Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/350/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 140 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
19.06.2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали за апеляційними скаргами начальника Долинського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12014120150000674на вирок Устинівського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року, яким:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осикувате Кіровоградського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, працюючого лікарем акушером - гінекологом поліклініки Долинської центральної районної лікарні Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
виправдано за ч. 2 ст. 140 КК України, провадження закрито у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Цивільні позови залишено без розгляду. Вказаним вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_11 виправдано за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, тобто неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому хворому.
В апеляційних скаргах:
- прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 3 роки.
В обґрунтування вимог зазначив, що судом першої інстанції помилково досліджено частину доказів, а інші не досліджено, тому що вони являються неналежними та недопустимими. Також вказав, що слідчим під час досудового слідства жодним чином не порушувались права обвинуваченого та слідство проходило згідно з вимогами чинного законодавства.
Крім того, судом одночасно прийнято подвійне рішення щодо виправдання особи та закриття кримінального провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді та вичерпанням можливості їх отримати, що суперечить вищевказаним нормам кримінального процесуального законодавства.
Також судом, в порушення вимог ст. 129 КПК України, під час ухвалення вироку не вирішено цивільний позов потерпілої у кримінальному провадженні в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_11 моральної шкоди.
Крім того, в порушення вимог ч. 7 ст. 364 КПК України, після виступу учасників провадження у судових дебатах судом одразу надано останнє слово обвинуваченому, чим порушено право сторін на репліку.
- потерпіла ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 3 роки та задовольнити поданий нею цивільний позов.
В обґрунтування апеляції вказала аналогічні з прокурором твердження.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її та апеляцію потерпілої задовольнити, потерпілу ОСОБА_7 , яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила її та апеляцію прокурора задовольнити, ОСОБА_11 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , які заперечили проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілої і просили залишити їх без задоволення, а вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ст. 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_11 , суд вказаних вимог закону дотримався не в повній мірі.
Так, судом першої інстанції при прийнятті рішення досліджено лише: накази про прийняття і переведення по роботі, графік роботи на вересень 2014 року, висновки експертиз № 40 від 04.08.2016, № 10 від 25.03.2016 та № 78 від 25.12.2015; допитано свідків та експертів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Проте судом у відповідності до положень ст. 94 КПК України взагалі не надано оцінки та належним чином не мотивовано, чому не взято до уваги показання потерпілої, решти свідків та експертів, які наявні в матеріалах кримінального провадження.
Ухвалюючи дане рішення не було надано оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку відповідно до положень ст. 94 КПК України, а було лише викладено зміст наданих доказів, відокремлено один від одного.
В свою чергу, оцінка доказів полягає у тому, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження оцінює кожний доказ окремо та в сукупності. Крім того, оцінка доказів передбачає аналіз його змісту або відомостей, які містяться у ньому шляхом зіставлення зі змістом інших доказів на предмет, чи узгоджуються вони між собою чи ні.
До того ж, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Суд зобов'язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Натомість, як слідує зі змісту вироку, судом досліджено копія індивідуальної картки вагітної і породіллі за № 87 Долинської ЦРЛ, копія історії пологів за № 358/3970 Долинської ЦРЛ на ім'я ОСОБА_7 , висновки експертиз № 40 від 04.08.2016, № 10 від 25.03.2016 та № 78 від 25.12.2015, які суд визнав недопустимими доказами, без надання їм належної оцінки, як окремо, так і в цілому.
Також було допитано свідків та експертів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також потерпілу. Показанням яких суд належної оцінки не надав як окремо, так і в цілому.
Що стосується інших доказів, наданих сторонами кримінального провадження, то вбачається односторонність їх дослідження, без надання належної оцінки, що призвело до неповноти судового розгляду справи, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Таким чином, аналізуючи зміст зазначеного вироку суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що його зміст не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Однією із умов прийняття законного судового рішення є неухильне дотримання судом встановлених законом вимог до його форми та змісту.
Обґрунтованість вироку полягає в тому, що в ньому повинні бути відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду, які відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, які досліджені в судовому засіданні та оцінені відповідно до вимог с. 94 КПК України.
Вмотивованість полягає в наведені належних і достатніх мотивів та підстав, які свідчать про переконання суду в достовірності зібраних та досліджені у судовому розгляді доказів, на яких ґрунтуються висновки суду стосовно всіх питань.
В порушення зазначених вимог, судом першої інстанції не було досліджено та надано оцінки всім доказам по справі як окремо так і в їх сукупності, а також не наведено мотиви та підстави прийняття одних доказів та не прийняття інших.
За таких обставин, вирок суду не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню.
Оскільки судом першої інстанції не були належним чином оцінені обставини, шляхом дослідження доказів, наданих сторонами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України, позбавлений процесуальної можливості повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, оскільки вони були неналежно досліджені та оцінені судом першої інстанції.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Значення загальних засад полягає в тому, що вони мають вищий ступінь нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та для подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Враховуючи наведені положення ч. 6 ст. 9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження, а саме, законності, безпосередності дослідження показань, речей і документів, суд позбавлений можливості постановити остаточне рішення, а тому ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду судом першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційні скарги прокурора та потерпілої підлягають частковому задоволенню, як такі, що містять вимогу про скасування вироку.
У зв'язку із скасуванням вироку з процесуальних підстав, питання щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, тощо, апеляційним судом не перевіряються, відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене в даній ухвалі та усунути вищевказані порушення.
Керуючись ст. ст. 9, 34, 376, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги начальника Долинського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Устинівського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року щодо ОСОБА_11 скасувати і призначити новий судовий розгляд в Долинському районному суді Кіровоградської області зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді - підпис
Згідно з оригіналом
Суддя Апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2