11 червня 2018 року Справа № 804/479/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні та виплаті компенсації, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.01.2018р. ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради та, з урахуванням уточнення позовних вимог від 16.05.2018р., від 17.05.2108р. та від 21.05.2018р., просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті компенсації позивачеві, яка надає соціальні послуги інваліду, оформлені рішенням у формі повідомлення №399 від 18.04.2011р. та скасувати його;
- зобов'язати відповідача призначити та здійснити виплати державної допомоги та невиплаченої компенсації до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області за надання позивачем соціальних послуг по догляду за інвалідом І групи за період з 08.04.2011р. по 01.01.2016р. та зарахувати вказаний період до її трудового стажу;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір і судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду з даним позовом у сумі 3312,75 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.04.2011р. вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради у Дніпропетровській області за призначенням і виплатою їй компенсації та зарахування трудового стажу за період надання нею соціальних послуг нерухомому, незрячому інваліду першої групи по профзахворюванню ОСОБА_3 та надала всі необхідні для цього документи. Як зазначає позивач, у грудні 2015 року їй випадково стало відомо, що з 08.04.2011р. їй не нараховується трудовий стаж у зв'язку з чим вона звернулася за роз'ясненням до відповідача. Листом №4804/2 від 29.12.2015р. Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради повідомило позивача, що оскільки ОСОБА_4 перебуває на обліку та отримує відшкодування на догляд з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то відповідно до п.4 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004р. їй було відмовлено в призначенні компенсації за надання соціальних послуг, про що було направлено повідомлення №399 від 18.04.2011р. При цьому, позивач зазначає, що у грудні 2015 року нею повторно були подані до відповідача усі необхідні документи для призначення і виплати компенсації та зарахування трудового стажу за надання нею соціальних послуг інваліду та з 28.12.2015р. відповідачем здійснюється сплата єдиного страхового внеску до Пенсійного фонду і період отримання компенсації по догляду за інвалідом першої групи зараховується до страхового стажу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011р. Позивач вважає, що в квітні 2011 року відповідач незаконно позбавив її нарахування страхового стажу, призначення і виплати компенсації по догляду за нерухомим інвалідом першої групи, оскільки безпідставно не застосував положення постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2018р. зазначений адміністративний позов було повернуто позивачеві (а.с.28).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018р. ухвалу суду від 05.02.2018р. про повернення даного адміністративного позову скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (180-182).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2018р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та зобов'язано відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву (а.с.184).
23.05.2018р. засобами електронного зв'язку та 30.05.2018р. засобами поштового зв'язку на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що 08.04.2011р. позивач звернулася до управління із заявою про призначення їй компенсаційних виплат у зв'язку з наданням соціальних послуг з догляду за ОСОБА_4 - інвалідом І групи загального захворювання та обрала компенсаційні виплати у виді щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій фізичній особі, яка постійно надає соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги в розмірі 144 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004р. До заяви позивачем був наданий пакет документів, серед яких, зокрема, була довідка МСЕК від 18.03.1996р., в якій було зазначено, що ОСОБА_4 є інвалідом І групи за профзахворюванням у зв'язку з чим управлінням було направлено запит до Нікопольського відділення Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань стосовно ОСОБА_4 та 12.04.2011р. на адресу відповідача надійшла довідка про те, що ОСОБА_4 перебуває на обліку у ФСС НВУ і отримує доплату на медичний догляд у зв'язку з чим, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004р., управлінням було винесено рішення про відмову у призначенні і виплаті компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, про що, як зазначає відповідач, позивачу було направлено повідомлення від 18.04.2011р. №399. Крім того, відповідач зазначає про пропущення позивачем строку звернення до суду, а посилання на неотримання відповіді управління вважає необґрунтованим, та як позивач 11.04.2011р. подала заяву у разі призначення їй належних сум на відкритий рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому вона не могла не знати про те, що їй не нараховується така компенсація (а.с.209-212,217-220).
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з перебуванням судді Конєвої С.О. з 04.06.2018р. по 09.06.2018р. включно у відпустці та у відрядженні, питання щодо відкриття провадження у даній справі вирішується 11.06.2018р.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у справі.
08.04.2011р. ОСОБА_2 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради із заявою про призначення їй компенсаційної виплати за надання соціальних послуг ОСОБА_4 - інваліду І групи загального захворювання, що підтверджується копією відповідної заяви, наявною в матеріалах справи (а.с.228-229).
Згідно копії витягу із акту огляду у МСЕК №050884 від 18.03.1996р. ОСОБА_4 встановлено І групу інвалідності за професійним захворюванням з 06.02.1996р. безстроково (а.с.62,230-231).
Відділенням виконавчої дирекції Фонду ССНВУ в м. Нікополі Дніпропетровської області була видана довідка №15 від 12.04.2011р. про те, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у відділенні ВД ФССНВУ і отримує доплату на медичний догляд, що підтверджується копією відповідної довідки (а.с.226).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 отримує допомогу на догляд від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Управлінням праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні та виплаті компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, про що було прийнято рішення у формі повідомлення №399 від 18.04.2011р. на підставі п.4 постанови Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004р., що підтверджується копією відповідного повідомлення (а.с.221,227).
Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті їй компенсації за надання соціальних послуг інваліду, скасувати рішення відповідача, оформлене у формі повідомлення №399 від 18.04.2011р. та зобов'язати відповідача призначити і здійснити виплати державної допомоги та невиплаченої компенсації до Управління Пенсійного фонду м. Нікополя Дніпропетровської області за надання позивачем соціальних послуг по догляду за інвалідом першої групи за період з 08.04.2011р. по 01.01.2016р. та зарахувати вказаний період до її трудового стажу посилаючись на те, що в квітні 2011 року відповідач незаконно позбавив її нарахування страхового стажу, призначення і виплати компенсації по догляду за нерухомим інвалідом першої групи, оскільки не застосував положення постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №832 від 26.07.1996 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян» (у редакції чинній станом на 08.04.2011р.) встановлено щомісячні компенсаційні виплати у розмірі 480 тис.крб. непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом I групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку.
Зазначені щомісячні компенсаційні виплати призначаються і виплачуються органами праці та соціального захисту населення та фінансуються органами Пенсійного фонду.
Постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004р. затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (далі - Порядок №558).
Так, п.1 Порядку №558 передбачено, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).
У відповідності до п.2 Порядку №558 компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах, зокрема, 15 відсотків - фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам I групи.
Пунктом 5 Порядку №558 передбачено, що компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку.
Разом з тим, за приписами п.4 Порядку №558 визначено, що компенсація не призначається фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким призначено, зокрема, відшкодування витрат на надання послуг по догляду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що непрацююча працездатна фізична особа, яка надає соціальні послуги інваліду має право на призначення компенсації за умови звернення до відповідного органу із заявою та необхідним пакетом документів, при цьому, встановлено, що у разі якщо громадянину, якому надаються соціальні послуги призначено відшкодування витрат на надання послуг по догляду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", то особі, яка такі послуги надає компенсаційні виплати за їх надання не призначаються.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2011р. позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй компенсаційної виплати за надання соціальних послуг інваліду І групи - ОСОБА_4 відповідно до Порядку №558 до якої було додано, зокрема, витяг із акту огляду у МСЕК №050884 від 18.03.1996р., згідно копії якого ОСОБА_4 встановлено І групу інвалідності за професійним захворюванням з 06.02.1996р. безстроково, що підтверджується змістом копії відповідної заяви позивача від 08.04.2011р. та відповідною копією акту огляду МСЕК, наявних в матеріалах справи (а.с.62,228-231).
Разом з тим, зі змісту довідки Відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВУ в м. Нікополі Дніпропетровської області №15 від 12.04.2011р. видно, що громадянин ОСОБА_4 отримував доплату на медичний догляд за період з жовтня 2010р. по березень 2011р. відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (а.с.226).
Таким чином, виходячи з того, що громадянин ОСОБА_3 отримував доплату на медичний догляд станом на квітень 2011 року (на момент звернення позивача) згідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" позивач не мала права на призначення та отримання компенсаційних виплат на догляд згідно до вимог п.4 Порядку №558.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що за таких обставин відповідачем було прийнято оспорюване рішення у відповідності до вимог п.4 Порядку №558, а тому правові підстави для скасування рішення, оформленого у формі повідомлення №399 від 18.04.2011р. та визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті вказаних компенсацій за період з 08.04.2011р. по 01.01.2016р. у адміністративного суду відсутні.
Окрім того, приймаючи рішення у даній справі, судом враховуються і висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25.01.2012 року, згідно яких надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Конституційний суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Проте, позивачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про протиправність дій відповідача при прийнятті оспорюваного рішення (повідомлення) Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради з урахуванням наведених вище встановлених судом обставин справи та аналізу наведених норм чинного законодавства України, зокрема, п.4 Порядку №558.
Не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення посилання позивача на те, що при прийнятті оспорюваного рішення про відмову їй у призначенні та виплаті компенсаційних виплат на догляд за інвалідом І групи - ОСОБА_4 - безпідставно не були застосовані положення постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011р. (далі - Постанова №178), з огляду на те, що вказаний нормативно-правовий акт не регулює питання порядку та умов призначення та виплати вказаних компенсаційних виплат на догляд за інвалідом І групи, дана Постанова №178 регулює механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема, за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи, який згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства; порядок нарахування та сплати таких внесків, а також порядок подання платниками до управлінь Пенсійного фонду України звітів про нарахування та сплату єдиного внеску за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду України.
Отже, доводи позивача про необхідність застосування положень вказаної Постанови №178 при прийнятті оспорюваного рішення про відмову їй у призначенні компенсаційних виплат на догляд за інвалідом І групи є необґрунтованими з урахуванням того, що її норми застосовується лише у разі призначення таких виплат, а не при прийнятті рішення про відмову у призначенні таких виплат.
Разом з тим, відповідачем наведено обґрунтовані підстави та надано достатні докази, які свідчать про правомірність вчинення дій з приводу відмови позивачеві у призначенні і виплаті компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, що оформлені рішенням у формі повідомлення 399 від 18.04.2011р.
Проте, є безпідставними твердження та доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, як на підставу для відмови у позові, оскільки питання щодо поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом було предметом розгляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, за результатами розгляду якого прийнято постанову від 19.04.2018р. у даній справі за висновками якої встановлено поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та вказані висновки повинні бути враховані судом при винесенні рішення у даній справі, при цьому, вказане судове рішення набрало законної сили, що не спростовано відповідачем (а.с.180-182).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши рішення та дії відповідача, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення, оформлене у формі повідомлення №399 від 18.04.2011р. про відмову позивачеві у призначенні і виплаті компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги інваліду та вчиняючи дії щодо відмови у призначенні та виплаті компенсаційних виплат на догляд позивачеві за період з 08.04.2011р. по 01.01.2016р. діяв у спосіб та у порядку, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Також, не можуть бути і задоволені позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити і здійснити виплати державної допомоги та невиплаченої компенсації до Управління Пенсійного фонду м. Нікополя Дніпропетровської області за надання позивачем соціальних послуг по догляду за інвалідом першої групи за період з 08.04.2011р. по 01.01.2016р., оскільки вказані позовні вимоги є похідними від позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування оспорюваного рішення та вони можуть бути задоволенні лише у разі визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення.
Проте, судом із наданих та досліджених документів не встановлено протиправності дій відповідача при прийнятті оспорюваного рішення , оформленого у формі повідомлення №399 від 18.04.2011р. про відмову позивачеві у призначенні та виплаті їй компенсаційних виплат на догляд за інвалідом І групи, а тому у адміністративного суду відсутні і обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо призначення та виплати вказаних компенсаційних виплат позивачеві з 08.04.2011р. по 01.01.2016р.
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради - зарахувати вказаний період до її трудового стажу, оскільки відповідач не наділений повноваженнями щодо зарахування трудового стажу, такими повноваженнями наділені при призначенні пенсії виключно органи Пенсійного фонду.
Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову не можуть бути і задоволенні позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судового збору та судових витрат у розмірі 3312,75 грн. з урахуванням того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача - суб'єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні та виплаті компенсації, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1