касаційних скарг передано до Верховного Суду.
11 січня 2018 року ухвалами Верховного Суду матеріали касаційних скарг прийнято до провадження та повторно витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/17683/13-а.
02 лютого 2018 року справа № 826/17683/13-а надійшла до Верховного Суду.
Відзив позивача на касаційні скарги до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду по суті.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційних скарг.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції частково не відповідає.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № L0909-U0002 від 04 жовтня 2009 року, укладеного між позивачем та «Glarn Invest LLP» (Великобританія), а також додаткових угод до нього до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, декларантом позивача подано митну декларацію № 100270000/2013/162223 від 15 травня 2013 року та додаткові документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.
Митна вартість товарів визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до умов контракту базисом поставки визначено CFR Одеса або CFR Ільїчивськ (на вибір продавця). Ціна включає в себе вартість фрахту до території України, вартість тари, а також оформлення необхідних документів.
Додатковою угодою від 22 березня 2013 року № 45 обумовлено, що поставка конкретної партії товару (хімічна окрема органічна речовина L-лізин моногідрохлор) у кількості 36 000 кг. здійснюється на умовах CFR Одеса, вантажовідправник - Paik Kwang Industrial з відстрочкою платежу 30 днів після прибуття в Україну.
Умови поставки CFR Одеса Інкотермс 2010 (вартість і фрахт) передбачають, що продавець оплачує доставку товару в порт та його завантаження на судно, а також забезпечує проходження митних процедур при експорті товару (у тому числі оплачує мита).
16 травня 2014 року митний орган за наслідками розгляду митної декларації оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/00929, з посиланням на пункт 6 статті 54 Митного кодексу України.
Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 16 травня 2014 року №100270000/2013/300568/2. Підставами коригування митної вартості зазначено відсутність документального підтвердження складових митної вартості товарів.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.
За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).
У відповідності зі статтею 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, в тому числі, і витрати (складові митної вартості), пов'язані з їх транспортуванням, навантаженнях, вивантаженням та обробкою оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Посилання митного органу у касаційній скарзі на ненадання позивачем до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 4 жовтня 2009 року за №-U0002 є безпідставним, оскільки це спростовано за наслідком судового розгляду у судах попередніх інстанцій.
Неналежне оформлення коносаменту від 29 березня 2013 року №СUKO618074, яке підтверджує вартість транспортування товару продавцем до місця відправки не впливає на числові значення митної вартості товару, оскільки вартість такого транспортування за умовами поставки вже включена у вартість товару на підставі договору.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.
Аргументи митного органу, наведені в касаційній скарзі податкового органу, щодо недоліків поданих до митного оформлення документів, так само як і посилання у зв'язку з цим на положення статті VII ГАТТ, є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій встановлена правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.
Водночас Верховний Суд погоджується з доводами касаційних скарг відповідачів щодо передчасності задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог в частині стягнення надмірно сплачених митних платежів.
У даному випадку правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом та підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про суму, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за умови дотримання позивачем процедури повернення таких надмірно сплачених платежів, визначеної Порядком № 618.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові 25 листопада 2014 року у справі № 21-207а14.
Суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом картки відмови та рішення про коригування митної вартості. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, обґрунтовано висновувався з обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.
Виходячи із зазначеного, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, надав помилкову оцінку обставинам, що мають значення для адміністративної справи і в наслідок цього частково скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №826/17683/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві надміру сплаченого податку на додану вартість у сумі 17 161 грн. та ввізного мита у сумі 5 237 грн., залишивши в цій частині в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року у справі №826/17683/13-а.
В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №826/17683/13-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер