Справа № 640/6425/18
н/п 2-а/640/305/18
21 червня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Попрас В.О.,
при секретарі - Томіної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанов у справі про порушення митних правил, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати винесену відносно нього постанову про порушення митних правил №0047/80700/18 від 10.01.2018 р. за ст.485 МК України. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.11.2017 р. ним через уповноважену особу подано митну декларацію, а також інші документи для митного оформлення транспортного засобу, а саме автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, VIN: НОМЕР_1, 2004 р.в., тип кузову - седан, колір - сірий. При цьому позивач просив застосувати митну пільгу, передбачену пп.б) п.3 ч.10 ст.374 МК України, у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну. 10.01.2018 р. у митному оформленні (випуску) товарів було відмовлено, складено протокол про порушення митних правил №0047/80700/18 відносно позивача ОСОБА_1 за ст.485 МК України. Постановою №0047/80700/18 від 05.04.2018 р. ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбаченого ст.485 МК України, накладено адміністративне стягнення у розмірі 629631,60 грн. Позивач вважає постанову митного органу протиправною, просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі ст.531 МК України. Вважає, що ним дотримано вимоги митного законодавства, в його діях відсутній склад порушення митних правил, передбачений ст.485 МК України, крім цього відповідачем допущено порушення вимог щодо об'єктивності та повноти розгляду справи, а так само не зазначено обґрунтований розрахунок накладеного штрафу. Позивач зазначає, що ним та його батьком прийнято рішення про повернення на постійне місце проживання до України. У зв'язку з цим ним отримано паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 13.05.2017 р., а так само подано митному органу всі необхідні документи, передбачені ст.374 МК України на підтвердження звільнення від сплати митних платежів відповідно до пп.б) п.3 ч.10 ст.374 МК України при митному оформленні автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, VIN: НОМЕР_1. Також вказує, що за аналогічних обставин його особисті речі було розмитнено у зоні дії Одеської митниці ДФС на умовах звільнення від сплати митних платежів.
В судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача через канцелярію суду подав заяву, у якій просив розглянути справу без його участі на підставі наявних доказів. Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив. Відповідно до ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні відповідно до вимог ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України.
Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив у повному обсязі проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що доводи позивача не спростовують факту наявності в його діях порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, оскільки ним з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів було надано ОСОБА_2, як особі, уповноваженій позивачем на декларування товарів, документи щодо наявність у нього прав на звільнення від оподаткування митними платежами при ввезенні на митну територію України транспортного засобу - «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 згідно з п.п. б) п.3 ч.10 ст.374 МКУ. Вважають, що від Харківської митниці ДФС було приховано такі факти: документування ОСОБА_1 паспортним документом громадянина Канади НОМЕР_4 від 31.07.2015 та наявності зареєстрованого місця проживання в Канаді одночасно з відміткою від 25.08.2016 року в паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 26.06.2002 про повернення на постійне проживання в Україну та оформлення 13.05.2017 ID паспорта громадянина України НОМЕР_2. Вказують, що ОСОБА_1 набув право власності на транспортний засіб після зняття з консульського обліку та не підтвердив перебування транспортного засобу на обліку в країні попереднього місця проживання його власника не менше одного року з дня поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку. Також зазначають, що не здійснює постійне проживання на території України.
Суд, вивчивши подані учасниками справи заяви, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
27.10.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Харківської митниці ДФС із заявою щодо проведення митного оформлення транспортного засобу «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 для вільного обігу на митній території України та видачі посвідчення. В даній заяві ним було зазначено, що транспортний засіб розміщено в режимі тимчасового ввезення.
10.11.2017 р. директором ТОВ «Норі-Н» ОСОБА_2 як особою, уповноваженою позивачем на декларування товарів, подано до Харківської митниці ДФС митну декларацію типу IM40AA №UA807190/2017/317094 на автомобіль «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1. В графі 36 вищезазначеної декларації - «преференції», зазначено код пільги зі сплати митних платежів 301301301 - «Застосування податкових пільг при ввезенні на митну територію України товарів громадянами , а саме: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8711 згідно з УКТ ЗЕД та товари, що класифікуються в товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД в разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну».
Зважаючи на це, митні платежі, зазначені у графі 47 вищевказаної декларації, декларантом нараховані умовно, у зв'язку зі звільненням від оподаткування, передбаченим п.п. б) п.3 ч.10 ст.374 МК України при переселенні на постійне місце проживання в Україну.
Разом з митою декларацією №UA807190/2017/317094 від 10.11.2017 до Харківської митниці ДФС з метою отримання пільги, було надано документи, зазначені у графі 44 цієї декларації: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 26.06.2002 з відміткою про дату зняття з постійного консульського обліку або анульованою відміткою про дату поставлення на такий облік від 25.08.2016, ID паспорт громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_2, виданий 13.05.2017 органом 6311, документ НОМЕР_6 від 13.10.2016, що підтверджує право власності громадянина на транспортний «Volkswagen Passat» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen Passat», VIN: НОМЕР_1 з реєстраційним номером НОМЕР_5, видане 25.05.2016 НОМЕР_7, в якому зазначено власником ОСОБА_1.
10.01.2018 р. головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС ОСОБА_4 відносно позивача складено протокол №0047/80700/18 про порушення митних правил щодо вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів у сумі 209877,2 грн., які полягають у тому, що ОСОБА_1 неправомірно застосував право на звільнення від митних платежів при ввезенні на митну територію України транспортного засобу згідно з п.п. б) п.3 ч.10 ст.374 МКУ, шляхом приховування перед Харківською митницею ДФС наступних фактів: документування ОСОБА_1 паспортним документом громадянина Канади НОМЕР_4 від 31.07.2015 та наявності зареєстрованого місця проживання в Канаді одночасно з відміткою від 25.08.2016 р. в паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 26.06.2002 про повернення на постійне проживання в Україну та оформлення 13.05.2017 ID паспорта громадянина України НОМЕР_2.
05.04.2018 винесено постанову у справі про порушення митних прави відповідно до якої, позивача було визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого ст.485 МК України та накладено стягнення в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 629631,6 грн.
Як вбачається з протоколу про порушення митних правил від 10.01.2018 р. та постанови про порушення митних правил №0047/80700/18 від 05.04.2018 року, які є тотожними за змістом, підставою для притягнення позивача до відповідальності за ст.485 МК України стало неправомірне застосування права на звільнення від митних платежів при ввезенні на митну територію України транспортного засобу згідно з п.п. б) п.3 ч.10 ст.374 МКУ, шляхом приховування перед Харківською митницею ДФС наступних фактів: документування ОСОБА_1 паспортним документом громадянина Канади НОМЕР_4 від 31.07.2015 та наявності зареєстрованого місця проживання в Канаді одночасно з відміткою від 25.08.2016 року в паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 26.06.2002 про повернення на постійне проживання в Україну та оформлення 13.05.2017 ID паспорта громадянина України НОМЕР_2.
Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Підстави для звільнення від сплати митних платежів, про здійснення якого просив позивач, зазначені у ч.10 ст.374 МК України.
Відповідно до пп. б) п.3 ч.10 ст.374 МК України при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
Таким чином, законодавцем окреслено такі умови звільнення від оподаткування митними платежами товарів, які призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну (у тому числі транспортні засоби):
1. Ввезти транспортний засіб протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні (наявність паспорта громадянина України);
2. Надати документальне підтвердження того, що до дня видачі паспорта громадянина України громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років;
3. Надати документальне підтвердження того, що до дня видачі паспорта громадянина України, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
Питання ввезення громадянами на митну територію України транспортних засобів при переселенні на постійне місце проживання в Україну регулюється «Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 р. №1118 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 р. за № 1428/11708.
Згідно п.7 вищезазначених Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, крім іншого, паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном.
Відповідно до п.4.1. Розділу III вищезазначених Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, при необхідності вирішення питання про можливість звільнення ТЗ від оподаткування посадова особа митного органу, яка здійснює митне оформлення ТЗ, перевіряє відомості та відмітки в документах на відповідність вимогам Закону:
- постійне проживання громадянина на території країни попереднього місця проживання не менше одного року (зараз три роки) (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні;
- перебування ТЗ у власності громадянина не менше одного року з дати набуття права власності на ТЗ до дати: для іноземців та осіб без громадянства - отримання посвідки на постійне проживання або отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні;
- перебування ТЗ на обліку в країні постійного місця попереднього проживання його власника не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні.
13.05.2017 р. позивачу було видано паспорт громадянина України НОМЕР_2, а з 02.11.2017 року по теперішній час він зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка є його власністю.
Доводи відповідача про те, що позивач не має зареєстрованого місця проживання в Україні спростовуються довідками про реєстрацію місця проживання особи від 02.11.2017 р. та від 05.06.2018 р.
Законність отримання позивачем ID паспорта громадянина України НОМЕР_2 від 13.05.2017 сторонами не оспорюється.
Відтак, з моменту отримання паспорта громадянина України у позивача виникло право на ввезення на пільгових умовах (звільнення від сплати митних платежів) транспортні засоби особистого користування.
Доводи відповідача про нездійснення позивачем постійного проживання на території України не підлягають врахуванню, оскільки така підстава для звільнення від сплати митних платежів не передбачена нормою пп.б) п.3 ч.10 ст.374 МК України.
До отримання паспорта громадянина України, позивач протягом трьох років проживав в Канаді, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон, податковими звітами позивача, паспортом громадянина Канади.
Відповідно до відміток про прийняття на консульський облік та зняття з консульського обліку у паспорті громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 було прийнято на консульський облік 28.12.2000 р., а знято з консульського обліку 25.08.2016 р. Таким чином, існує документальне підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, позивач проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років.
В той же час норма пп.б) п.3 ч.10 ст.374 МК України не містить умову про перебування особи на консульському обліку в якості вимоги для ввезення товарів зі звільненням від сплати митних платежів.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.01.2015 р. у справі № 2а-10666/12/2070 зазначив, що «ні приписи Правил ведення обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, які всиновлені іноземцями (затверджено наказом МЗС України від 29.11.1999р. №207-а, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.1999р. за №904/4197), ні приписи Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном (затверджено наказом МЗС України від 17.11.2011р. №337, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.12.2011р. за №1458/20196) не встановлювали правила відносно обов'язковості консульського обліку.
Згідно з п.п.2 п.2 розділу ХХІ Митного кодексу України з дня набрання чинності цим Кодексом, тобто з 01.06.2012 р., втратив чинність Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», у зв'язку з чим митний орган не мав правових підстав для застосування до спірних правовідносин підзаконних актів, які були видані на розвиток положень означеного закону».
Аналогічна позиція висловлена Генеральним консульством України в Торонто у Листі №6149/36-500-1229 від 14.11.2017 р., в якому зазначено, що зняття з консульського обліку не означає, що громадянин втрачає статус особи, що постійно проживає за кордоном. Більше того, обов'язок про необхідність перебування на консульському обліку громадян-нерезидентів відсутній.
До дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, позивач був власником транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах Канади не менше одного року (дана обставина підтверджується «Інформацією про уживані автомобілі» від 13.10.2016 року (з перекладом) та «Довідкою про реєстрацію» від 25.05.2016 року (з перекладом). Відповідно до цих документів позивач був власником транспортного засобу з 08.11.2008 р.
Щодо суб'єктивних ознак порушення митних правил за ст.485 МК України суд зазначає наступне.
В порушенні ст.485 МК України передбачається наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини.
Водночас, постановою про порушення митних правил належним чином не оцінено суб'єктивну сторону зазначеного діяння, зокрема не зазначено, у чому саме виражається умисна форма вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні.
Згідно зі ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
В діях позивача не вбачається вини у формі умислу, спрямованого на ухилення від сплати митних платежів.
В зоні дії Одеської митниці ДФС позивачем здійснювалося митне оформлення особистих речей зі звільненням від сплати митних платежів відповідно до пп.а) п.3 ч.10 ст.374 МК України.
Окрім цього, між громадянином ОСОБА_1 та ТОВ «Норі-Н» 27.10.2017 року було укладено (мовою оригіналу) «договор поручения №27/10-2017г. о декларировании товаров и иного имущества, перемещаемых через таможенную границу Украины». Відповідно до п.1.2 цього договору «Декларант обязуется выполнить в отношении Заказчика функции таможенного брокера, то есть совершить от имени и за счет Заказчика таможенное оформление его товаров, перемещаемых через таможенную границу Украины, а также выполнить работы и предоставить услуги по подготовке документов, предоставлению консультаций и представлению интересов Заказчика в учреждениях государственной власти и местного самоуправления, что необходимо для таможенного оформления товаров Заказчика, перемещаемых через таможенную границу Украины, что включает следующие действия:
…подготовка/поиск информации, консультации (без оформления ГТД и других документов);
…предоставление информации о порядке перемещения товаров и их таможенного оформления».
Таким чином, ОСОБА_1 здійснював митне оформлення транспортного засобу не самостійно, а користувався професійними послугами брокера, який за умовами договору надавав позивачу також і консультаційні послуги.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідач заперечував проти позову, він мав доказати правомірність свого рішення - постанови у справі про порушення митних правил.
В ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача про правомірність застосування ним права на звільнення від митних платежів при ввезенні на митну територію України транспортного засобу згідно з пп.б) п.3 ч.10 ст.374 МК України.
Згідно з частиною четвертою статті 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
У відповідності до ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, постанова у справі про порушення митних правил №0047/80700/18 від 10.01.2018 скасуванню.
Керуючись ст.ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 211, 220, 241-246, 250, 268, 271, 286 КАС України, ст.ст. 4, 90, 91, 92, 93, 95, 102, 458, 459, 460, 470 МК України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС України задовольнити.
Скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0047/80700/18 від 10.01.2018 р., винесену заступником начальника Харківської митниці ДФС України ОСОБА_5, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 629631,6 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.