Номер справи 623/664/18
Номер провадження 2/623/501/2018
іменем України
18 червня 2018 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді: Одарюка М.П.
при секретарі: Ардашевої Я.В.
представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
представника третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/664/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав, -
Зміст позовних вимог, пояснення сторін.
В березні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_2, про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову посилається на те, що 01 серпня 2013 року уклала шлюб з відповідачем. Від подружніх стосунків у них народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружнє життя з відповідачем не склалось та 06 липня 2010 року шлюб розірвано. Фінансової допомоги на утримання дитини відповідач не надає, заборгованість по аліментам складає 5774,32 грн. та продовжує рости. Школу, де навчається донька відповідач не відвідує та не цікавиться навчанням доньки. Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області доцільно позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки.
Таким чином, батько свідомо нехтує своїми обов'язками щодо виховання дитини.
Представник позивача та представник третьої особи позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачка не дозволяє спілкуватися з донькою, під час нападу у місті Києві було втратчено мобільний телефон, в якому налічувались контакти доньки, а тому не мав змоги спілкуватися з донькою, при цьому бажає спілкуватись з нею та не бути позбавлений батьківських прав.
Суд, дослідивши матеріали справи, та докази, надані в їх обґрунтування, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно копії свідоцтва про народження серії І-ВЛ № 013713 від 18.05.2005 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.6). Позивачка є матір'ю малолітньої ОСОБА_5.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ВЛ № 105935 від 06.07.2010 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області ( а.с.7).
Позивачка 01 серпня 2013 року уклала шлюб з ОСОБА_7 та після укладення шлюбу їй присвоєне прізвище ОСОБА_7 ( а.с.8).
Із копії довідки про склад сім'ї вбачається, що малолітня ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю за адресою: м. Ізюм, вул. Європейська, буд. 131 ( а.с9).
В своєму висновку орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради вих. № 876 від 03.03.2018 року вважає в інтересах дитини за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2, відносно малолітньої доньки ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки ОСОБА_2 не приділяє належної батьківської турботи своїй донці, не спілкується з нею протягом тривалого часу, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не піклується про фізичний і духовний розвиток не надає матеріальної допомоги, має заборгованість по стягненню аліментів, відповідно до довідки ІЗОШ № 12 м. Ізюма, де навчається ОСОБА_5, батько, ОСОБА_2 не приймає участі у житті та вихованні доньки, не спілкується з вчителями, не цікавиться навчанням та шкільним життям доньки, батьківські збори не відвідує. На засідання комісії гр. ОСОБА_2 двічі не з'явився ( а.с.10, 12).
Із копії розрахунку заборгованості наданого Міжрайонним відділом ДВС по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм ГТУЮ у Харківській області вбачається, що заборгованість у ОСОБА_2 по аліментам станом на 31.12.2017 року становить 5774,32 грн ( а.с.11 оборот)
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто позбавлення прав на виховання, захист інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), яка відповідно до статті 9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 3 вказаної Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяються якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто особа має повністю розуміти наслідки своєї винної поведінки.
Частинами першою, шостою статті 81 чинного ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України ).
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та давши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних і безсумнівних доказів винної поведінки ОСОБА_2 та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками стосовно доньки ОСОБА_5, а отже, і про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.
Разом з тим судом встановлено, що до ОСОБА_2 раніше не застосовувалися попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, а тому з метою збереження цілостності сімейних відносин між батьком та дитиною, є відповідні підстави для винесення такого попередження, що, на думку суду, буде дієвим заходом для подальшого налагодження виховного процесу дитини та участі кровного батька у його вихованні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову судовий збір на його користь з відповідача не стягується.
Відповідно до ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 181, ст. 182, ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України та ч. 1. ст. 165 Сімейного кодексу України, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 7, 10, 76, 141, 244-245 ЦПК України.,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення
до виховання дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Покласти на орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено 22 червня 2018 року .
Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк