16.05.2018 Справа №607/16596/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Братасюка В.М.
за участю секретаря Созанської Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач-відповідач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 11/12 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що є спадкоємцем після померлого батька ОСОБА_3 і прийняла спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із тим, що згідно ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Тому, нотаріус не може виділити зазначену земельну ділянку пропорційно до часток житлового будинку, розташованого на ній.
Відповідач-позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/12 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що після смерті чоловіка вона успадкувала 1/6 частку від 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд АДРЕСА_1, що належала померлому на праві спільного сумісного майна подружжя. Про що видане Свідоцтво про право на спадщину за законом. Дана частка становить 1/12 частки житлового будинку у співвідношенні до цілого зазначеного будинку. Проте, нотаріус не може виділити зазначену земельну ділянку пропорційно до часток житлового будинку, розташованого на дій та, відповідно, не може видати відповідного свідоцтва про право на спадщину, після померлого ОСОБА_3 У зв'язку із цим, відповідач-позивач ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на 1/12 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3.
У судове засідання позивач-відповідач ОСОБА_1 не з'явилась, однак подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі. Зустрічний позов визнає та не заперечує, щодо його задоволення.
У судове засідання відповідач-позивач ОСОБА_2 не з'явилась, однак подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, зустрічний позов підтримує та просить його задовольнити. Відносно задоволення позову ОСОБА_1 не заперечують.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача-відповідача ОСОБА_1 та чоловік відповідача-позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 16 грудня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №1861.
Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно заповіту складеного 13 грудня 2003 року, ОСОБА_3 заповів позивачу-відповідачу ОСОБА_1 все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право.
Таким чином, спадкоємцем майна за заповітом ОСОБА_3є позивач-відповідач ОСОБА_1
Відповідач-позивач ОСОБА_2 є дружино померлого ОСОБА_3 та відповідно до ст. 1241 ЦК України, має право на обов'язкову частку у спадщині і прийняли спадщину, відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті спадкодавця проживали разом із ним, вступила в управління спадковим майном та продовжувала здійснювати, щодо нього всі права та обов'язки власника, а тому вважаються такою що прийняла спадщину.
З метою оформлення права власності на вказане спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_1 звернулась до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою державного нотаріуса Дзюбановської О.І. від 22 грудня 2015 року, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з неможливістю видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України, а саме пропорційно до часток житлового будинку, розташованого на ній.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 17 вересня 2003 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1.
Як вбачається з Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6101903342015 від 24.09.2015 року, земельна ділянка площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_3.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, оренди, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Відповідно до норм Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», підтвердженням права власності на земельну ділянку є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
У відповідності до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно ст.125 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 ЗК).
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», у відповідності до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку порушене право власності позивача-відповідача ОСОБА_1 та відповідача-позивача ОСОБА_2, яке підлягає захисту, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення, шляхом визнання за позивачем-відповідачем ОСОБА_1 права власності на 11/12 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1217, 1225, 1241, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 125, 126 Земельного кодексу України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) право власності на 11/12 часток земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) право власності на 1/12 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництв та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк