22.06.2018
Справа № 642/1716/17
Провадження №1кп/642/216/18
22 червня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Шарівки Богодухівського району Харківської області не одруженого, офіційно не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, з середньою освітою, не одруженого, має на утриманні дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого водієм в ТОВ «Хуавей», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, -
встановив:
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою та трьома не встановленими в ході досудового розслідування особами, матеріли стосовно яких виділено в окреме провадження, 26 червня 2015 року близько 13-00 години, перебуваючи в громадському місці поблизу Південного вокзалу, біля будинку №12 по вул. Євгена Котляра (раніше вул. Червоноармійська) у м. Харкові, маючи прямий спільний умисел на вчинення хуліганських дій, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, підійшли до ОСОБА_4 , 1976 року народження, який стояв біля паркану за вказаною адресою, та безпідставно почали наносити останньому численні, цілеспрямовані удари руками та ногами в область голови та тулубу, при цьому вказані особи всупереч загальноприйнятим суспільно-моральним нормам висловлювались на адресу потерпілого нецензурною лайкою та не реагували на зауваження перехожих про припинення хуліганських дій.
Після нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_7 разом з трьома невстановленими особами пішли з місця скоєння злочину, а ОСОБА_4 машиною швидкої медичної допомоги було доставлено до лікарні з тілесними ушкодженнями.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №3722-ая/15 від 25.08.2015 у ОСОБА_4 встановлені наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма носу у вигляді перелому кісток носу без зміщення, яка належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів, гематоми обличчя, забій м'яких тканин голови, забій та садно м'яких тканин грудної клітини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження утворилися від ударної травматичної дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя-ковзання, та могли бути отримані не пізніше дати звернення до лікувального закладу, тобто 26.06.2015.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав частково, факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не оспорював, але пояснив, що діяв не з хуліганських мотивів, а на ґрунті особистих неприязних стосунків з потерпілим, без попередньої змови з іншими особами.
Так, щодо обставин подій ОСОБА_8 пояснив, що він є приватним підприємцем, надає послуги з перевезення пасажирів на Південному вокзалі. 26 червня 2015 року близько 13 год. він зустрів на робочому мсті ОСОБА_7 , який також надає послуги з перевезення пасажирів, та вони пішли разом пити каву на вул. Червоноармійській. Вони проходили біля магазину «Південний», де стояв ОСОБА_4 , з яким у них та у інших водіїв були конфліктні відносини, оскільки ОСОБА_4 заважав їм працювати, не дотримувався черги перевезення пасажирів, що шкодило роботі інших водіїв. Коли вони проходили поруч, ОСОБА_4 на його - Борисова - адресу висловився нецензурною лайкою, на що він зробив йому зауваження, однак потерпілий продовжив виражатись нецензурно на його адресу, та на його зауваження не реагував, виникла словесна перепалка. ОСОБА_4 смикнув його за рукав, після чого між ними виникала бійка, в ході якої вони нанесли один одному декілька ударів. Він - ОСОБА_9 - наніс кулаками 3-5 ударів Серьогіну в область тулуба, та, можливо, потрапив в область обличчя. Від його ударів потерпілий не падав. Вони були з ОСОБА_7 лише удвох. Він бачив, що стояли ще інші водії, однак він не бачив, коли вони прийшли. Вказаних осіб він знає лише по імені - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Він не бачив, щоб вони наносили тілесні ушкодження потерпілому. ОСОБА_7 участі у бійці не приймав, ніяких ударів потерпілому не наносив, напроти, розміряв його з потерпілим. ОСОБА_13 їх розмірив та вони розійшлись. Поруч проходили якісь перехожі. Конфлікт відбувався десь до 5-15 хвилин. Цивільний позов, заявлений ОСОБА_4 , визнав частково - всього в розмірі до 10 000 грн. Пояснив, що він пропонував потерпілому відшкодувати шкоду у вказаній сумі, однак той зажадав більшу суму. Також зазначив, що посилання потерпілого на втрату працездатності не відповідає дійсності, тому що вже через три дні він працював.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення в судовому засіданні не визнав, та пояснив, що 26 червня 2015 року він приїхав на роботу на Північний термінал Південного вокзалу, де працював водієм. Разом з ОСОБА_8 вони вийшли з терміналу, йшли біля магазину «Південний», де стояв ОСОБА_14 . Коли вони проходили біля Серьогіна, останній висловився на адресу ОСОБА_15 нецензурною лайкою, та між ними почалася словесна перепалка. Серьогін смикнув за руку ОСОБА_15 , а той його відштовхнув та почалась бійка. Він- ОСОБА_13 - почав їх рознімати, відтягнув ОСОБА_15 від ОСОБА_16 , після чого вони разом повернулися на термінал. Ніяких тілесних ушкоджень він потерпілому не наносив, та не бачив, щоб ще хтось, крім ОСОБА_15 , наносив йому удари. В подальшому після вказаних подій він спілкувався з потерпілим, та вони досягли взаєморозуміння.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що він надає послуги з перевезення пасажирів, та його робоче місце розташовано біля Південного вокзалу. У нього склались неприязні відносини з іншими водіями з приводу місця роботи, інші водії вимагали, щоб він не стояв на тому місті, однак він діяв законно, оскільки є приватним підприємцем. 26 червня 2015 року близько 13 год. він стояв біля паркану магазину «Південний», розмовляв зі знайомим, не чіпав ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , нічого їм не казав. Група осіб, 6 чоловіків, у тому числі ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , а також водії, яких він знає на прізвисько - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 підійшли до нього та відразу безпричинно стали наносити йому удари руками та ногами. Головним ініціатором бійки був ОСОБА_15 . Борисов перший наніс йому декілька ударів в голову - по обличчю, по очам. Від ударів він впав на землю, та йому продовжували наносити удари руками та ногами. Йому було нанесено багато ударів в голову, по тулубу, в живіт. Він чув, як вибігли дівчата з магазину, намагались зупинити його побиття, чув жіночі голоси, однак вказані особи побиття не припиняли. Він - потерпілий - нікому ніяких ударів не наносив, приводів для бійки не давав. Потім його підняли з землі люди. Він був весь закривавлений, лежав на тротуарі. Працівники магазину «Південний» намагались його привести до тями, викликали машину швидкої допомоги, та його було доставлено до 4-ї лікарні швидкої допомоги, де він проходив лікування. Внаслідок цих подій повністю пошкоджена його футболка. Після вказаних подій за ініціативою ОСОБА_15 у них відбулась зустріч, в ході якої ОСОБА_15 вибачився перед ним.
В ході судового засідання потерпілий ОСОБА_4 давав суперечливі показання щодо участі ОСОБА_7 в цих подіях. Так, спочатку він пояснював, що ОСОБА_7 не наносив йому тілесних ушкоджень, а, навпаки, відтягував ОСОБА_15 від нього. Потім пояснював, що не бачив, чи бив його ОСОБА_13 . В останніх судових засіданнях потерплий ОСОБА_4 стверджував, що ОСОБА_13 , як і інші особи, що були в групі, також наносив йому тілесні ушкодження, та це зафіксовано на відеозапису. При цьому підтвердив, що в ході досудового розслідування чітко вказував на ОСОБА_13 , як на особу, що разом з іншими наносила йому тілесні ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою від 07.11.2017 (а.с.54-56, т. 2) , в якій просив справу в подальшому розглядати у його відсутності, зазначив, що продовжує хворіти внаслідок побиття, ОСОБА_13 обіцяв відшкодувати завдані збитки, однак свою обіцянку не виконав. Крім того, обвинувачені намагались схилити його до зміни показань на їх користь та погрожували йому. В подальших судових засіданнях ОСОБА_4 підтримав вказану заяву, та підтвердив, що як ОСОБА_15 , так і ОСОБА_13 наносили йому тілесні ушкодження разом з іншими особами, та це добре видно на відеозапису. Зміну показань стосовно ОСОБА_13 пояснив тим, що останній обіцяв йому відшкодувати шкоду, однак не виконав свою обіцянку.
Винуватість як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_7 в повному обсязі пред'явленого обвинувачення підтвердилась доказами, дослідженими в судовому засіданні:
-показаннями свідка ОСОБА_21 , яка пояснила в судовому засіданні, що 26 червня 2015 року працювала в магазині «Південний» в районі Південного вокзалу. Побачила, що йде група чоловіків, приблизно до 8 чоловіків, серед яких був ї знайомий їй ОСОБА_22 , який з нею поздоровкався. Потім вона почула звук тупих ударів, та побачила, що ці чоловіки били її знайомого ОСОБА_23 . Йому наділи футболку на голову ззаду, та били його. Потім потерпілий її на собі розірвав. Вся група осіб била потерпілого ногами по голові, від чого він впав навколішки та захрипів. Вона разом з працівницями магазину намагалась зупиняти бійку, вони кричали, однак чоловіки не реагували, поки не побили сильно потерплого, аж поки він не захрипів, вони не заспокоїлись. Після побиття потерпілого чоловіки розійшлись. Місце, де били потерпілого, є громадським, розташовано напроти Привокзальної площі, напроти пошти. Потерпілий був повністю закривавлений, та асфальт також був у його крові. Вони викликали швидку допомогу, та до її приїзду надали потерпілому допомогу. В машину швидкої допомоги його занесли на носилках, самостійно він йти не міг. Причини побиття потерпілого їй не відомі. Потерпілий нікого не бив, а били його. Побиття відбувалось довго. В ході проведення впізнання вона серед інших осіб впізнала ОСОБА_15 , який бив ОСОБА_16 ;
-показаннями свідка ОСОБА_24 , який пояснив в судовому засіданні, що знає обвинувачених. Влітку 2015 року в обідній час він зупинився на парковці біля магазину «Південний» в районі Південного вокзалу, вийшов з автомобіля та побачив натовп з 5-7 чоловіків, які всі разом наносили руками та ногами удари лежачому Серьогіну. Це було в обідній час, тому було багато людей біля магазину, однак ніхто не втручався, оскільки боялись. Всі ці чоловіки били ОСОБА_16 , серед них він впізнав ОСОБА_15 . Після побиття всі розійшлись, а Серьогін залишився лежати на тротуарі, розмовляти не міг. Він - свідок - та дівчата з магазину викликали швидку допомогу Серьогіну, надали йому допомогу. Він був закривавлений, втрачав свідомість, на питання не відповідав. Коли приїхала швидка допомога, ОСОБА_16 втратив свідомість. В ході проведення впізнання він - свідок - впізнав на фотознімку Борисова, який бив потерпілого;
- висновком судово-медичної експертизи №3722-ая/15 від 25.08.2015, проведеної ХОБСМЕ, згідно якого у ОСОБА_4 встановлені такі тілесні ушкодження: закрита тупа травма носу у вигляді перелому кісток носу без зміщення, гематоми обличчя, забій м'яких тканин голови, забій та садно м'яких тканин грудної клітини. Ці ушкодження утворилися від ударної травматичної дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя-ковзання, та могли бути отримані не пізніше дати звернення до лікувального закладу. Цей висновок підтверджується виглядом, характером ушкоджень. За ступенем тяжкості: закрита тупа травма носу у вигляді перелому кісток носу без зміщення належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), згідно п.п. 2.3.1.а, 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.95; гематоми обличчя, забій м'яких тканин голови, забій та садно м'яких тканин грудної клітини викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. вказаних Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень. В зв'язку з тим, що в представленій медичній документації не указана конкретна локалізація тілесних ушкоджень, які виявлені на тілі ОСОБА_4 , та їх морфологічні ознаки, судити про кількість травматичних дій, а також про індивідуальні особливості травмуючого предмету не є можливим. При проведенні огляду ОСОБА_4 пояснив, що чоловік по імені ОСОБА_25 та ще 4 маловідомих чоловіка наносили йому удари кулаками по голові, після чого він впав на асфальт, та вони продовжували наносити йому удари ногами по тулубу та голові. Він втратив свідомість в машині швидкої допомоги (т. 2 а.с. 106-107);
- аналогічним висновком судово-медичної експертизи №220-ая/16 від 19.01.2016, проведеної ХОБСМЕ, в якому, крімм вищезазначеного, вказано, що відповісти на питання з приводу способу спричинення та механізму утворення тілесних ушкоджень, які виявлені у ОСОБА_4 , не є можливим, так як він не розкриває їх спосіб спричинення та механізм утворення в ході проведення слідчого експерименту за його участю, а саме не вказує конкретні анатомічні ділянки, які піддавались травматизації. (т. 2 а.с. 119-120);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 31.08.2015 за участю потерпілого ОСОБА_4 , та фото таблицею до нього, в ході якого ОСОБА_4 показав місце та детально розповів про обставини нанесення йому групою чоловіків, у тому числі ОСОБА_15 та чоловіком на ім'я ОСОБА_26 тілесних ушкоджень. При цьому пояснив, що він стояв біля будинку №12 по вул. Червоноармійській у м.Харкові, де до нього підійшла група чоловіків, які висловлювались на його адресу нецензурною лайкою та нанесли йому тілесні ушкодження, при цьому першим наніс удари в область обличчя ОСОБА_15 , після чого наносив удари чоловік по імені ОСОБА_26 . Від ударів він впав на землю, та йому продовжували наносити удари руками та ногами по голові та іншим частинам тіла. Йому була викликана машина швидкої допомоги, де він втратив свідомість (т. 2 а.с. 108-114);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 02.09.2015 за участю свідка ОСОБА_21 , та фототаблицею до нього, в ході якого остання розповіла, що працює продавцем магазину «Південний», та бачила як 26.06.2015 пройшла група чоловіків, серед яких був їй знайомий - ОСОБА_15 , після чого вона почула якісь звуки за спиною, та повернувшись побачила, що вказані чоловіки стояли навколо раніше знайомого їй чоловіка по імені ОСОБА_11 , та наносять йому удари руками та ногами по різним частинам тіла, в більшості в область голови та обличчя. При цьому потерпілому натягнули футболку на голову, яку він потім зняв з голови. Інші продавці також вийшли з магазину, спостерігали за цими подіями, перехожі також робили зауваження чоловікам, просили припинити бійку, однак останні не реагували. Все це відбувалось на вулиці на тротуарі біля магазину на вул. Червоноармійській, 12 у м.Харкові (т. 2 а.с. 115-118);
- протоколом пред'явлення потерпілому ОСОБА_4 особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2016, в ході якого він впізнав чоловіка на фото №2 як того, хто спричинив йому з хуліганських спонукань тілесні ушкодження При пред'явленні для впізнання використана фотографія з форми №1 ОСОБА_9 , яка зазначена в протоколі за №2 (т. 2 а.с. 121-123, 145);
- протоколом пред'явлення потерпілому ОСОБА_4 особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2016, в ході якого він впізнав чоловіка на фото №3 як того, хто спричинив йому з хуліганських спонукань тілесні ушкодження (т. 2 а.с. 124-126, 148). При пред'явленні для впізнання використана фотографія з форми №1 ОСОБА_7 , яка зазначена в протоколі за №3 (а.с.148);
- протоколом пред'явлення потерпілому ОСОБА_4 відеозапису для перегляду від 21.08.2015, на якому зафіксовано факт спричинення йому чоловіками тілесних ушкоджень, серед яких він впізнав, зокрема, ОСОБА_27 та чоловіка на ім'я ОСОБА_26 (т. 2 а.с. 127-128);
- протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_21 особи для впізнання за фотознімками від 29.02.2016, в ході якого вона впізнала чоловіка на фото №1 як того, хто 26.06.2015 в групі з іншими особами спричинив на ОСОБА_28 вокзалі чоловіку тілесні ушкодження (т. 2 а.с. 129-131).На фото №1 зображений ОСОБА_9 , що підтверджено формою №1 (а.с.145);
- протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_24 особи для впізнання за фотознімками від 29.02.2016, в ході якого він впізнав чоловіка на фото №4 як того, хто 26.06.2015 спричинив на Південному вокзалі чоловіку тілесні ушкодження (т. 2 а.с. 133-135); На фото №4 зображений ОСОБА_9 , що підтверджено формою №1 (а.с.145);
- постановою слідчого про визнання речовим доказом диску з записом з камер відеоспостереження з відділення ПАТ «Креді Агрікольбанк», розташованого в м.Харкові, по вул. Червоноармійській, 12, їз записом від 26.06.2015, який наданий на запит слідчого вказаною установою (а.с.132, 136-137, т.2);
- протоколом перегляду відеозапису від 06.04.2017, в ході якого ОСОБА_8 у присутності захисника ОСОБА_6 впізнав себе як чоловіка, який підійшов до потерпілого ОСОБА_4 та разом з ОСОБА_29 наніс йому тілесні ушкодження, після чого відійшли у невідомому напрямку (т. 2 а.с. 140);
- відеозаписом з камер відеоспостереження з відділення ПАТ «Креді Агрікольбанк», розташованого в м.Харкові, по вул. Червоноармійській, 12, переглянутим в судовому засіданні, який міститься на диску, їз записом від 26.06.2015,з якого вбачається, що ОСОБА_4 стоїть бля паркану з іншим чоловіком, розмовляє. До нього підходить група чоловіків, серед яких є ОСОБА_9 , який відразу першим наносить удари потерпілому. Потім підходить ОСОБА_7 та також наносить удари потерпілому ногами та руками. Інші чоловіки також наносять удари потерпілому. Ніяких дій стосовно групи вказаних чоловіків потерпілий не вчиняв, за рукав нікого не хватав.
Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та свідоцтвом платника єдиного податку підтверджується, що ОСОБА_30 має право на заняття господарською діяльністю, зокрема за п.49.32 , 49.39 - діяльність таксі, інший пасажирський наземний транспорт (а.с.138-139);
Згідно з витягом з кримінального провадження № 12015220510002091 за повідомленням ОСОБА_4 про його побиття та хуліганські дії від 25.06.2015 4 серпня 2018 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією - ч.2 ст. 296 КК України. (а.с.103-105, т.2)
Оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, узгодженими між собою, і не викликають у суду сумнівів, тому суд кладе їх в основу вироку.
Первісні пояснення потерпілого ОСОБА_4 в суді про те, що ОСОБА_7 тілесних ушкоджень йому не наносив, суд до уваги не приймає, оскільки вони суперечать іншим об'єктивним даним. Потерпілий надав в суді пояснення щодо причин зміни показань, про що зазначено вище, та вказані його пояснення суд вважає логічними. Так, його пояснення про те, що причиною зміни його первісних показань в суді на користь ОСОБА_7 стала досягнута між ними домовленість щодо виплати ОСОБА_7 йому матеріального відшкодування завданої шкоди об'єктивно підтверджується тим фактом, що цивільний позов ним до ОСОБА_7 заявлений не був, а позов заявлений лише до ОСОБА_9 .
Враховуючи наведене, суд кладе в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_4 , які він дав в останніх судових засіданнях, та підтвердив, що як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_7 наносили йому тілесні ушкодження, оскільки вказані його показання об'єктивно підтверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , відеозаписом, протоколом пред'явлення відеозапису ОСОБА_9 в присутності захисника, де він вказав на ОСОБА_7 , протоколом слідчого експерименту з участю ОСОБА_4 .
Вказаними доказами також спростовуються доводи ОСОБА_7 про те, що він не наносив тілесних ушкоджень потерпілому.
Так, допитані в суді свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_24 пояснили, що всі чоловіки, які перебували у групі, наносили тілесні ушкодження потерпілому. З відеозапису вбачається, що група чоловіків наносить удари потерпілому, при цьому ОСОБА_7 також наносить йому удари, з сильним замахом ногою.
Щодо доводів захисника про відсутність хуліганських дій з боку ОСОБА_9 суд зазначає наступне.
Як зазначено у п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 N 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають
відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались
особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Фактичні обставини справи свідчать саме про те, що нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_4 були поєднані з очевидним для обвинувачених грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, вони діяли з особливою зухвалістю.
Так, вони в денний час в людному місті біля Південного вокзалу в м.Харкові на очах у людей наносили потерпілому тілесні ушкодження, били його лежачим на землі, він був закривавлений, на зауваження людей не реагували, висловлювались нецензурною лайкою.
Вказане свідчить про те, що для обвинувачених було очевидно, що їх дії за вказаних обставин у вказаному місті є грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, а тому доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ст. 125 КК України, є необґрунтованими.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що обвинувачені діяли узгоджено, як співвиконавці, що свідчить про єдину спрямованість їх умислу, наявність спільного мотиву і попередньої змови.
Посилання сторони захисту на те, що не доведено, що на відеозапису зафіксований саме ОСОБА_7 , суд до уваги не приймає, оскільки при пред'явленні відеозапису для перегляду ОСОБА_9 з участю захисника ОСОБА_6 . ОСОБА_9 визнав, що саме він та ОСОБА_7 зафіксовані на відеозапису, та жодних клопотань з приводу ідентифікації вказаних осіб стороною захисту не заявлялось ні в ході досудового слідства, ні під час судового розгляду.
Крім того, сам ОСОБА_7 не заперечував, що був під час вказаних подій присутній поруч з потерпілим та ОСОБА_9 , однак вказати, де він зафіксований на відеозапису, якщо він заперечує, що є особою, яка наносить удари потерпілому, він не зміг. Жодної особи в одязі з довгим рукавом на відеозапису не зафіксовано, чим спростовуються доводи ОСОБА_7 про те, що він був в одязі з довгим рукавом,оскільки не носить взагалі одяг з коротким рукавом.
Надані стороною обвинувачення докази узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» , який застосовується при оцінці доказів згідно з рішеннями Європейського Суду з прав людини, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Отже, надані стороною обвинувачення докази стороною захисту не спростовані, а відповідно до ст. 22 КПК України однією з основних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд приходить до висновку, що частково визнаючи вину у вчиненні вказаного злочину, ОСОБА_9 намагається уникнути відповідальності за більш тяжкий злочин, а ОСОБА_7 , який не визнав себе винним, уникнути кримінальної відповідальності.
Оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні даного кримінального правопорушень знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.
Таким чином, судом встановлено, що своїми умисними діями 26 червня 2015 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинили кримінальне правопорушення - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, та їх вказані дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 296 КК України.
Вивченням даних про особу ОСОБА_8 встановлено, що він на обліку у нарколога та психіатра не перебуває. Раніше не судимий. Працює водієм в ТОВ «Хуавей». Не одружений, має сина - ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , складеної Харківським районним відділом з питань пробації, він має позитивні соціальні зв'язки, веде нормальний спосіб життя, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Проживає з ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка має дитину-інваліда, ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом вони виховують спільного сина ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факторів, які б мотивували його до злочинної поведінки, не виявлено. У обвинуваченого стійка життєва позиція, має конструктивні плани на майбутнє. Виправлення ОСОБА_31 можливе, та він не становить небезпеки для суспільства.
Вивченням даних про особу ОСОБА_7 встановлено, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий. Не одружений, дітей не має. Офіційно не працевлаштований.
Відповідно до ст. 66 КК України обставини, що пом'якшують покарання як ОСОБА_8 , так ОСОБА_7 , відсутні.
Суд не вбачає щирого каяття у обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки щире каяття передбачає критичну оцінки особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність за скоєне, а ОСОБА_9 свою вину у повному обсязі не визнав, в повній мірі не усвідомив скоєне.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , також відсутні.
Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, вищенаведені дані про особу кожного обвинуваченого, наведені обставини, ставлення кожного обвинуваченого до вчиненого, роль і ступінь участі кожного у вчиненні злочину.
Адвокатом ОСОБА_6 заявлено клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі амністії. Передбачені законом підстави для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності відсутні.
Адвокатом ОСОБА_6 заявлені клопотання про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» у зв'язку з наявністю у нього на утриманні малолітньої дитини, а ОСОБА_7 - на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» у зв'язку з наявністю на його утриманні непрацездатних батьків - батька ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та матері - ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , єдиним сином яких він є. Вказане клопотання підтримано як обвинуваченим ОСОБА_8 , так і ОСОБА_7 .
Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 КК України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в України» особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання законом про амністію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами (п. «в»); які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей ( п. «є»).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Обвинувачений ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Південноміською радою Харківського району Харківської області.
Батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_36 не позбавлений, що підтверджується довідкою Південноміської ради Харківського району Харківської області №963 від 06.11.2017.
Батьками обвинуваченого ОСОБА_7 є ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 та паспортами батьків.
Отже, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році»- 7 вереня 2017 року - батьки ОСОБА_33 досягли 70 років.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 296 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості. Злочин вчинено ОСОБА_8 та ОСОБА_7 26 червня 2015 року, тобто до набрання вказаним законом чинності.
Кримінально-правові та цивільно-правові наслідки застосування амністії обвинуваченим судом роз'яснені. Передбачені ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» обмеження для застосування амністії відносно них відсутні.
Прокурор ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_4 , його представник ОСОБА_5 вважали, що наявність підстав для застосування амністії не доведена.
Суд вважає наведеними документами повністю доведеною наявність підстав для застосування амністії до обох обвинувачених.
Таким чином, ОСОБА_39 слід звільнити від призначеного покарання на підставі п. «в», а ОСОБА_7 - п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов, в якому він просить з ОСОБА_9 стягнути в відшкодування матеріальної шкоди 87 850 грн., а в рахунок відшкодування моральної шкоди - 200 000 грн. До ОСОБА_7 цивільний позов ним не заявлений.
В обґрунтування вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 87 850 грн., він посилається на те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8 та інших осіб була пошкоджена його футболка вартістю 850 грн., понесені витрати на лікування у розмірі 12000 грн., втрачений дохід від підприємницької діяльності в зв'язку з лікуванням -75 000 грн.
Як зазначив потерпілий ОСОБА_4 , заподіяна йому моральна шкода полягає у тому, що він зазнав приниження, моральних страждань внаслідок побиття на очах у людей, вимушеної зміні звичного способу життя, погіршення здоров'я, майнового стану у зв'язку з припиненням роботи. Зазначив, що з ознаками побиття на обличчі він спілкувався зі своїми дітьми, внаслідок чого зазнавав душевних страждань.
При розв'язанні цивільного спору суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Жодних доказів на підтвердження завданої матеріальної шкоди суду не надано. Так, не надано доказів вартості пошкодженої футболки, понесених витрат на лікування. За таких обставин у зв'язку з недоведеністю в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд відмовляє.
Цивільний позов ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3,4 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема рішення від 28.05.1985 року Серія А &96 справа Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним.
Особливості відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами, визначені ст. 1190 ЦК України, відповідно до якої особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за позовом потерпілого, суд враховує, що останній не позбавлений права звернутись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства про стягнення моральної шкоди також з ОСОБА_7 .
Враховуючи, що потерпілий ОСОБА_4 внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_9 , якій діяв за попередньою змовою групою осіб, у тому числі з ОСОБА_7 , зазнав нервового стресу, фізичного болю внаслідок спричинення йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, душевних страждань, приниження внаслідок побиття групою осіб на очах у людей в громадському місті, внаслідок наявності слідів побоїв на обличчі його спілкування з людьми було обмежено, був змінений уклад його життя у зв'язку з необхідністю проходити лікування, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом оцінюється спричинена потерпілому ОСОБА_9 моральна шкода у розмірі 15 000 грн.
При визначенні розміру вказаної шкоди суд враховує також ступінь вини ОСОБА_9 , який був ініціатором злочину.
Доказів заподіяння моральної шкоди потерпілому у більшому розмірі суду не надано. Суд вважає, що саме такий розмір грошового відшкодування разом із винесенням обвинувального вироку буде відповідати обсягу моральних страждань потерпілого.
Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраний ОСОБА_8 та ОСОБА_7 сплинув, а останні підлягають звільненню від покарання у зв'язку з амністією, підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.
Процесуальні витрати відсутні. Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд -
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення воли строком на 2 (два) роки.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення воли строком на 2 (два) роки.
На підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.), в інший частині позовних вимог відмовити.
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_4 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовними вимогами про відшкодування шкоди до ОСОБА_7 .
Речовий доказ - диск із відеозаписом із камер відеоспостереження з відділення ПАТ «Креді Агрікольбанк» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а також направити потерпілому.
Суддя - ОСОБА_1